"Пілігрим" ішов тепер зовсім без вітрил. Дік не відходив од стерна. Він прив'язався мотузкою, щоб хвиля не змила його в море. Інші зробили так само. Місіс Уелдон, малий Джек, кузен Бенедікт і Нен сиділи по своїх каютах на кормі.
У ніч проти 14 березня Негору непомітно витяг залізяку з-під нактоуза. Тепер компас показував стрибок аж на сорок п'ять градусів. Дік мусив змінити курс.
26 березня о 8 ранку Геркулес побачив землю. Дік узяв підзорну трубу й звільна продивився весь східний обрій. Та землі уже не було видно. Хлопець вирішив, що то був острів Пасхи, загублений серед Тихого океану. До американського берега лишалося 2000 миль. Виходило, що корабель не зрушив з місця, якщо вони ще так далеко від континенту. Дік не міг цього пояснити, хіба що компас вийшов з ладу.
Розділ XIII
"ЗЕМЛЯ! ЗЕМЛЯ!"
5 квітня минуло вже два місяці, відколи "Пілігрим" залишив Нову Зеландію. 20 днів вітри і негода затримували судно. А потім раптом знявся попутний вітер і чимдуж помчав судно до землі. 6 квітня Дік побачив землю. Всі пасажири, крім Негору, повибігали на палубу. Десь миль за 4 на сході тягся низький берег. "Пілігрим" швидко мчав до нього. Ніде не виднілося жодної оселі, жодного порту, жодного гирла річки, що могло б правити за безпечне пристановище для шхуни-брига. Побачивши землю попереду, Дінго жалібно завив. "Пілігрим" винесло на рифи і кинуло на кам'янистий берег. Від удару в корпусі утворилася пробоїна, й крізь неї гунула вода. На щастя, усі пасажири врятувалися і опинилися на землі.
Розділ XIV
ЩО РОБИТИ?
Отак закінчилася подорож, що тривала 74 дні. Дік вважав, що вони опинилися на узбережжі Перу, звідки неважко дістатись до якогось поселення. Проте узбережжя здавалося безлюдним. Діка Сенда це дуже здивувало. Негору поводився, як людина, що потрапила в знайомі, але забуті місця. Він пішов до річки, що була поблизу, і зник.
Про харчі вони не турбувалися. Крім плодів та дичини, що їх було повно довкола, потерпілі могли використати запаси з "Пілігрима", бо прибій повикидав на берег чимало всякої всячини з розбитого судна.
Малий Джек випадково знайшов грот і там розмістилися наші мандрівники. Негору приєднався до них і уважно прислухався, коли обговорювали план подальших дій. Дік хотів піти на розвідку з Томом, прихопивши Дінго. Кузен Бенедікт погодився з усім і пішов шукати тутешніх комах. Майже водночас із ним вийшов Негору і невдовзі зник з очей.
Вода винесла чотири чудові карабіни та близько сотні набоїв у патронташах, тож Діків невеликий загін добре озброївся. На прохання місіс Уелдон хлопець забрав з корабля й гроші, але їх виявилося усього 500 доларів. Дік здогадався, що решту грошей вкрав Негору.
Коли ввечері усі сховалися в гроті, бо наближалася злива, Негору не повернувся. Раптом Дінго, що бігав по піщаному березі, голосно загавкав. Чоловіки вийшли і все оглянули, але нікого не знайшли.
Розділ XV
ГАРРІС
Вранці Дік Сенд і його супутники зустріли біля річки незнайомого чоловіка. Він був середнього зросту, міцно збудований, років під 40. Незнайомець сказав, що звати його Гарріс, і він американець. Місіс Уелдон розповіла Гаррісу про катастрофу на судні. Чоловік сказав, що вони опинилися на південноамериканському узбережжі, у Болівії. Гарріс говорив, що давно виїхав з батьківщини і проживає в пампасах Болівії. Він живе на півдні, а зараз їде на північний схід, в Атакаму. За 200 миль звідси є велика ферма – асьєнда Сан-Фелісе, яка належить його братові, тож потерпілі можуть піти з ним туди, а звідти дістатися до міста Атаками.
Дік Сенд обмірковував пропозицію Гарріса. Хлопець більше хотів йти узбережжям, але Гарріс говорив, що поведе їх лісами та рівнинами, а на його коні зможуть їхати місіс Уелдон і Джек. Місіс Уелдон прийняла пропозицію Гарріса, тож усі почали збиратися в дорогу. Коли Дік спитав Гарріса, чи він не зустрічав тут португальця на ім'я Негору, той відповів, що нікого тут не бачив.
Розділ XVI
У ДОРОЗІ
Пройшовши трохи берегом річки, загін вступив у праліс. Дінго начебто шукав сліду, був збуджений і частенько глухо гарчав.
Після обіду й короткого перепочинку маленький загін пішов угору горбастим схилом. До заходу сонця вони відійшли від берега на 8 миль. В дорозі не трапилось ніяких пригод. На ночівлю стали під величезним манговим деревом. Там сиділа ціла зграя сірих папуг, які зняли сильний галас. Дік хотів сполохнути їх пострілом з рушниці, але Гарріс радив не робити шуму, щоб не виказувати своєї присутності в цьому лісі. На вечерю їли консерви і сухарі, які залишились з "Пілігрима". Дік хотів розкласти багаття, але Гарріс відмовив від цієї ідеї.
Розділ XVII
СТО МИЛЬ ЗА ДЕСЯТЬ ДНІВ
Зранку вони знову рушили в дорогу. Гарріс говорив, що тут пампа, але Дік знав, що пампа – це безводна рівнина, де немає дерев. Юнак поставив Гаррісові кілька запитань з цього приводу, але американець викрутився, сказавшищо годі шукати справжньої пампи по цей бік Анд.
Минуло 5 днів подорожі. Джек хотів побачити колібрі і гумові дерева, які б мали бути у цій місцевості, але нічого такого тут не було. Наступні 4 дні загін так само йшов на північний схід. На 16 квітня подорожні, за їх підрахунками, віддалилися миль на 100 від берега. Скоро не їх шляху мала бути асьєнда Сан-Фелісе.
Якось Дік побачив антилоп, а згодом жирафів. Гарріс переконував усіх, що то не жирафи, а страуси нанду. У юнака виникала чим раз більша недовіра до Гарріса. Пізніше кузен Бенедікт знайшов муху цеце і дуже дивувався, адже ці комахи зустрічаються тільки в Африці, а не в Південній Америці.
Розділ XVIII
СТРАШНЕ СЛОВО
Минуло 12 діб важкого переходу. Ліс щодалі рідшав. Увагу Діка привернули дві обставини. Дінго став поводитися дивно. Він гавкав дзвінко, сердито, навіть часом люто. Так він гавкав на "Пілігримі" на Негору. Друге спостереження юнака стосувалося Гаррісового коня. Здавалося, кінь не чує "духу стайні", не виказує того, що відчуває кінець довгої подорожі.
Ввечері Дік побачив сліди слонів, а в широкому потічку – кілька гіпопотамів. Надвечір старий Том побачив у траві ніж незвичайної форми і показав його Діку. Юнак показав ніж Гаррісу. Той сказав, що ніж загубили тубільці, а сам він піде в розвідку, бо не впізнає місцевість. Дік сказав, що їм не треба розлучатись, і Гарріс мусив погодитись.
Згодом Том і Дік побачили під деревами кров і відрубані руки, а також порваний ланцюг і зламані колодки. Дінго спинився перед скривавленими рештками й люто загарчав. Том і Дік вирішили нікому про це не казати.
Вночі мандрівники почули грізний рик лева. Тоді Дік з ножем кинувся туди, де спав Гарріс, але того вже не було. Зник і його кінь. Тепер хлопець точно знав, що вони знаходяться в Екваторіальній Африці, і що португалець Негору й американець Гарріс були в змові!
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА ДРУГА
Розділ І
РАБОТОРГІВЛЯ
Хоча в Америці работоргівлю було вже заборонено, в Центральній Африці досі торгували неграми. Там велися кровопролитні війни, під час яких тубільні вожді полювали на людей, і часом цілі племена потрапляли у рабство.
Дік Сенд припустив, що "Пілігрим" розбився біля берегів Анголи, на той час ще майже недослідженої. Юнак знав, що це головний західний невільничий ринок з трьома найважливішими центрами работоргівлі – Біе, Кас-санго й Казонде.
Розділ II
ГАРРІС І НЕГОРУ
Тим часом Гарріс зустрівся з Негору. Вони були давніми знайомими. Виявилося, що Негору йшов за мандрівниками, цим і пояснювалася дивна поведінка Дінго. Негору розповів Гаррісу, що 2 роки тому його спімали португальці на работоргівлі і дали довічне ув'язнення в каторжній тюрмі. Негору пощастило втекти, і він бажав повернутись до Анголи й знов узятися за работоргівлю. В Окленді він найнявся коком у "Пілігрим". Після загибелі капітана Халла хотів стати капітаном, але боявся негрів. Та йому вдалося непомітно змінити курс судна, і воно прибуло до берегів Анголи. Дік разом з іншими прийняв Анголу за Болівію, так само, як побачивши острів Трістан-да-Кунья, подумав, що то острів Пасхи.
Хазяїном Гарріса і Негору був Алвіш, який працював на невільничому ринку в Казонде. Негору хотів схопити Тома та його друзів і продати. Щодо місіс Уелдон у нього був якийсь таємний план. Гарріс сказав, що захопити негрів легко, бо недалеко йде невільничий караван під проводом араба Ібн-Хаміса. Під час розмови двох злочинців, почувся гавкіт Дінго. Собака зненацька вибіг із заростей, але Негору вистрелив у нього. Дінго жалібно завив і зник.
Розділ III
У ДОРОГУ…
Тепер Дік зрозумів, що компас було зіпсовано зумисне. І запасний компас розбився не випадково, і лаг не потонув, а його потопили.
Дік Сенд вирішив повернутися з друзями на узбережжя і добутись до першого-ліпшого португальського поселення, а там уже чекати якоїсь нагоди повернутися на батьківщину. Але хлопець відкинув можливість повертатися до узбережжя тією самою дорогою. Він хотів поплисти річкою за її течією на плоту. Тому тепер їм потрібно було знайти підходящу для плота притоку. Юнак розповів про свій план місіс Уелдон та неграм, і всі рушили в дорогу. Від кузена Бенедікта сховали окуляри й лупу, щоб він не відволікався на пошук комах і швидко йшов. Рушили без Дінго, бо його ніде не було.
Розділ IV
ВАЖКИМИ ДОРОГАМИ АНГОЛИ
Мандрівники йшли лісом, а згодом опинилися на безмежній рівнині. Наближалася гроза. Раптом друзі побачили величезні термітники, у яких чомусь не було жодної комахи. У одному з таких термітників вони зуміли сховатися усі. Тієї ж миті вперіщив сильний дощ.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Розділ V
ЛЕКЦІЯ ПРО ТЕРМІТІВ У ТЕРМІТНИКУ
Всередині термітника були камери, розміщені ярусами, тож стіни термітника скидалися на шафу з багатьма полицями. На горішніх "койках" полягали місіс Уелдон, малий Джек, Нен і кузен Бенедікт. Нижче примостилися Остін, Бет і Актеон. Дік Сенд, Том і Геркулес влаштувалися долі. Кузен Бенедікт розповів друзям усе, що знав про термітів. Він говорив, що якийсь інстинкт змусив комах вибратися звідси та ще й забрати усі личинки.
Розділ VI
ВОДОЛАЗНИЙ ДЗВІН
Дік ліг спати на глиняну долівку біля дірки, яка правила за вхід.