Нільс радів, що йому вдалося надурити старого отамана.
Лис Смірре виявив обман і кинувся шукати Нільса. Він бачив, як ворон спустився біля села, а потім знову злетів, але вже сам. Опинившись у селі, Нільс сховався від переслідувача у собачу будку. Там жив на ланцюзі величезний сторожовий собака. Нільс розповів йому про лиса Смірре. Собака знав цього злодія і погодився допомогти. Нільс скинув з собаки ошийник, а коли наблизився лис, пес вискочив і схопив його. Смірре зовсім цього не чекав, бо знав, що собака на ланцюгу. Поки собака тримав лиса, Нільс посадив його на ланцюг.
Гуси, дізнавшись від птахів про викрадення Нільса, поспішили на допомогу. Та лис був їм уже не страшний. Зграя рушила далі.
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ. БРОНЗОВИЙ І ДЕРЕВ'ЯНИЙ
Цієї ночі втомлені гуси опустилися відпочивати у місто Карлскрона! Це було місто кораблів. Тут кораблі відпочивають після далекого плавання, тут їх будують, тут їх ремонтують.
Дах міської ратуші виявився дуже зручним місцем для ночівлі. Тут гуси навіть знайшли кілька хлібних кірок – залишок бенкету чи то голубів, чи то горобців. Нільс вперше за довгий час поласував хлібом.
Коли гуси заснули, Нільс попросив Мартіна опустити його на вулицю, бо хотів трішки погуляти. І от хлопець опинився в нічному місті. Ніде не було видно людей. На великому майдані він побачив якогось бронзового чоловіка і крикнув, що зовсім не боїться його, бронзового страхопуда. Та коли хлопець рушив далі, то почув, що Бронзовий йде за ним. Біля напівзруйнованої дерев'яної церкви, яку підпирали старі розлогі клени, Нільс вирішив вилізти на одне з дерев, щоб сховатися від ворога. Та раптом він побачив Дерев'яного. Це був чоловік, який збирав у кухоль милостиню. Дерев'яний опустив руку до самісінької землі, Нільс вистрибнув на долоню, а тоді примостився на потилиці свого рятівника.
Бронзовий підійшов до Дерев'яного і між ними відбулася розмова, з якої Нільс дещо довідався. Виявилося, що Бронзовий – король, а Дерев'яний – колишній боцман, який після виходу у відставку служив церковним сторожем. Після смерті він був вирізаний із дерева і виставлений замість кухля для милостині. Звали його Розенбум.
Бронзовий шукав Нільса, щоб помститися за образу, але Дерев'яний не видавав хлопця. Король наказав старому йти з ним на корабельне кладовище. Коли вони побачили там корабель, на якому колись воював сам король, то вирішили віддати честь загиблим. Обидва скинули капелюхи. І тут король побачив на голові Дерев'яного хлопця. Король своїм бронзовим києм розбив Дерев'яного.
Коли все затихло, Нільс обережно виліз з-під купи трісок. Від Бронзового і слід простиг, бо починало сходити сонце, і король мав бути на місці. Нільс із сумом дивився на купу уламків і пішов на пошуки Мартіна.
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ. ПІДВОДНЕ МІСТО
Потрапивши якось у бурю, зграя Акки Кебнекайсе знайшла прихисток на скелі, яка наче виринала з дна моря. У скелі була затишна печера.
Вночі Нільс прокинувся від місячного сяйва і вийшов із печери. Щойно він обігнув виступ скелі, як перед ним відкрилося спокійне море. Щоб згаяти час до ранку, Нільс почав кидати у воду камінці, а потім згадав про монету і теж кинув її. Але монетка впала, не долетівши до води, і лягла на мокрий пісок. Нільс хотів забрати її і раптом побачив перед собою кам'яну стіну. Неподалік була брама. Щойно Нільс підійшов ближче, брама відчинилася, неначе запрошуючи увійти.
Хлопець потрапив на великий майдан, в усі сторони якого розходилися вулиці. Місто було святково прикрашене. Та й народ на вулицях теж був виряджений по-святковому, тільки в усіх були сумні обличчя і люди весь час поглядали на годинник у центрі міста. Увагу Нільса привернула ятка зі зброєю. Він боявся заходити, та все-таки наважився. Поки купець дивися на годинник, Нільс забрався на прилавок й обома руками схопився за кинджал, який йому дуже сподобався. Хоч хлопець наробив шуму і безладу, купець не сварився, а почав пропонувати Нільсу різну зброю інші купці прибігли до ятки і стали пропонувати свій товар. Хлопець говорив, що не має грошей, але ті нічого не розуміли, лише на мигах показували одну монетку.
Нільс побіг за ворота, щоб знайти свою монетку, але раптом усе місто зникло. Перед хлопцем як і раніше лежало спокійне море. Раптом прибіг Мартін, а за ним уся зграя Акки Кебнекайсе. Гуси були злі, що хлопець зник. Нільс розповів, що бачив дивне місто. Усі сміялися з вигадки хлопця, але Акка сказала, що колись на цьому острові було місто.
Акка розповіла ось яку історію. Давним-давно на цьому березі стояло багате і прекрасне місто Вінетта. Зі всіма містами, які лише є на світі, торгували мешканці Вінетти. Їх кораблі плавали по всіх морях. Але ніколи жоден чужий корабель не кидав якір у гавані Вінетти. Ніхто навіть не знав, де знаходиться це місто. Що більше багатіли вони, то більше боялися за свої багатства. Заїжджих людей мешканці Вінетти боялися найбільше. І вони топили кораблі, що випадково наближалися до їхнього острова, вбивали чужоземців, яких буря викидала на їхній берег. Навіть птахів, що пролітали мимо, вони підстрілювали. Не сподобалося це морському царю, і він затопив місто. Але мешканці Вінетти і під водою працюють, тільки торгувати їм тепер ні з ким. Лише раз на століття, рівно на одну годину, це місто спливає з дна моря. І якщо якийсь іноземець за цю годину завітає до Вінетти і хоч що-небудь купить, місто буде прощене і залишиться на землі.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ. У ВЕДМЕЖОМУ БАРЛОЗІ
Гуси летіли, не зважаючи на сильний вітер. Нільс уже звик до польотів і тепер не тримався за гусака щосили. Та от вітер скинув його з Мартіна і поніс, як сухий листок. Нільс впав у якусь яму і виявив, що це ведмежий барліг. Вдома саме були ведмедиця і двоє ведмежат: Мурре і Брумме. Вони не з'їли Нільса, а почали гратися ним. Згодом ведмеді лягли спати, а Нільса поклали біля себе. Хлопець чекав, поки ведмеді заснуть, щоб втекти. Але він сам заснув. Вночі додому повернувся тато-ведмідь. Він лютував, що у барлозі чути запах людини, але згодом змирився з новою іграшкою дітей. Коли ведмежа сім'я знову заснула, Нільс нарешті втік.
У лісі хлопець став свідком розмови мисливців, які збиралися знищити сім'ю ведмедів. Нільс не міг дозволити, щоб веселих ведмежат Мурре і Брумме вбили. Розбудивши ведмедів, Нільс поквапив їх чимдуж тікати з барлогу. Ведмідь сказав, що вони тікатимуть у печеру подалі в горах. Прихопивши Нільса, ведмеді бігли дуже швидко. Коли вони зупинилися перепочити, хлопець сказав, що мусить знайти зграю Акки. Виявилося, що ведмідь уже дещо чув про хлопця, який подорожує зі зграєю гусей. Потрібно було тікати, тому ведмідь вирішив, що Нільсу допоможе дехто інший. Він струсив дерево, і з нього впав ворон Фумле-Друмле, отаман зграї Розбійницької гори. З ним Нільсу менше за все хотілося зустрітися, але виявилося, що ворон давно посварився зі своєю зграєю, бо йому не залишили жодної монети. Нільс запропонував йому свою монету. Ворон взяв монету і заніс хлопця до зграї.
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ. У ПОЛОНІ
Політ наближався до кінця. Мартіну і Нільсу кортіло скоріше побачити Лапландію. Дорогою Нільс загубив черевичок, тож полетів з Мартіном шукати його. Потім вони мали наздогнати зграю.
Черевичок лежав на лісовій стежинці. Та щойно Нільс зістрибнув із Мартіна, як у лісі почулися людські голоси і на стежину вибігли хлопчик і дівчинка. Хлопчик Матс і дівчинка Осса вхопили черевичок і понесли додому, щоб поміряти своєму кошеняті. Вони жили у будиночку лісника, і Нільс з Мартіном побігли слідом за братом і сестрою.
Біля будинку діти зловили кошеня, але воно пручалося і вибило черевичок з рук дітей. Тут саме наспів Мартін. Він підчепив черевичок дзьобом і пустився навтьоки. Але Матс вхопив гусака, бо вважав, що це повернулася їхня гуска Марта, яка недавно втекла з дому. Мама дітей впізнала, що це не Марта, але задумала зарізати гусака.
Коли Мартін лежав зв'язаний на кухні, а жінка пішла по хворост, Нільс звільнив друга. Жінка повернулася до кухні і кинулась ловити Мартіна, але він, узявши Нільса за комір, вилетів у вікно.
РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ. ГУСЯЧА КРАЇНА
Мартін із Нільсом летіли прямо на північ, як веліла їм Акка Кебнекайсе. Гусак був втомлений і побитий, том вони зупинилися відпочити. На галявині Нільс зустрів гуску Марту, від господарів якої вони щойно втекли. Гуска уже чула в лісі розповіді про хлопця, який мандрує зі зграєю гусей. Нільс повів Марту знайомитися з Мартіном. Гусак дуже зрадів і навіть забув про свої рани. Марта розповіла, що нізащо не повернеться додому, бо там діти дратують її і не дають їсти. Мартін і Нільс запропонували Марті летіти з ними.
Наступного дня Нільс, Мартін і Марта прибули до Сірих скель. Акка прийняла Марту до своєї зграї. За кілька днів біля підніжжя Сірих скель виросло ціле гусяче місто. Мартін із Мартою теж обзавелися власним житлом. Нільс збудував для себе будиночок з кілочків, паличок і прутиків, а ластівки, за наказом Акки, обліпили будиночок товстим шаром глини, щоб хлопцеві не були страшні дощі.
Так потроху все й налагодилося. А невдовзі з'явилися нові турботи: у кожному будинку запищали пташенята. Тільки в гнізді Акки Кебнекайсе було як і раніше тихо. Хоча сама вона і не вивела жодного пташеняти, клопотів у неї було хоч відбавляй. Від ранку до вечора вона навчала недосвідчених батьків.
У Мартіна і Марти вивелося п'ятірко довгоногих гусенят. Нільс придумав їм такі імена: Юксі, Каксі, Кольме, Нельє, Війсі. Українською це означає: Перший, Другий, Третій, Четвертий, П'ятий. І хоча всі гусенятка побачили світ одночасно, Юксі раз у раз нагадував своїм братам, що він перший вилупився з яйця, і вимагав, щоб усі його слухалися.
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ. ПРИЙМАК
Якось Мартін і Марта вирішили дати своїм гусеняткам перший урок плавання. Вчили вони їх спершу у калюжі. Нільс теж вирішив скупатися. Та раптом усі побачили вгорі орла. Нільс влаштував справжній переполох, але прибігла Акка і всіх заспокоїла. Виявилося, що орел Горго – друг усієї зграї і готовий захищати усіх у разі потреби. Акка познайомила орла з Нільсом. Коли орел полетів додому, Акка розповіла усім дивовижну історію.
Кілька років тому старе порожнє гніздо на Сірій скелі не було порожнім.