З досвіду він знав, що полювання буде нелегке. Капітан Халл і 5 матросів сіли у китобійну шлюпку, а на "Пілігримі" за головного лишився Дік Сенд.
Капітан Халл став на місце гарпунера. Саме він метне гарпуна й буде стежити, як розмотуватиметься довга линва, а потім доб'є кита списом, коли той спливе на поверхню. Погода для полювання була сприятлива. Стояв штиль. "Пілігрим" поставили в дрейф. На прощання капітан Халл попередив Діка, що коли треба буде, щоб "Пілігрим" підійшов до них, він дасть знати, піднявши жердину з вимпелом.
Вбитого смугача мали прибуксирувати до "Пілігрима" й міцно пришвартувати до штирборту, щоб потім матроси нарізали смуги жиру і поскладали їх в бочки.
Кит усе плавав посеред широченного червоного поля, раз у раз розтуляючи велетенського рота й втягуючи міріади рачків. Дінго жалібно завив, коли шлюпка підпливала до кита. Марновірні люди напевно мали б це за лихий знак. З камбузу вийшов Негору, мабуть, щоб подивитися на полювання, але Дінго метнувся назустріч кокові. Дік спинив собаку, та Негору знову подався до своєї каюти. Після цього Дік доручив Геркулесу пильно стежити за коком.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Розділ VIII
СМУГАЧ
До кита підходили проти вітру, щоб не виказати шумом свого наближення. Капітан Халл у всьому довіряв боцману Говіку. Смугач не ворушився й, здавалось, не помічав шлюпки, що обходила його.
Настав час наблизитись до кита. Стоячи на кормі, боцман спрямовував човна до лівого боку кита, водночас стараючись триматися на певній відстані від його страшного хвоста, одного удару якого було б досить, аби розтрощити на друзки їхню шлюпку. На носі стояв капітан Халл в гарпуном у руці, яким він мав завдати першого удару. Поряд з капітаном у цебрі лежала перша з п'яти бухт линви, міцно прив'язаної до гарпуна. До цієї линви можна буде по черзі доточити інші чотири, якщо кит пірнатиме на велику глибину.
Коли шлюпка порівнялася з китом, капітан Халл із силою метнув гарпун. Матроси, налігши на весла, рвонули шлюпку назад, щоб вчасно уникнути удару хвоста. Раптом усі побачили, чому кит лежав так тихо: це була самиця, яка саме годувала китеня. Тепер полювати було ще небезпечніше. Китеня з матір'ю попливли геть. І почалася погоня — точніше, катання на буксирі. Шлюпка в піднятими веслами стрілою мчала по хвилях. До першої линви доточили другу, потім третю. Нарешті дійшла черга й до п'ятої. Вона теж швидко розмоталася до половини. Аж тут линва ніби послабла. Тепер вони перебували миль за 5 од "Пілігрима". Капітан Халл, піднявши жердину з вимпелом на кінці, подав Дікові Сенду знак підійти ближче.
Нарешті смугачиха спливла на поверхню подихати. Гарпун стирчав у неї в боці. Два матроси за наказом капітана склали весла й озброїлись довгими списами, якими добивають пораненого кита. Узяв списа й капітан. Шлюпка ще ближче підійшла до смугачихи. Раптом вона змахнула хвостом і відпливла. Потім повернулася головою до шлюпки і кинулась уперед. Капітан Халл і два матроси встигли вдарити тварину списами, намагаючись влучити в якийсь важливий для життя орган.
Два рази Говік уникнути удару смугачихи, відвівши шлюпку вбік. Коли смугачиха мчала мимо, їй знов завдали три глибокі рани списами. Шлюпка мало не перекинулася й, зачерпнувши бортом води, заповнилася до половини. Два матроси, кинувши весла, заходились швидко вичерпувати воду. Смугачиха втретє повернулася носом до шлюпки і пішла в атаку. Напівзатоплена шлюпка вже не могла маневрувати так легко, як досі. Треба було думати вже не про напад, а про самооборону. Капітан Халл розумів це дуже добре.
За третьою атакою кормове весло зламалось навпіл. За кілька метрів од шлюпки випливло китеня. Смугачиха побачила своє маля й чимдуж кинулась до нього. Капітан Халл глянув у бік "Пілігрима" й відчайдушно замахав жердиною з вимпелом на кінці. Але чим міг зарадити Дік Сенд?
Тим часом смугачиха кинулась в атаку. Боцман був тепер обеззброєний, бо замість довгого кормового весла, що діяло як важіль, він тримав у руках коротке гребне весло. Він спробував повернути шлюпку, та всі його зусилля були марні. Матроси зрозуміли — вони загинули. Підхопившись на ноги, вони відчайдушно закричали. Морське чудовисько вдарило по шлюпці своїм страшним хвостом і розбило її. Нещасні матроси, хоча й усі тяжко поранені, ще б змогли втриматися на воді, якби їм удалося схопитися за уламки шлюпки. З "Пілігрима" встигли побачити, як капітан Халл допомагав це зробити боцманові Говіку. Але смугачиха, конаючи в страшній агонії, борсалась як навіжена й несамовито била хвостом по воді. Коли Дік Сенд із неграми кинулись у шлюпку й за чверть години підпливли до місця побоїща, то не застали там уже нікого живого.
Розділ IX
КАПІТАН СЕНД
Всі були приголомшені смертю капітана Халла й матросів. Коли шхуна-бриг підійшла до місця катастрофи, місіс Уелдон упала навколішки, і всі проказали за нею молитву. Тепер Дік Сенд мав стати на кораблі капітаном, боцманом, матросом, одним словом, цілою командою. Після катастрофи на палубі з'явився Негору і зухвало спитав, хто тепер командує на кораблі. Не вагаючись, Дік відповів: "Я", а місіс Уелдон підтримала його, сказавши, що він тепер капітан. Негору вклонився, насмішкувато промимривши кілька слів, й повернувся до себе в камбуз.
Дік Сенд розумів, яку велику відповідальність бере на себе, проте ухилятись від неї не хотів. Поки що він вмів тільки вимірювати пройдений шлях лагом, визначати напрямок компасом та вносити поправки на дрейф. Проте він не злякався. На прохання місіс Уелдон юнак показав на карті місце, де вони знаходяться. Вчора капітан Халл саме зробив позначку. Жінці здавалося, що до берега не так уже й далеко, але юнак розумів, що треба ще плисти чимало сотень миль. Тепер у них відпала необхідність пливти до Вальпараїсо, головне — дістатися берега. Дік покликав Тома та його товаришів і попросив їхньої допомоги. Негри радо погодилися і допомогли підняти вітрила.
Розділ X
НАСТУПНІ ЧОТИРИ ДНІ
На судні був гвинтовий патент-лаг, що його стрілка показувала на циферблаті точну швидкість за певний проміжок часу. Залишилось єдине джерело помилок — океанські течії. Ці помилки можна було точно визначити тільки астрономічними спостереженнями. Та молодий капітан іще не вмів проводити таких спостережень.
Супротивний вітер змінився на супутний. Тепер стало легше плисти до Америки. Вітер наповнив вітрила, і "Пілігрим" швидко рушив з місця. Дік Сенд вів корабель на схід, і тепер доводилось тільки утримувати його на цьому курсі. Згодом він сам підняв верхні вітрила, бо ця робота була небезпечна для негрів, які не мали такого досвіду.
Негри були готові виконати перший-ліпший наказ Діка Сенда. Та ні сила, ні напрямок вітру не змінювались, тож роботи не було ніякої. Тим часом кузен Бенедікт вивчав крізь лупу таргана, якого врешті знайшов у камбузі.
На борту було два компаси. Один висів у стерновій рубці перед очима стернового, другий був укріплений на стелі в каюті капітана. Та, як на лихо, в ніч проти 13 лютого, коли Дік Сенд стояв на вахті біля стерна, компас у каюті впав і розбився. Тепер хлопець не міг звірити один компас до іншого.
Том став боцманом і був старшим по вахті, поки молодий капітан відпочивав. З ним стояли його син Бет і Остін. Актеон і Геркулес відбували другу вахту під керівництвом Діка. Стоячи всю ніч за стерном, Дік Сенд подеколи відчував непереборну знемогу. В ніч проти 14 лютого молодий капітан, украй стомившись, врешті дав собі перепочинок на кілька годин. Його заступив біля стерна старий Том.
Під третю годину ранку Тома стало хилити на сон. Він заснув стоячи, і саме тоді Негору прокрався на корму і підклав під нактоуз, де був компас, якусь залізяку, під впливом якої стрілка компаса відхилилася на половину прямого кута.
Том незабаром прокинувся від своєї важкої дрімоти і, побачивши, що корабель одхилився від правильного курсу, повернув стерно, скеровуючи корабель на схід. Том навіть не підозрював, що ніс судна тепер був, повернутий на південний схід. Отак "Пілігрим" відхилився від правильного курсу на цілих 45 градусів.
Розділ XI
БУРЯ
Протягом наступного тижня, від 14 по 21 лютого, на "Пілігримі" не сталося нічого, вартого уваги. Судно швидко йшло вперед. Як вважав Дік Сенд, шхуна-бриг уже мала б підійти до тих районів океану, куди частіше навідуються трансокеанські пароплави, але вахта не помічала жодного корабля.
20 лютого зміни барометра, що їх Дік ретельно занотовував протягом дня, занепокоїли його. Барометр повільно, але безперервно падав, провіщаючи дощ і тривалу негоду. Капітан мусив спустити вітрила. Всі працювали не покладаючи рук. "Пілігрим" був цілком підготований до плавання в штормову погоду. Протягом трьох наступних днів барометр і далі падав, а небо загрозливо супилось. Сонце не проглядало крізь товщу хмар і туману. Негору, здавалося, радів негоді.
Протягом тринадцяти діб — від 24 лютого до 9 березня — погода майже не змінилася. Зривалися сильні грози. Бувало, що протягом цілих годин вахтовий нічого не бачив перед собою, і "Пілігрим" плив навмання. На щастя, місіс Уелдон витримувала хитавицю. Але малий Джек дуже страждав од морської хвороби.
Землі й досі не було видно, і це дуже дивувало Діка. 9 березня чомусь лопнув лінь і команда втратила лаг, яким вимірювала швидкість. Дік помітив, що лінь був перетертий. Наступного дня буря чимдалі шаленіла.
12 березня погода стала ще гірша. Страшний шквал налетів на судно й зірвав вітрило. Остін отримав легке поранення. Діка Сенда охопила неймовірна тривога: за його розрахунками, ось-ось мав з'явитися берег, і тоді "Пілігрим", що його несе з такою швидкістю, розіб'ється об прибережні рифи! Та на обрії не виднілося ніякої землі.
Негору знову вийшов на палубу, і складалося враження, що він помітив у тумані високий берег. Зла усмішка ледь скривила губи португальця. Не мовивши жодного слова, він повернувся до камбуза.
Розділ XII
ОСТРІВ НА ОБРІЇ
Буря перетворилася на ураган. Дік не став піднімати навіть маленького вітрильця з міцної парусини, яке б полегшило керування судном. "Пілігрим" ішов тепер зовсім без вітрил, але через вітер судно пливло з надмірною швидкістю.