Коли головбонзі І Те Де повідомили про двох чужинців, які бажають визволити принцесу Лі Сі, серце його тієї ж миті сповнилося отруйно-зеленими ревнощами. Він вважав себе головним кандидатом на серце принцеси, хоч не кохав її.
ГЛАВА ДЕСЯТА, У ЯКІЙ ДРУЗІ ПОТРАПЛЯЮТЬ У БІДУ
Тридцять чоловік у військовій формі оточили Джима і Лукаса кільцем, капітан наблизився до наших героїв і наказав йти до палацу.
Джим і Лукас пройшли багато кімнат і сходів, поки не опинилися перед трьома товстими бонзами. Посередині на найвищому стільці сидів бонза в золотому вбранні. Це й був пан І Те Де. Перед кожним бонзою сидів писар.
Лукас представився і розповів, що приїхав з Усландії і хоче потрапити до царя мигдальського, аби повідомити йому, що збирається зі своїм другом визволити царівну. І Те Де та інші два бонзи сказали, що треба мати паспорт і дозвіл. Потім назвали Лукаса і Джима шпигунами. Бонзи усе розтягували час, сміялися з машиніста і його друга. А писарі теж хихотіли і щось записували. Врешті, Лукас не міг так довго чекати і сказав, що хоче потрапити до царя зараз.
Лукас не стримався і побив писарів, пана І Те Де, а двох інших бонз висунув у вікно. Та раптом увійшла варта, бо почула крик. Лукаса і Джима оточили. Та Пінг Понг прийшов на допомогу. Малюк розповів цареві про своїх нових знайомих і їхнє бажання врятувати Лі Сі.
Коли Лукаса та Джима скували по руках і ногах, з'явився цар і наказав звільнити чужинців, а пана І Те Де і інших закувати.
ГЛАВА ОДИНАДЦЯТА, У ЯКІЙ ДЖИМ НЕСПОДІВАНИМ ЧИНОМ ДІЗНАЄТЬСЯ ПРО СВОЮ ТАЄМНИЦЮ
Усі віддавали Лукасу і Джиму шану. Для гостей вирішили приготувати їжу, яку споживали на острові Усландія. Друзі смачно пообідали. Пізніше з'явився Пінг Понг. Після десерту цар запитав, коли вони вирушають до Дракон-Міста. Лукас хотів спершу більше дізнатися про це місто.
Увечері мигдальські вчені принесли безліч сувоїв та книг, у яких містилися всі відомості про Дракон-Місто. Один з учених розказав, що рівно рік тому чарівна принцеса Лі Сі проводила свої літні канікули на морі і раптом безслідно зникла. А згодом один рибалка виловив із Жовтої річки пляшкову пошту. Принцеса писала, що її викрала чортова дюжина та продала драконисі — пані Мальцан. Принцеса писала, що дракониха тримає в себе багато інших дітей. Тоді Лукас розповів Джиму, що хлопець теж мав потрапити до пані Мальцан, але випадково опинився в Усландії.
Оскільки пляшкову пошту принцеси принесло течією Жовтої річки, то Дракон-Місто мусило лежати десь у верхній її частині. Але ніхто не знав, де початок річки. Кордони царства з усіх боків опоясувала стіна, яка мала п'ять брам. Якщо виїхати з країни крізь західну браму, то на шляху постане "Ліс Тисячі Див". Одразу за ним починаються червоно-біло-смугасті непрохідні гори, які називають "Короною Світу". Південніше розташована ущелина під назвою "Долина Сутінків". Єдина можливість перетнути гори — це пройти крізь ущелину. Проте досі на такий крок ніхто не наважився. "Долина Сутінків" сповнена жахливих звуків та голосів. По той бік "Долини" є величезна пустеля "Кінець Світу", а далі — зовсім недосліджена територія.
Лукас вирішив перебратися через "Долину Сутінків" на інший бік гір і весь час їхати на північ, тоді десь неодмінно знайдеться Жовта річки, а біля неї — Дракон-Місто, якщо воно взагалі знаходиться біля Жовтої річки.
Перед дорогою Лукас і Джим написали лист в Усландію. У ньому вони пояснювали пані Ваас та королю Альфонсові, чому їм довелося поїхати з острова. І що Джим відтепер все знає про посилку. І що зараз їм треба прямувати до Дракон-Міста-Сумландії, аби звільнити принцесу Лі Сі та розкрити таємницю Джима. Наприкінці листа друзі передали всім привіт. Лукас підписався, а Джим намалював чорне личко.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ГЛАВА ДВАНАДЦЯТА, У ЯКІЙ ПОЧИНАЄТЬСЯ ПОДОРОЖ У НЕВІДОМЕ І ДРУЗІ БАЧАТЬ "КОРОНУ СВІТУ"
Наступного ранку почалася мандрівка наших друзів до Дракон-Міста. Вони проїхали столицю, досягли передмістя і цілий день їхали Мигдалією, тримаючи курс на "Долину Сутінків".
Наступного дня вони проминули мигдальські села. На третій день друзі побачили один із найзнаменитіших мигдальських біломармурових палаців, що стояв посередині озера. Там мешкали молоді мигдальські фрейліни. Повсюди, де б друзі не зупинялися, їм приносили повні корзини фруктів та солодощів, а Еммі — воду та вугілля.
На сьомий день друзі дісталися західної брами Великої Мигдальської Стіни. Проїхавши через браму, мандрівники опинилися в "Лісі Тисячі Див". Це були величезні дикі джунглі. Дерева тут були прозорі, а тварини — величезні і дивні.
Три дні знадобилося Джиму і Лукасу, аби продертися крізь джунглі. На третій день перед друзями здійнялися гори у червону та білу смужку, що носили назву "Корона Світу". Верхівки гір були жахливо високими. Лукас мав мапу і швидко відшукав "Долину сутінків". Треба було їхати на південь. Друзі рушили, а незабаром вони побачили вузьку щілину і спрямували Емму просто до неї.
ГЛАВА ТРИНАДЦЯТА, У ЯКІЙ ПОЧИНАЮТЬ ГОВОРИТИ ГОЛОСИ В "ДОЛИНІ СУТІНКІВ"
"Долина Сутінків" виявилася моторошною ущелиною завширшки приблизно зі звичайну дорогу. Сюди ніколи не проникав жоден промінчик сонця. Праворуч та ліворуч височіли баштами круті скелі до самісінького неба. Спершу друзі зайшли в ущелину пішки і виявили, що там надзвичайне відлуння. Достатньо раз сказати хоч одне слово, і воно повторюється і наростає, наче його сказала сотня людей. Лукас сказав, що коли Емма загуркоче долиною, буде жахливий шум.
Друзі зробили затички для вух з воску і рушили машиною. Вони їхали, а позаду, по обидва боки ущелини, падали скелі. Від максимальної швидкості спідометр луснув. Локомотив, ніби гарматне ядро, вилетів з ущелини назовні саме у ту мить, коли впала остання гора.
ГЛАВА ЧОТИРНАДЦЯТА, У ЯКІЙ ЛУКАС МАЄ ВИЗНАТИ, ЩО БЕЗ СВОГО МАЛЕНЬКОГО ДРУГА ДЖИМА ВІН БИ ПРОПАВ
Шляху назад більше не було. Вони опинилися у нескінченній пустелі. Емма була поламана, тому довелося розбирати весь локомотив. Уночі почулося якесь дивне посвистування і огидний клекіт. До друзів прилетіли стерв'ятники. Джим дуже налякався і у розпачі розрюмсався. Лукас ніяк не міг розкрутити останньої гайки, бо треба було влізти в котел. Тоді Джим узявся до роботи, і йому таки вдалося розкрутити гайку, хоч він мало не втопився у котлі Емми.
Тепер Лукас швидко полагодив і зібрав Емму. Вона знову запихтіла, а стерв'ятники відступили у глиб пустелі. Друзі забралися до кабіни, щоб поспати.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ГЛАВА П'ЯТНАДЦЯТА, У ЯКІЙ МАНДРІВНИКИ ПОТРАПЛЯЮТЬ ДО ЧУДЕРНАЦЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ ТА ЗНАХОДЯТЬ ЗГУБНІ СЛІДИ
Наступного ранку вони рушили в далі. Через спеку повітря над пустелею дрижало. Лукас і Джим щільно зачинили обидва віконця. Було десь за південь, коли Лукас сказав, що гори раптом опинилися на іншому боці. Вони ніби рухалися в повітрі. Потім гори зовсім зникли. Замість них друзі побачили в далечині морський пляж із пальмами, потім Ейфелеву вежу, багато вігвамів. Здавалося, що все навкруги просто з'їхало з глузду. Урешті-решт видіння цілком перемішалися. Вони побачили навіть Усландію та ще одну Емму.
Лукас здогадався, що це Фата Моргана, так зване природне явище. Коли сонце розжарює піщану поверхню, повітря стає дуже гарячим, потім ще гарячіше і нарешті починає дрижати від спеки. І ось, розжарюючись усе більше та більше, воно раптом дає віддзеркалення, як справжнє дзеркало. При цьому воно відбиває не тільки предмети, що перебувають поблизу, а частіше приносить віддзеркалення тих, які знаходяться десь дуже далеко.
ГЛАВА ШІСТНАДЦЯТА, У ЯКІЙ ДЖИМ ҐУДЗИК РОБИТЬ ВАЖЛИВЕ ВІДКРИТТЯ
Ввечері усі міражі зникли, та з'явилася нова біда. До них наближався велетень. Він був явно дуже старим, бо його довжелезна біла борода діставала йому до колін і була заплетена у товсту кіску. Гігантське тіло прикривала стара довга сорочка. Джим дуже боявся, хоч велетень кричав, що нічого поганого їм не зробить.
Велетень наближався і з кожним кроком ставав дещо меншим. І, нарешті, дійшовши до Емми, він зробився таким на зріст, як Лукас-машиніст. Старий розповів, що багато років мріє, щоб хтось виявив хоробрість — не тікав від нього. Звали велетня Тур Тур, і він був просто уявновелетень, жив у самісінькій середині "Кінця Світу", саме біля оази. І туди запросив свої нових знайомих.
ГЛАВА СІМНАДЦЯТА, У ЯКІЙ УЯВНОВЕЛЕТЕНЬ ПОЯСНЮЄ СВОЮ НЕЗВИЧАЙНІСТЬ ТА ВИЯВЛЯЄ ВДЯЧНІСТЬ
Оазою пана Тур Тура виявився малесенький ставочок із прозорою водою. Навколо росла свіжа соковита зелень і безліч пальм та фруктових дерев. Під деревами стояв невеличкий білий будиночок. На городику перед будиночком уявновелетень вирощував квіти та овочі. Лукас, Джим і пан Тут Тур усілися в кімнаті вечеряти. Пан Тур Тур був вегетаріанцем.
Тур Тур розповів, що чим більше він віддаляється від інших, тим вищим виглядає. А чим ближче він підходить, тим помітніший його справжній зріст. У дитинстві ця властивість проявлялася не так сильно. Коли його батьки померли, Тур Тур вирішив переїхати туди, де б його ніхто не боявся. Лукас розповів йому про принцесу Лі Сі, і Тур Тур пообіцяв вивести їх з пустелі і піти з ними до району "Чорних Скель".
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ГЛАВА ВІСІМНАДЦЯТА, У ЯКІЙ ДРУЗІ РОЗСТАЮТЬСЯ ІЗ УЯВНОВЕЛЕТНЕМ І ЗАСТРЯГАЮТЬ У "ВУСТАХ СМЕРТІ"
Не минуло й трьох годин, як вони вже досягли північної межі пустелі. На краю пустелі було ніщо, яке виглядало, як колосальна пітьма кольору вугілля, смоли та воронового крила водночас, що простиралася від краю пустелі до самісіньких небес. Тур Тур сказав, що це "Чорні Скелі". Лукас і Джим дізналися, що Дракон-Місто лежить десь у "Країні Тисячі Вулканів". Це масивне плоскогір'я, покрите тисячами великих та маленьких вогнедишних пагорбів. Де саме знаходиться Дракон-Місто, уявновелетень не знав.
"Країна Тисячі Вулканів" лежала на висоті семисот метрів вище за рівень "Кінця Світу". Єдиний шлях нагору проходив крізь "Чорні Скелі", які поглинали усіляке світло.