Бабусині слова про те, що завтра приїде Роберт, приємно лоскотали, і Аліція повторювала їх без кінця, наче приспів улюбленої пісні. Сон не приходив. Бабуся зайшла, побачила, що внучка не спить і розповіла, що у її віці теж була закохана. Бабуся, будучи 14-літньою дівчиною, їздила на курорти зі своєю мамою, яка мала хворі легені. Одного разу бабуся самотою вирішила податися в гори, але почалася страшна гроза. І тут з'явився хлопець, який поніс дівчину з гори на руках. Вони добралися до гірської колиби. Хлопця звали Єндрусь. То був син власника хатини, де дівчина з мамою завжди оселялися. Хлопець був страшенний мовчун. Дівчина любила повертатися до тієї пастушої колиби. Єнджей з роками мужнів, став красенем. Високо в горах вони присягалися кохати одне одного й бути вірними до смерті. Але згодом бабуся зустріла дідуся, який був справжнім королевичем.
Бабуся пішла. І вночі Аліції наснився Роберт на білому коні. Кінь стояв на гірській вершині й виїдав із великого кошика огірки. Роберт також витягав огірки, і вони разом їх хрумали.
КЛАСНА ДІВЧИНА Й ХАМЕЛЕОН
Роберт поводився так, наче Аліції не було на світі. Розповідаючи про свою роботу під час канікул, хлопець дивився то на бабусю, то на дідуся. Проте на Аліції, хоча та й сиділа зовсім поруч, зелені Робертові очі жодного разу не спинилися. Роберт чемно й докладно про все розповідав. Він розказував, як збирав німецькі огірки. "А... там були якісь дівчата?" — несміливо втрутилася Аліція. "Якщо існують огірки жіночої статі, то їх було повно, але всі одного кольору", — посміхнувся Роберт, і гнів Аліції розтанув, як учорашнє морозиво. Хлопець розповів, як наприкінці липня господарі відвезли його до Карлсруе на тамтешнє свято музики. Роберт зіграв там на скрипці. А потім господар вручив Робертові капелюх, повний євро, які він зібрав під час виступу.
Згодом хлопець з дівчиною пішли до озера. Аліція говорила, що післязавтра їде додому, бо повертається її мама зі Швеції. Роберт говорив, що їй добре, а на нього ніхто не чекав, хіба, що її бабуся і дідусь. Аліція намагалася заперечити: на неї по-справжньому чекає хіба п'ятирічний Фридерик. Згадавши про Фридерика, Аліція посміхнулася. Вона називала його Ящіркою, бо про його існування довідалася тоді, коли тато подарував їй кулончик-ящірку на ланцюжку. Крім того, Фридерик був страшенно активною дитиною.
Роберт дав Аліції маленьку коробочку, обтягнуту білим оксамитом. Аліція відкрила її. Усередині ледь зблискував ажурний браслет з вигравіюваним хамелеоном. Хлопець попередив, що купив подарунок за гроші з концерту, а не за збирання огірків. Ящірка і хамелеон щасливо розмістилися на засмаглому тілі Аліції.
ЗОЛОТА РИБКА
Аліція прагнула, щоб кожен наступний день тривав без кінця. Вона не хотіла повертатися. Дівчина говорила Роберту: "Щойно подумаю про порожнє помешкання, усі ці середи, коли в мами збирається галасливе товариство божевільних перекладачів і письменників, про обіди з татом щочетверга, де я почуваюся напруженою, мов струна, мені відразу хочеться заховатися в копиці сіна". Роберт говорив, що вони писатимуть одне одному листи. Він зізнався, що коли померла його мама, то думав, що більше ніколи не буде щасливим. Але він все одно звертається до неї, жаліється на батька. "Якби ти міг попрохати золоту рибку здійснити одне-єдине бажання, то певне хотів би, щоб знову була мама", — сказала дівчина. "Цього б я хотів найбільше", — казав Роберт, але хлопець хотів і якесь реальніше бажання: наприклад, щоб батько не пив.
Аліція подарувала Роберту біографію Вівальді. А коли вони, обнявшись, поверталися від озера, і дівчина сміючись, розповідала йому про Батьківську раду, яка виступила з вимогою вилучити зі шкільної Бібліотеки "Гаррі Поттера", Роберт, замість сміятися разом з Аліцією, лише міцніше стиснув її руку. Закохані побачили п'яного Робертового батька. Знічена Аліція продовжувала базікати. Лише так вона могла вдавати, що на стежці немає старого Пухали, котрий судомно чіплявся за стовбури невисоких грабів. Роберт повів батька додому.
За вечерею дідусь говорив, що якби Марися була жива, Робертів батько не пив би. "Пухала не ледащо. Він хвора й нещасна людина, а коли тверезий, то так гарно грає на скрипці…", — сказав дідусь.
РОЗСТАВАННЯ Й ЗУСТРІЧІ
Аліція прощалася з коровою Фризунею. Бабуся силкувалася здаватися веселою, і чомусь дуже повільно збирала онуці торбину з домашніми ласощами. Аліція їхала потягом, бо батько чомусь не зміг приїхати за нею.
Роберт прийшов прощатися. Дідусь і бабуся повільно складали до багажника дідусевого "Пежо" скромні онуччині валізи, а вона, силкуючись здаватися веселою, говорила Робертові якісь абсолютно неважливі речі. Про те, що дорога займе від сили дві години, іще нині ввечері вона зустрінеться із Сарою, а завтра піде до Фридерика. Роберт вислуховував це вимушене щебетання із терплячістю старшого брата. Хлопець вибачався за вчорашній випадок з батьком. Але був радий, бо батько порадив йому купити нову скрипку в місті, бо там вибір кращий, а у вересні, можливо… Він не договорив, бо Аліція кинулася йому на шию, і вже не було потреби щось додавати й домовлятися.
Коли замість тата на вокзалі Аліція побачила маму, то відчула хвилювання. Адже дівчину завжди зустрічав тато. Маму привіз добрий товстун Мамонь. Аліція згадала, як ховали його сина, що помер через наркотики. Мамонь їхав повільно й насвистував. Мама і Аліція розмовляли. Дівчинка була щаслива бачити маму. Мама заговорила про Роберта, але про хлопця Аліція не хотіла говорити. Виявилося, що мама привезла Аліції зі Швеції подарунок, і це була ще одна чашка і тарілка з мумі-тролями.
КРИХТИ ПИРОГА
Коли Аліція з мамою відчиняли двері помешкання, а знизу їх вітав звуками свого кларнета сусіда, пан Грабінський, дівчина відчула, що радіє поверненню додому. Найперше, що треба зробити, це сісти до компа й упорядкувати пошту. І лише потому відкриє свій найпотаємніший файл, який сама колись назвала "Листи до себе".
Мама розповіла, що завтра прийде Сара. Аліція планувала піти до Фридерика і подарувати йому фото спритної ящірки, яка мешкала біля дідусевого ставка. Мама говорила, що однокласниці Аліції були за кордоном, а вона була в селі, хоча могла і поїхати у Швецію. Дівчина говорила, що їй сподобалося царство природи, а цього року вона зосередилася на птахах. Їй вдалося зібрати доволі таки величенький альбом.
Прийшов тато, і це було дивно, бо Аліція гадала, що він кудись поїхав. Побачивши батька, Аліція ладна була заприсягтися, що протягом канікул він тільки те й робив, що старів. Невиспаний і неголений, він силкувався на якусь усмішку, але вона чомусь не хотіла триматися на його втомленому обличчі. Аліція хотіла пригостити тата яблучним пирогом, який передала бабуся. Але тато відмовився і сказав, що Фридерик дуже хворий. Аліція була сердита, бо їй тільки тепер про це сказали. Батько розповів, що хлопчик зараз у лікарні, з ним Клаудія, а мама теж їм дуже допомагає…
Лише пізно вночі Аліція увімкнула комп'ютер і відкрила свій щоденник.
ЛИСТИ ДО СЕБЕ
Аліція пише, що хотіла написати Роберту листа і подякувати за останні дні канікул в селі. Але вона дізналася про хворобу Фридерика. І тепер їй жахливо, коли думає, що влаштовувала пташині фотосесії, а він страждав, бо довелося робити якісь болючі обстеження й дивні тести. Тепер треба навчитися посміхатися так, як Клаудія. Аліція хотіла б написати, що кохає хлопця, але ці слова чекають особливої нагоди. Дівчина вважає, що хвороба братика – це її провина. Бо коли вона довідалася, що в неї буде братик, то не хотіла його. Але звідки було знати, що він стане для неї таким важливим?
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ГІРКИЙ СМАК ЦИТРИНИ
Побачивши Аліцію, Фридерик зісковзнув з ліжка швидше, ніж будь-яка ящірка, і кинувся сестрі на шию. Під світлим братиковим чубом Аліція помітила фіолетовий синець. Вона подарувала братикові фото ящірки.
Додому Аліцію відвозила Клаудія. Жінка запропонувала Аліції піти на каву. Ще зовсім недавно така пропозиція не викликала б у дівчини нічого, крім обурення. А нині вона мало не чекала на запрошення. Їй зовсім не хотілося розставатися з Міс Літа біля будинку. Вона була їй потрібніша за батька. Навіть трохи більше за маму. Вони пішли в улюблену кафешку кінематографістів. Клаудія піднесла догори два пальці, ото й було все замовлення. Приємно було дивитися, як пара відомих акторів і тележурналіст широко посміхаються до Клаудії, а офіціантка вмить біжить до них із тацею, на якій стоять два чудових еспресо. У товаристві Клаудії Аліція відчула себе такою важливою, але подумала про маму, і вся її радість випарувалася.
Клаудія була втомлена, у брудному одязі, невиспана. Вона помітила браслет дівчини, і Аліція розповіла, що його подарував Роберт. Аліція сказала, що може стати донором для Фридерика. "Фрицек навіть гадки не має, яка в нього суперова сестра", — сказала Клаудія.
Аліція повернулася додому пізно. Мама вже знову засіла у своєму кабінеті. Розгублена, неуважна, вона блукала заплутаними стежками життя Астрід Ліндґрен, і насилу відірвалася від комп'ютера, щоб вислухати коротку розповідь доньки.
САРА, СВІТЛО Й ТІНЬ
Аліція розповіла Сарі про відвідини братика. А потім дівчата розповідали про свої канікули. Вони згадували свою однокласницю Дорцю, яка їздила на Кариби і завжди хизувалася. Аліція сказала, що однокласник Борис закоханий в Дорцю. Сара раптом чомусь спохмурніла, а Аліція все зрозуміла і вирішила не розповідати про Роберта. Дівчина сказала, що браслет з хамелеоном подарували бабця і дідусь. А ще додала, що Роберта взагалі не було, бо він працював.
МІСЦЕ ДЛЯ ЯЩІРКИ
Аліція знову відвідала братика. У його палаті лежав хлопчик, з яким він грався, — Патрик. Дівчина подарувала обом по машинці. Фридерик попросив сестру вивести його на прогулянку, на справжнє повітря. Медсестра дозволила вийти з лікарні. Аліція знайшла затінок під великою старою липою й розстелила на траві свого кольорового светра. Братик сів, а Аліція намагалася не дивитися на його худенькі рученята й не бачити запалих очей. Рум'янці, які були на Ящірчиних щічках ще кілька місяців тому, кудись зникли, і худеньке личко виглядало сумним і бліденьким.