Тоді барон вхопив себе за цю кіску і щосили смикнув догори. Так він врятував себе і свого коня.
БДЖОЛИНИЙ ПАСТУХ ТА ВЕДМЕДІ
Та якось барон потрапив у полон до турків і його продали в рабство. Мюнхгаузена призначили пасти бджіл. Щоранку він мусив виганяти султанових бджіл на моріжок і пасти їх цілий день, а ввечері знов заганяти у вулики. Якось він помітив, що однієї бджоли не вистачає. Виявилося, що на неї напали два величезні ведмеді. Барон мав лиш маленьку срібну сокирку, тож кинув її у ведмедів. Звірі кинулись тікати, і бджілку було врятовано. Та барон кинув сокирку так, що вона залетіла на Місяць. Тепер він думав, де взяти таку довгу драбину, щоб дістатися аж на Місяць?
ПЕРША ПОДОРОЖ НА МІСЯЦЬ
Турецькі боби часом виростали дуже довгі, тож Мюнхгаузен посадив у землю один такий біб, і він одразу ж почав рости. Він ріс усе вище й вище і незабаром дотягся до Місяця! За годину барон опинився на Місяці і знайшов свою сокирку на купі гнилої соломи. Він хотів уже повертатися, та сонце висушило бобову стеблину, і вона розсипалася на друзки! Барон зсукав з соломи мотузок і почав спускатися по ньому.
Та ось мотузок скінчився, і він повис у повітрі. Тоді він схопив сокирку і, міцно взявшись за нижній кінець мотузка, відрубав його верхній кінець і прив'язав до нижнього. Це дало змогу спуститися нижче до Землі. Коли до Землі лишалось яких три-чотири милі, мотузок урвався. Барон гримнувся на землю так, що пробив яму завглибшки щонайменше з пів милі. Щоб вибратися з ями, довелося викопати нігтями східці.
ПОКАРАНА ЖАДІБНІСТЬ
Після подорожі на Місяць Мюнхгаузен винайшов зручніший спосіб рятувати своїх бджілок від ведмедів. Увечері він змастив медом голоблю на возі і заховався неподалік. Як тільки смеркло, до воза підкрався величезний ведмідь і почав жадібно злизувати мед з голоблі. Ненажера так допався до цих ласощів, що й не помітив, як голобля увійшла йому в горлянку, а потім у шлунок і нарешті вилізла у нього ззаду. Тоді барон забив у голоблю позаду ведмедя товстий і довгий цвях. Так він й залишив його до ранку. Уранці побачити ведмедя прийшов сам турецький султан.
КОНІ ПІД ПАХВАМИ, КАРЕТА НА ПЛЕЧАХ
Незабаром турки пустили його на волю і разом з іншими полоненими вирядили назад до Петербурга. Але барон подався на батьківщину. Дорога була вузька, обабіч тяглися паркани. Мюнхгаузен наказав своєму візникові просурмити в ріжок, щоб зустрічні екіпажі підождали, поки вони проїдуть, бо на такій вузькій дорозі вони б не розминулися. Ріжок чомусь не видавав звуків, а назустріч уже їхав великий екіпаж. Довелось барону вилізти з карети, випрягти коней, завдати карету собі на плечі і перескочити через паркан. Коней він взяв собі попід пахви і переніс до карети.
ВІДТАЛІ ЗВУКИ
Стало зрозуміло, чому ріжок не видавав звуків: він просто замерз на морозі, а в теплі знову заграв.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА ДРУГА
БУРЯ
Якось Мюнхгаузен плив до Індії на великому кораблі і знялась велика буря. Вона була такої сили, що вирвала на якомусь острові кілька тисяч дерев. Згодом дерева повернулися на місце, але одне, на якому сиділи бідний селянин з дружиною, не повернулося. На дерево вони полізли, бо хотіли нарвати огірків. Коли буря вщухла, дерево почало спускатися на землю. Селянин і селянка були, як на лихо, дуже гладкі, вони перехилили його набік своєю вагою, і дерево впало не туди, де росло, а осторонь, та ще й налетіло на тамтешнього короля і роздушило його. А король цей був жорстокий і люто мордував усіх мешканців острова. Люди просили Мюнхаузена стати їхнім, але він відмовився, бо не любить огірків.
МІЖ КРОКОДИЛОМ І ЛЕВОМ
Мюнхгаузен прибув на острів Цейлон. Старший син цейлонського губернатора запросив його на полювання. Барона втомило сонце, і незабаром він заблудився в лісі. На нього раптом почав іти лев, а з іншого боку − крокодил. Що робити? Позаду − лев, попереду − крокодил, ліворуч − озеро, праворуч − болото, що аж кишить отруйними зміями. Від жаху барон впав на траву і, заплющивши очі, приготувався до неминучої загибелі. І раптом він розплющив очі і побачив дивне видовище: виявляється, лев, кинувшись на нього, перелетів і вскочив просто в пащеку крокодилові. Голова одного страховиська застрягла в горлянці другого. Тоді Мюнхгаузен вбив двох звірів, а губернаторів син, що саме повернувся, привітав його з перемогою над двома лісовими велетнями.
ЗУСТРІЧ З КИТОМ
Потім барон вирушив до Америки. Недалечко від Америки їх спіткало лихо: вони наскочили на велетня−кита, що мирно дрімав на воді. Наскочивши на нього, вони розбудили його, і він так розлютився, що вхопив корабель і тягав по всьому океані. На щастя, якірний ланцюг кінець кінцем перервався, і вони звільнились від кита.
Дорогою з Америки назад вони знову зустрілися з цим китом. Він був мертвий, тому йому відрізали голову, а в пащі знайшли свій якір і сорок метрів корабельного ланцюга.
Де не взялась у кораблі велика дірка. Вони потонули б, якби Мюнхгаузен не сів просто в дірку і не заткнув її своєю задньою частиною. Текти перестало, і корабель було врятовано.
У РИБ'ЯЧОМУ ЧЕРЕВІ
Через тиждень вони прибули до Італії, і Мюнхгаузен пішов на берег Середземного моря купатися. Він заплив далеко від берега, і величезна рибина проковтнула барона. Він почав ходити в середині риби, прогулюватися туди-сюди і незабаром помітив, що це їй дуже не подобається. Тоді Мюнхгаузен почав навмисно тупати ногами, стрибати й танцювати. Рибина заволала з болю, підпливла на поверхню, і її помітили з італійського корабля, що пропливав поблизу. Моряки вбили її гарпуном, а потім витягли до себе на палубу і почали рубати. На щастя, їхні сокири не зачепили барона. Почувши людський голос із риб'ячого черева, матроси поніміли з жаху. Вони ще дужче здивувалися, коли з риб'ячої пащі вискочив Мюнхгаузен і привітав їх люб'язним уклоном.
МОЇ ЧУДОВІ СЛУГИ
Корабель, що врятував барона, плив до столиці Туреччини. Турецький султан, дізнавшись, що прибув Мюнхгаузен, звичайно, запросив його обідати. Султан попросив барона не гаючись виїхати до Єгипту з таємним дорученням. Дорогою барон зустрів чоловіка−скорохода, чоловіка з дуже чуйними вухами, мисливця з дуже гострим зором, велетня−силача, чоловіка, що своїм диханням крутив сім вітряків. Всіх ці чоловіки за запрошенням Мюнхгаузена поїхали з ним.
КИТАЙСЬКЕ ВИНО
В Єгипті барон швидко виконав усі султанові доручення. Через тиждень він зі своїми незвичайними слугами повернувся до турецької столиці. Султан пригостив Мюнхгаузена вином, але барон сказав, що в Китаї у китайського богдихана Фу Чана вино ще й краще. Султані барон посперечалися. Мюнхгаузен пообіцяв йому, що за годину привезе вино з Китаю. Султан сказав, що коли барон не встигне, то йому відрубають голову.
Мюнхгаузен відправив скорохода до китайської столиці, та він чомусь не повертався. Тоді барон покликав того самого, що мав гарний слух. Той приклав вухо до землі і сказав, що ледащо скороход заснув! Тоді слуга, що мав гострий зір, вистрелив у вершечок того дуба, під яким спав скороход. Жолуді, листя й гілля посипалися на сонька і збудили його.
Вино прибуло до султана і дійсно було смачнішим. Султан дозволив барону взяти з комор стільки золота, скільки здужає піднести одна людина. Барон покликав силача і забрав усе. Тоді вони побігли до моря, купили корабель і попливли геть, поки султан не схаменувся й не відняв своїх скарбів.
ГОНИТВА
Тільки-но вони відпливли від берега, як султан послав за ними навздогін увесь свій військовий флот. Та на щастя, слуга, який мав могутні ніздрі, наставивши одну ніздрю на турецький флот, а другу на свої вітрила, підняв такий страшний вітер, що весь турецький флот за одну хвилину відлетів назад у гавань.
Через день корабель Мюнхгаузена прибув до Італії.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ВЛУЧНИЙ ПОСТРІЛ
В Італії барон зажив багатієм, але спокійне, мирне життя було йому не до серця. Він зрадів, коли почув, що англійці воюють з іспанцями. Мюнхгаузен скочив на коня і помчав на поле битви. Іспанці саме облягали англійську фортецю Гібралтар; барон мерщій пробрався до обложених.
Генерал, який командував фортецею, був його добрий приятель. Стоячи на мурі Гібралтара, Мюнхгаузен бачив крізь підзорну трубу, що іспанці наводять жерло своєї ґармати якраз на те місце, де вони з генералом стоять. Не гаючи й хвилини, барон наказав, щоб на це саме місце поставили величезну гармату. Він націлив її жерло в самісіньке жерло ворожої гармати. Обидві гармати гримнули заразом. Двоє ядер стукнулися, і вороже ядро полетіло назад. Воно відірвало голову іспанському гармашеві і шістнадцятьом іспанським солдатам, збило щогли у трьох іспанських кораблів, впало на покрівлю вбогої іспанської халупи, де жила якась бабуся. Бабуся лежала горілиць і спала з роззявленим ротом. Ядро пробило покрівлю, влучило бабусі просто в рот і застрягло в її горлянці. Коли вона чхнула, ядро вилетіло вікном надвір! Он скільки лиха накоїло іспанцям їхнє ж таки ядро. А ядро англійців влучило у ворожий військовий корабель і пустило його на дно, а на кораблі було двісті іспанських матросів! Англійці виграли битву.
ОДИН СУПРОТИ ТИСЯЧІ
Незабаром Мюнхгаузен перевдягнувся іспанським священиком і, коли настала ніч, прокрався у ворожий табір. Усі триста гармат він викинув у море, а всі дерев'яні тачки, брички, вози, гарби, які тільки в таборі знайшлися, скидав на купу на майдані і запалив. Почалася страшенна пожежа. Військо налякалося і втекло, а англійці остаточно зломили ворога. Англійці були такі вдячні барону за подану допомогу, що запросили до Лондона погостювати.
ЛЮДИНА-ЯДРО
Гуляючи якось околицями Лондона, барон дуже втомився і, шукаючи прохолодного куточка, вліз у жерло старої гармати. Та саме того дня англійці святкували його перемогу над іспанською армією і на радощах били з усіх гармат. До гармати, в якій спав Мюнхгаузен, підійшов гармаш і вистрелив. Барон потрапив у двір якогось селянина. Впавши на м'яке сіно, він знепритомнів і так лежав три місяці.
Восени сіно подорожчало, і господар забажав продати його.