Всьому підступному, корисливому, аморальному протиставляється Толстим щире, просте, гармонійне в улаштуванні життя Ростових і Безухових.
Найулюбленіший жіночий образ Толстого — образ Наташі Ростової — теж своєрідна відповідь на філософську проблему про призначення жінки. Основна ідея Толстого в питаннях сім'ї та шлюбу зводиться до визнання повної несумісності обов'язків дружини і матері з будь-якими іншими формами діяльності. Зразкова дружина і матір, на думку Толстого, так захоплена своїми родинними обов'язками, що для чогось іншого у неї немає і не може бути вільного часу.
З точки зору на суспільно-політичні події 20-х рр. XIX ст., про які Толстой говорить побічно, він подає своєрідний рупор подій — П'єра Безухова, що приїжджає з Петербурга після таємних зборів: прибрати аракчеєвський режим і не допустити "пугачовщини".
Остання суперечка, яку Толстой змальовує, відбувається в родинному колі Ростових і Безухових: Миколай Ростов, зазнавши поразку в полеміці з П'єром як з більш сильним і гнучким противником, вирішив питання так, як його вирішували в дійсності всі законослухняні обмежені служаки:
Цитата:
— Я вот что тебе скажу, — проговорил он, вставая и нервным движением уставляя в угол трубку и, наконец, бросив ее, — Доказать я тебе не могу. Ты говоришь, что у нас все скверно и что будет переворот; я этого не вижу; но ты говоришь, что присяга условное дело, и на это я тебе скажу: что ты лучший мой друг, ты это знаешь, но, составь вы тайное общество, начни вы противодействовать правительству, какое бы оно ни было, я знаю, что мой долг повиноваться ему. И вели мне сейчас Аракчеев идти на вас с эскадроном и рубить — ни на секунду не задумаюсь и пойду. А там суди как хочешь.
Переказ:
Толстой показує, що найбільш вразливим у цій полеміці все ж був не Миколай Ростов, а Ніколенька Болконський, який з блискучими сяючими очима вбирав у себе кожне слово П'єра, а потім схвильовано спитав:
— Дядя Пьер... вы... нет... Ежели бы папа был жив... он бы согласен был с вами?
І сон, який сниться п'ятнадцятирічному Болконському, де він разом з дядьком П'єром на чолі війська, де П'єр — вже не П'єр-дядько, а батько — князь Андрій... Протистояння Миколая Ростова й уві сні Ніколеньки — грізна сила.
Своєю кінцівкою "Війна і мир" — відкрита книга — це мрії дитини, підлітка, плани, життя, яке все попереду. Доля героїв роману — тільки ланка в безкінечному досвіді людства.
[1] Это говорил Бонапарт.
[2] "Общественный договор Руссо".
[3] Я вас умоляю...
[4] Это смешно. Ну же.
[5] Но, князь.
[6] Он умирает, а вы меня оставляете одну.
[7] Прелестно.
[8] У меня будет прекрасная Элен, на которую никогда не устанешь любоваться.
[9] Алина, посмотри, что они делают.
[10] Я вас люблю!
[11] Бедняга! Чертовски дурна.
[12] Ступайте, мой милый, посмотрите, прошла ли третья дивизия через деревню. Велите ей остановиться и ждать моего приказания.
[13] И спросите, поставлены ли застрельщики. Что делают, что делают!
[14] Славный народ!
[15] Батарейных зарядов больше нет, Ваше величество!
[16] Велите привезти из резервов.
[17] Вот прекрасная смерть.
[18] Ваше величество.
[19] Молод же он сунулся биться с нами.
[20] Заколдованный круг (лат.).
[21] Наполеоновского кодекса и кодекса Юстиниана.
[22] В сочельник.
[23] Очень, очень рады вас видеть.
[24] Прелесть!
[25] По нем теперь все с ума сходят.
[26] Ежели вы позволите себе в моей гостиной.
[27] Я ничего не сделаю, не бойтесь.
[28] Как честный человек.
[29] По следам этого господина.
[30] Проливать или не проливать кровь своих народов.
Коментар
Титанічний твір Толстого є органічним поєднанням матеріалу військово-історичного, соціального, родинно-психологічного і філософського: в романі відтворено реальні історичні події та закони, змальовано історичних осіб, відтворено внутрішнє життя і психологію героїв, яких близько 500, перехрещується багато сюжетних ліній, що подані в значному проміжку часу представляють велике епічне полотно.
Хоча "Війну і мир" жанрово відносять до роману-епопеї, але навіть сам Л. Толстой не знав, у яку жанрову форму вмістити багатий матеріал; його більше цікавила інша, більш суттєва задача — сповістити світ про історичні події героїчної боротьби російського народу проти наполеонівських завойовників.
Толстой шляхом залучення величезного документального матеріалу і його художнього осмислення зумів глибоко збагнути вибрану для свого твору епоху, дав її вірне зображення з боку як внутрішніх процесів, так і явищ повсякденного побуту майже всіх прошарків суспільства І чверті XIX століття.
Основне питання теми: питання про характер війни 1812 р., яка зображена як справедлива війна російського народу проти агресора. Друге актуальне питання теми: питання про головного героя подій 1812 р.; Толстой побачив його в образі російського народу, що підняв "дубину" народної війни. У романі-епопеї зображені всі основні фази війни з Наполеоном з 1805 по 1812 рр.
Багатогранне і глибоке пізнання Толстим життя і побуту всіх прошарків російського суспільства, взаємовідносин пана і мужика, морального обличчя різних представників дворянського стану, звідси і величезна пізнавальна цінність і непереборна сила переконливості "Війни і міру" як правдивого, оригінального історичного твору. У повній відповідності до історичної правди показана Толстим роль головнокомандуючого російської армії в 1812 р. М. Кутузова, якого письменник зробив основною фігурою воєнних подій.
У зображенні історичних осіб — Олександра І, Наполеона, членів закордонного і російського генералітетів — проявилася сміливість і самостійність письменника у своїх іноді парадоксальних судженнях.
Будуючи твір на конкретних історичних фактах і побутовому матеріалі, Толстой не зійшов до схематизму і фактографії: він зумів зобразити яскраві, глибоко емоційні й пластичні художні образи, що є величезним естетичним достоїнством роману-епопеї.
У "Війні і мирі" глибоко розкрито тему патріотизму російського народу. Толстой дивиться на всі події, без псевдопатріотизму: він зображує і вірних синів батьківщини, що готові віддати життя за вітчизну, й удаваних патріотів і кар'єристів, які всі свої думки спрямовували на досягнення корисливих егоїстичних цілей.
У "Війні і мирі" Л. Толстого блискуче вирішена складна естетична задача — створити багатоплановий і багатотемовий художній твір, що має повну композиційну єдність.