Поттер від несподіванки впустив ножа і кинувся на лікаря. Індієць Джо скочив на ноги і підняв ножа, впущеного Поттером. Раптом лікар вирвався з рук Поттера, схопив важку дошку з могили і гепнув нею Поттера так, що той повалився на землю. В цю саму хвилину Джо встромив у лікаря ніж і вбив його.
Перелякані Том і Гек притьмом кинулися тікати. Тим часом Поттер отямився, а в його руці уже був ніж, який поклав туди індієць. Джо сказав Поттеру, що це саме він убив лікаря. Поттер повірив, бо ввечері пив горілку і тепер нічого не пам'ятав. Поттер просив Джо не видавати його. Індієць пообіцяв не казати нікому, і вони розійшлися.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
ВИТТЯ СОБАКИ ВІЩУЄ БІДУ
Налякані Том і Гекльберрі сховалися у старій чинбарні. Гек вважав, що їм треба мовчати, бо індієць Джо може вбити і їх. Друзі поклялися кров'ю нікому не розповідати про злочин.
У дірку на другому кінці будинку, де сховалися друзі, пролізла якась постать. Раптом біля хлопців моторошно завив собака, а це був поганий знак. На щастя, Том помітив, що собака стоїть до них задом і виє на якусь людину, що лежить і хропе. Друзі підійшли туди і побачили Мефа Поттера. На нього і вив собака.
Коли Том уліз у вікно своєї спальні, ніч уже майже минула. Він не помітив, що Сід не спав.
Зранку за сніданком усі поводилися дивно: Томові ніхто не дорікав, всі уникали його погляду. Він намагався бути веселим, але ніхто навіть не посміхнувся на його жарти. Після сніданку тітка відвела його вбік, почала плакати і скаржитись на нього, але сказала, що вже не буде намагатися виправити його. Це було гірше за тисячу різок, і серце у бідного Тома боліло тепер більше, ніж його тіло. Похмурий і сумний прийшов Том до школи і разом з Джо Гарпером підставив спину під різки за те, що вчора після обіду не з'явився до школи. А ще гірше йому було, бо Беккі повернула йому мідну кульку.
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
ТОМ ЗАЗНАЄ МУК СОВІСТІ
Годині о дванадцятій вдень по всьому містечку раптом пронеслася жахлива звістка. Біля вбитого лікаря було знайдено скривавленого ножа, і хтось пізнав, що цей ніж належав Мефові Поттеру. Все місто зібралося на цвинтарі. Том і Гекльберрі теж були там і вдавали, наче не знають один одного. Одні люди жаліли лікаря, інші вважали, що це наука крадіям трупів.
Поттер підійшов до людей. У нещасного лице було сіре, а в очах — жах. Індієць Джо теж був тут, і він посвідчив, що саме Поттер вбив лікаряю
Жахлива таємниця і докори сумління цілий тиждень після цього не давали Томові спати вночі. Мало не щодня у цей сумний час Том ходив до віконечка тюрми і передавав бідоласі Поттеру всякі смачні речі, які вдавалося здобути.
Мешканцям містечка дуже кортіло покарати метиса Джо за крадіжку трупів, але він викликав такий страх, що ніхто не наважувався взяти на себе почин у цій справі, а тому цей намір був залишений.
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
КІТ І ЛІКИ
Беккі Течер перестала ходити до школи, бо захворіла, і в Тома почалися нові турботи. Він блукав уночі навколо її будинку і почував себе дуже нещасним. Тітка стурбувалась і почала його лікувати, пробуючи всі можливі засоби. Спершу вона лікувала його водою, потім купила нові ліки — "болевгамовувач". То був справжній вогонь у рідкому стані! Хлопець став обмірковувати всілякі плани порятунку, і нарешті почав вдавати, що ліки йому подобаються. Тітка дозволила приймати ліки самому, і Том виливав їх у щілину підлоги у вітальні.
Якось Том дав спробувати ліки їхньому котові Пітеру. Кіт просто оскаженів і вчинив у кімнаті страшенний розгардіяш. Тітка відразу зрозуміла, що на кота подіяли ліки, і насварила хлопця. Тоді Том сказав тітці, що вона без жалю попекла йому цими ліками всі кишки. Тітку Поллі почала мучити совість.
Нарешті Беккі з'явилася у школі, та вона зовсім не звертала увагу на вибрика Тома, і він знову став сумний.
РОЗДІЛ ТРИНАДЦЯТИЙ
ЗГРАЯ ПІРАТІВ ПІДНІМАЄ ВІТРИЛА
Том вирішив покинути містечко. До нього приєднався Джо Гарпер, якого відшмагала мама за випиті вершки. Друзі домовилися стати піратами.
За три милі від їхнього містечка, на річці Міссісіпі був довгий, вузький лісистий острів з піщаною мілиною. Саме на цей Джексонів острів друзі і вирішили переселитися. Вони розшукали Гекльберрі Фінна, і він охоче приєднався до них.
Хлопці розійшлися, домовившись зустрітися на березі ріки опівночі. Кожен мав узяти з собою вудочки й гачки, а також їжу, яку їм пощастить здобути.
Опівночі Том з'явився на березі річки з великим шматком вареної шинки та ще з деяким провіантом. Том назвав себе Чорним Месником Іспанських морів, Гек — Кривавою Рукою, а Джо — Грозою Океанів.
Гроза Океанів теж роздобув чималий шмат свинини і ледве дотяг його до місця. Кривава Рука приніс казанок і все, щоб робити цигарки і курити.
Хлопці викрали пліт і перебралися на острів. З плота прихопили старе вітрило, щоб зробити з нього намет. Кожен з хлопців мав чому радіти. Гек був задоволений, бо наївся досхочу, Том тішився, що не треба вставити зранку до школи. Згодом втомлені пірати лягли спати. Тома і Джо трохи мучила совість за втечу і вкрадене з дому м'ясо.
РОЗДІЛ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
ТАБІР ЩАСЛИВИХ РОЗБІЙНИКІВ
Уночі хвилі віднесли їхній пліт, і зранку хлопці навіть раділи, що між ними і цивілізованим світом нема зв'язку.
Гек знайшов поблизу джерело чистої води, хлопці закинули вудочки, і на сніданок була риба з шинкою. Поснідавши, вони лягли в холодку, поки Гек курив свою люльку, а потім вирушили всі разом в ліс на розвідки. Та нічого дивовижного вони не знайшли, тільки довідались, що від найближчого берега острів відокремлює вузька протока завширшки якихось двісті ярдів. Купалися вони мало не щогодини і тому повернулися до табору вже надвечір.
Через деякий час вони почули якийсь особливий звук. Вийшовши на берег, хлопці побачили посередині ріки невеличкий пароплав, на палубі якого було багато народу. Навколо пароплава снувало безліч човнів. Пароплав видав три тужних сигнали. Том сказав, що цей звук означає, що хтось утопився. Раптом хлопець зрозумів, що стріляють тому, що вони, Том, Гек і Джо, потонули. Миттю наші пірати відчули себе героями.
Після вечері Джо насмілився спитати у товаришів, як вони поставляться до думки вернутись додому. Гек і Том почали збиткуватися над Джо, тож той сказав, що пожартував.
Коли Гек і Джо заснули, Том знайшов два шматки білої кори платана і нашкрябав на кожному кілька рядків своєю "червоною охрою". Один із них він згорнув трубкою і сховав у кишеню, а другий — у бриль Джо. Крім того, Том поклав у бриль кілька своїх цінних речей. Потім він прожогом кинувся до берега.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ П'ЯТНАДЦЯТИЙ
ТОМ НИШКОМ ВІДВІДУЄ ДОМІВКУ
Том перейшов вузьку протоку, пішов далі прибережним лісом, а потім вліз у човен, що був прив'язаний до корми пароплава. Скоро пароплав поплив. Через 15-20 хвилин Том був на березі. Незабаром він опинився біля тітчиного будинку. У її вікні було світло, бо там сиділи: тітка Поллі, Сід, Мері й мати Джо Гарпера.
Том проник у кімнату і сховався під ліжком. Тітка Поллі плакала за Томом і говорила, що він не був таким уже й поганим. Місіс Гарпер теж шкодувала за сином і говорила, що вершки вона сама вилила, а сина побила ні за що. Том під ліжком заливався сльозами. Він хотів вилізти, але стримував себе. Хлопець довідався, що їх шукали, а коли знайшли пліт, вирішили, що хлопці втопилися. Сьогодні була середа, і якщо до неділі тіл не знайдуть, у неділю вранці відбудеться панахида.
Коли всі розійшлися, тітка стала на коліна і почала молитись за Тома, навіть не уявляючи, що він під її ліжком. Томові ще довго довелося лежати тихо, поки тітка заснула. Том хотів лишити кусок кори, але передумав. Він поцілував тітку і пішов геть.
Коли Том повернувся у табір, ніч уже кінчалася. Джо знайшов записку, у якій йшлося про те, що коли Том не повернеться до сніданку, то усі його речі — їхні. Джо вважав, що друг неодмінно повернеться, бо щось задумав.
Том таки з'явився, бо поки друзі міркували про Томів вчинок, він купався. За сніданком Том розповів (і трохи прикрасив) свої пригоди.
РОЗДІЛ ШІСТНАДЦЯТИЙ
ПЕРШІ ЛЮЛЬКИ. — "Я ЗАГУБИВ НОЖИКА"
Після сніданку вони довго гралися, але помалу розійшлися в різні боки і замислилися про рідні домівки.
Джо занепав духом майже безнадійно. Він так тужив за домом, що ледве стримувався від сліз. Гек також зажурився. Том був пригнічений, але бадьорився: у нього була таємниця, яку він поки що не хотів відкривати товаришам. Та коли Джо і Гек зібралися йти додому, Том розповів їм свою таємницю. Тепер хлопці весело повернулися у табір.
Після обіду Гек почав вчити Тома і Джо курити. Цих двоє вдавали, що їм дуже подобається, але їх нудило. Джо раптом сказав, що загубив свого ножика, тому йде шукати. Том пішов йому "допомагати". Гек чекав на них, а потім знайшов їх у лісі, далеко один від одного; обидва були бліді і спали міцним сном. Після вечері Том і Джо не курили, пояснюючи це тим, що у них негаразд із шлунком.
Десь опівночі на острові почалася гроза. Вітер украв намет, а в великий платан, під яким вони завжди ночували, вдарила блискавка. На щастя, друзі сховалися в цей час під дубом.
РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ
ПІРАТИ ПРИСУТНІ НА ВЛАСНОМУ ПОХОРОНІ
Суботнього вечора у містечку всі сумували за хлопцями. Беккі Течер зажурено ходила одна по шкільному двору і почувала себе дуже нещасною. Вона жаліла, що віддала Тому мідну кульку. Тепер у неї не було нічого на спогад про нього.
Наступного ранку в церкві зібралося багато людей. Прийшли тітка Поллі з Сідом та Мері, а за ними і родина Гарперів — усі одягнені в чорне. Священник почав молитися, проспівали зворушливий гімн, потім виголошена була проповідь. Священник нагадав кілька зворушливих випадків із життя загиблих. Хлопці, виявляється, були ніжної, великодушної вдачі.
Публіка ридала, і от раптом до вівтаря стали наближатися троє померлих. Том попереду, за ним Джо і позаду розгублений Гек, в обвислому дранті. Вони весь час сиділи на порожніх хорах, слухаючи надгробну промову про самих себе, а тепер вийшли.
Тітка Поллі, Мері й Гарпери кинулися до своїх воскреслих улюбленців, вкриваючи їх поцілунками.