Вчителька навіть попросила тоді дітей скласти список своїх законів, які вона повісить в рамочку у класі. Та коли вчителька прочитала, які закони попридумували діти, то передумала. Маргарита Семенівна вирішила спробувати ще раз: розповіла дітям про Корчака, його трагічну смерть і про те, що він придумав свято першого снігу, коли в цей день скасовуються уроки, і всі діти грають у сніжки. Вчителька влаштувала таке свято зі своїм класом. Під час свята один хлопчик образив дівчинку-вірменку, обізвавши її тата. Після цього батьки і вчителька довго вирішували цю проблему, і Марсем сказала в класі, що тепер все вирішувати буде вона, і якщо хтось когось обізве, відразу вилетить з класу.
Інший запис
Батьки Марсем були педагогами. У сім'ї найгіршим словом було лише слово "дурна". Мама вчила Маргариту ніколи не підвищувати на дітей голос, ніколи не обзивати їх.
Маргарита просто обожнювала свій перший клас. Та коли вона прочитала закони і покарання, які склали її підопічні, зрбила висновок, що погано їх вчила. Маргарита зрозуміла, що нічого не знає про внутрішнє життя своїх учнів. І тоді вона дала собі слово: коли буде мати новий клас, почне працювати по-іншому. Не буде так завантажувати дітей цінностями, не буде такою правильною. Буде "вдивлятися" в кожну дитину.
Інший запис
У свій щоденник вчителька спеціально записала закони, які придумали її учні. Наприклад, не битися, поки хтось не заплаче, не заважати вчительці проводити урок, не запізнюватися. За порушення тих самих законів діти придумали різні покарання: за сльози того, кого побили – три дні поливати квіти, за матюки – три дні поливати квіти, два дні прибирати в класі і додаткове завдання з мови, за пропуск уроків – читати 10 сторінок книги.
Стислий переказ по частинах та главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Частина ІІ
8
Дідусь зустрічається з Маргаритою Семемнівною, і вони домовляються про переведення Аліни. У першей день у новій школі Аліна побачила кумедний випадок: Марсем зустріла її з дідусем, тримаючи за ноги хлопчика, який застряг у дірі, що вела у підвал. Цим хлопчиком був Єгор. Він плакав, тому для підтримки дідусь і діти, що зібралися навколо, почали співати.
Сторож школи допоміг витягнути хлопця. Тоді вчителька запитала, навіщо він туди поліз, може, захотів у пащу дракона? Діти дивилися на діру і теж мріяли туди потрапити. Вчителька все зрозуміла, але повела туди дітей аж через рік.
9
Жора та Іллюшка взяли барбі Насті і роздягнули, порвавши плаття. Та Марсем не кричала, вона лише сказала, що хотіла би повісити обидвом по голій барбі на шию, і щоб вони так ходили по школі. Хлопці зрозуміли свою провину і через кілька днів їх уже було не відірвати від вчительки.
Одного разу Ромчик проник у дівчачий туалет, бо хотів дізнатися, що в дівчат у трусах. Дівчатка розповіли усе Марсем, і вчителька сказала, щоб вони принесли Ромчикові свої труси, в яких ходять на танці. Ромчик заплакав, і його повели до умивальника.
Єгор любив брати додому чужі іграшки зі школи, коли ніхто не бачив. Про це вчительці сказав його батько. Після цього Марсем попросила Єгора казати їй, коли йому захочеться нову іграшку, а весь клас вирішить на який час її позичить. Одного разу Ромчикові захотілося взяти велику точилку для олівців, якою користувалися всі діти. Вчителька дозволила взяти її на вихідні і понеділок. Але хлопчик не взяв, бо зрозумів, що коли він забере, то інші діти не зможуть нею користуватися.
Щоденник Марсем
Вчителька боїться, щоб інші не подумали, ніби вона повісила портрет Корчака, щоб бути схожою на нього. Адже для цього, як мінімум, треба зробити подвиг. Такий подвиг Корчак зробив, коли відмовився від можливості врятувати своє життя і пішов разом з дітьми в газову камеру.
Марсем роздумує над тим, що в нормальному, звичайному житті дорослим подвиги не потрібні. А от діти мріють про подвиги, вони хочуть героїчно померти (але потім ожити), а за це їм простять усі провини. Марсем вважає, що для дітей треба придумати різні подвиги, бо набагато гірше, коли дитина сама придумує: лізе на карниз багатоповерхового будинку, щоб пройтись, влаштовує гонки на машині. А після таких "подвигів" відправляєшся або в психлікарню, або на цвинтар.
Марсем придумує для свої учнів вигаданий світ, у якому вони зможуть вчинити подвиг.
10
У мікрорайоні, де знаходилася школа, були пагорби. Вчителька почала розказувати дітям про те, що на пагорбах завелася Гниль, яка вражала струмочки і ставки. В каламутній воді з'являлися яйця, з яких вилупилися жабасті – холоднокровні, людиноподібні істоти з шкірою в бородавках. Жабасті полюють на принцес. Тут вчителька пригадала учням, що у кінці навчального року вони влаштують бал, і всі дівчатка мають прийти у довгих платтях, як у Попелюшки. Жабасті викрадають принцес, щоб перетворити у чудовиська. Але хлопці-принци рятуватимуть принцес. Принци відправляться у мандрівку, щоб вбити Чорного Дрегона – повелителя жабастих. Він теж вилупився з яйця, був найтемнішим з жабастих і мав найбільше бородавок. Дрегон покликав маму, але її не було, тому жабеня наповнилося злобою, виростало лихим і швидко усіх підкорило собі. Дрегон мріяв тільки про владу і любив слухати дитячий плач, який, можливо, нагадував йому перші години життя, коли його серце ще не затвердло, і коли він шукав маму.
11
На уроках трудового навчання дівчата плели для своїх принців кольорові косички, які мали рятувати їм життя під час битви з Дрегоном. Косички виходили гарними, тугими. Вчителька ходила між рядами і милувалася. Вона просила вкладити у роботу свої думки і надії на перемогу. Аліна роздумувала, котрому саме принциві вона би бажала перемоги.
12
Марсем сказала, що принци самі виберуть собі даму серця. У класі хлопців було менше, тому Петрик вибрав собі і Аліну, і Наталю.
Дідусь возив Аліну до школи машиною. Якось вони їхали і побачили на зупинці Петрика з бабусею і Наталю. Дідусь підібрав їх і відтоді завжди возив усіх трьох (Аліну, Петрика і Наталю) до школи.
Петрик любив мовчати і слухати інших. Аліна часто ходила до нього додому, бо бабуся Петрика вважала, що дівчинка добре на нього впливає. З Аліною ходила і Наталя, бо жила в тому ж будинку, що й Петрик.
Дуже швидко після того, як дідусь Аліни став підвозити Петрика і Наталю, у сім'ї хлопчика сталося лихо. Його мама була вагітна і захворіла. Їй не можна було контактувати з людьми і потрібно було носити маску. Батько Петрика переїхав з мамою за місто. Батько багато працював, щоб купити ліки, а Петрик жив з бабусею. Марсем знала про біду в родині хлопчика, тому часто приділяла йому більше уваги. Над Петриком ніколи не сміялися однокласники. А він завжди вибирав у пару Аліну, танцював з нею на уроці танців, вони разом їздили в школу, гралися після уроків. Петрик любив спостерігати, як грає Аліна. А коли вони були в пащі дракона, хлопець врятував Аліну і Наталю, хоч цей порятунок не дав йому вчинити подвиг подвигів – вбити Дрегона.
Стислий переказ по частинах та главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Частина ІІІ
13
І ось вчителька влаштувал для дітей похід у пащу дракона. Принци-хлопці йшли двома колонами і прикривали дівчат-принцес. Принци мали завдати драконові сто ударів, щоб він згинув. Зброю принцам дав Відлюдник. А ще він дав покривало, яке робило усіх невидимими.
По дорозі на пагорби Наталя закричала, і всі побачили біля куща жабастого. Діти дуже налякалися, і вчителька накинула на них покривало. Та Наталя так злякалася, що кинулася бігти. Аліна кинулася рятувати подругу від жабастого. І тоді на допомогу принцесам вийшов Петрик. Він кинувся на жабастого, та не так як вчила Мерсем – на хвіст, а спереду, б'ючи кулаками. Жабастий витягнув косички життя у хлопчика, і за правилами Петрик тепер мав "закаменіти". Діти так переживали за Петрика, що вчителька мусила трохи змінити правила: вона поговорила з "жабастими" і привела хлопчика під покривало. Тільки тепер Петрикові вже не можна було битися з драконом. Діти пообіцяли вчительці, що вже не будуть так боятися, триматимуться купи.
На одному пагорбі діти побачили темну фігуру Дрегона, яка згодом зникла. Дітей лякали жабасті, які вискакували з кущів. Та вчителька голосно крикнула, що вони під покривалом, отже, невидимі. Це трохи заспокоїло усіх.
З лісу вийшов Дрегон. Він мав довгий хвіст, щит і булаву. Принци кинулися на ворога. Вони рахували, щоб було сто ударів, але під покривало почали прибігати хлопці, які боялися. Єгору вдалося завдати три останніх удари, і Дрегон загинув. Правда, він трохи забув про правила, тому Марсем довелося голосно крикнути "сто!", і тоді Дрегон впав на землю. Потім діти кинулись на чоловіка, що грав Дрегона, а жабасті носили на плечах принцес. Усі веселились і раділи. Вчителька подякувала чоловікам, які зіграли жаба стих і Дрегона.
14
Вдома Аліна не втомлялася розповідати про цю пригоду дідусеві, мамі і В. Г. Дідусь дуже цікавився розповіддю внучки і навіть проговорився, що покривало було з парашутного шовку. В. Г. сказав, що треба ще готуватися для балу принців і принцес, на який запрошені і всі батьки, які мали танцювати парами. У мами Аліни не було пари, це її трохи нервувало. Дідусь на цю роль не підходив, бо після першої репетиції танцю сказав, що переоцінив свої можливості. Тому він попросив Володю (В. Г.) замінити його. Тепер усі довкола: і в школі, і вдома, були зайняті думками про майбутній бал.
Щоденник Марсем
Коли Маргариті було 11 батьки сказали їй, що розлучилися. Батько перейшов жити до школи, а мама почала вчити дочку бути гордою, і говорила, що прати шкарпетки чоловіка – найгірше приниження.
Пізніше Маргарита дізналася, що в її батька, тоді директора школи, був короткий роман з начальницею з району. Хтось розповів про це мамі, і вона відразу подала на розлучення. Мама говорила дочці, що у них дуже мало грошей, але краще бути гордими, ніж вгоджувати чоловікові. Маргарита ходила в поношеному одязі і подертих чоботях. Вона ходила до батька, і одного разу він спитав, чому мама не купить їй взуття. Маргарита гордо відповіла батькові, щоб не рахував їхні з мамою гроші, і більше не ходила до нього.