Було Різдво, тож до Пеггі прийшло багато родичів, а батьків Оскара ще не було. Хлопець за допомогою Поп Корна, Ейнштейна і Бекона вибрався з лікарні і сховався у машині Бабці-Ружі, яка уже встигла відвідати хлопчика зранку і збиралася їхати додому. Бабця і хлопчик, якого вона не помітила, їхали довго і з перепонами. Оскар втомився і заснув. Коли прокинувся, навколо було темно, холодно і тихо. Він вибрався з машини, пішов сніг. Оскар цокотів зубами. Перед ним був великий освітлений будинок. Він попрямував до нього. Це було нелегко. Оскару довелося так підстрибнути до дзвінка, що він звалився на циновку. На ній його й знайшла Бабця-Ружа.
Стара відігріла хлопця і розповіла, що його шукає вся лікарня, а батьки втратили надію і повідомили поліцію. Бабця сказала, що давно спілкується з його батьками, яким сумно, що вона і Оскар добре порозумілися, а їм це не до снаги. Бабця сказала, що батьки теж колись помруть, але помруть самотніми, жалкуючи, що не зуміли порозумітися зі своїм єдиним дитям... Оскар попросив стару подзвонити батькам.
Бабця-Ружа повідомила лікарям, ті попередили батьків, які приїхали до Бабці-Ружі, і вони разом відсвяткували Різдво. Оскару було дуже весело, бо вони навіть подивилися матч кечу. Цього вечора у Оскара було бажання, щоб батьки залишалися такими, як були сьогодні під час святкування Різдва.
Коли Оскару "минуло шістдесят", він уже почувався не дуже добре. Бабця-Ружа подарувала йому статуетку Діви Марії, яка нагадувала хлопчику Пеггі, бо одяг і шкіра були такого самого блакитного кольору. Оскар мріяв, щоб Бог завітав до нього.
Наступного дня Оскар використав різдвяний подарунок Бабці-Ружі: рослину з Сахари, яка проживає своє життя за один день. Тільки-но насінину полито, вона пускає паросток, він виростає у стебло, яке обростає листочками і випускає квітку, та утворює насіння, потім в'яне й засихає, і увечері все скінчено. Також Оскар читав з Пеггі "Медичний словник" і шукав слова "життя", "смерть", "віра", "Бог", та їх там не було. Бабця-Ружа порадила зазирнути до "Філософського словника", але вважала, що такі слова мають багато визначень. Коли прийшов лікар Дюссельдорф, Оскар наважився сказати йому, щоб не ходив з винуватим виглядом, бо він не Господь Бог, не треба перебирати забагато відповідальності на себе. Лікар щиро усміхнувся і поцілував Оскара.
Наступного дня Пеггі Блу повернулася додому. Оскар зрозумів, що вже ніколи її не побачить.
Іншого ранку Оскар побачив прихід Бога, коли запалювався світанок. Було важко, але Бог домагався: небо світліло, наповнювалося білими, сірими й блакитними тонами. Оскар зрозумів, що треба щодня дивись на світ так, ніби бачиш його вперше.
З кожним днем Оскар все більше спав.
Останнього листа до Бога написала уже Бабця-Ружа, бо Оскар помер. Жінка залишиться рожевою пані, але більше ніколи не буде Бабцею-Ружою, якою була лише для Оскара. Стара завдяки Оскару була дотепною, вигадувала легенди, навіть розумілась на кечі, бо всі ці історії вигадувала для нього. Завдяки йому вона сміялась і пізнала радість. Жінка записала, що протягом останніх трьох днів на журнальному столику Оскара стояла табличка. Він написав: "Тільки Господь має право мене розбудити".
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу