Вона поїла і пішла далі. Схил ставав дедалі крутішим, тож ціпок виявився дуже до речі. Софі бадьоро дріботіла вперед, на ходу балакаючи з ціпком.
Невдовзі живоплоти скінчилися, почалися голі узбіччя. Софі похмуро йшла вперед. Її старі ноги сильно розболілися, а крім того, почали боліти і спина, і коліна. Згодом вона гепнулася на придорожній камінь і замислилася, що ж їй тепер робити. Унизу розкинувся Маркет-Чіппінг. Софі піднялася йти, аж раптом через Пустирище зі скреготом і гуркотом на неї посунув Мандрівний Замок чарівника Хаула.
Софі сперлася на ціпок і почала за ним спостерігати. Вона навіть не дуже злякалася, їй було радше цікаво, як він пересувається. Вона підняла ціпок і владно помахала ним у бік замку. "Стій!" — закричала вона. Мандрівний Замок слухняно зупинився. Софі не без вдячності пошкутильгала до нього.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ 3, у якому Софі потрапляє в Мандрівний Замок й укладає одну угоду
Зблизька Замок виявився ще бридкішим, ніж здалеку: мав неправильні обриси, був збудований з великих чорних каменів різного розміру та форми. Коли Софі підійшла ближче, від стін на неї війнуло холодом, одначе цим Софі годі було злякати. Та перед дверима була якась невидима перешкода, і Софі не могла зайти. Вона по-справжньому розлютилася, бо була стара і слабка, їй було холодно, все її тіло боліло. У третій стіні, трохи збоку, виднілися ще одні двері. Ці двері були набагато менші й обшарпаніші, ніж двоє перших дверей. Але тільки Софі добралася до цих дверей, як Мандрівний Замок знову почав рухатися. Софі підбігла до дверей і стала люто гамселити в них ціпком. Двері різко відчинилися всередину, Софі заскочила на ходу. Трохи віддихавшись, Софі виявила, що просто перед нею хтось стоїть. Він був на голову вищим від Софі, але вона відразу зрозуміла, що то ще зовсім дітвак, лише трішки старший від Марти. Софі зазирнула за спину хлопця. З балок стелі звисали гірлянди цибулин, пучки трав і зв'язки невідомих висушених корінців. Було в кімнаті й відверто чаклунське приладдя: книги в шкіряних палітурках, вигадливі пляшки, колби й реторти, і навіть старий, побурілий, вищирений людський череп. А з протилежного боку Софі вгледіла вогнище, в якому ледь помітно палахкотів пломінець. Було навіть низьке крісло з подушкою. Софі відштовхнула хлопчика і впала у крісло.
Хлопчик Майкл – підмайстер Хаула, сказав, що хазяїна вдома немає. Софі вирішила, що це добра новина. До того часу, коли Хаул повернеться, Софі мала намір опинитися якнайдалі звідси. Майкл був високий темноволосий хлопчина з приємним, відкритим обличчям, ще й одягнений вельми пристойно. Софі гарненько заснула, і навіть почала посапувати. Вона навіть не чула, як Майкл зазирнув їй у рот і сказав, що у неї є всі зуби, отже, це не Відьма Пустирищ. "Якби це була вона, я би її не впустив", — сердито відгукнувся голос із вогнища. Майкл пішов спати кудись нагору.
Серед ночі Софі прокинулася. Вогонь у каміні майже погас, тому вона кинула поліна у жар. Софі у вогні почало ввижатися чиєсь невиразне обличчя. Вона бурмотіла собі, що Хаул зможе зняти з неї закляття, але може після цього з'їсти її серце. Вогонь почав говорити з Софі і назвався Вогненним демоном – Кальцифером. Він сказав, що прив'язаний до цього вогнища за умовами угоди з Хаулом і не може звідси нікуди зрушити. Софі спитала, чи демон може зняти з неї закляття. Він відповів, що зніме, якщо вона погодиться розірвати угоду, яка його зв'язує.
Демон говорив, що прикутий до цього вогнища і не може відсунутися далі, ніж на фут, змушений виконувати більшу частину тутешньої магії, повинен утримувати Мандрівний Замок, переміщати його і влаштовувати різні спецефекти, щоби відлякувати людей, а також робити все, що тільки забажає Хаул. Попри всю свою упередженість, Софі відчула, що їй шкода демона.
Софі погодилася розірвати угоду, але демон сказав, що не має права розкрити головну умову цієї угоди. Софі питала, як відреагує на її присутність Хаул. Демон розмірковував, яку відмовку придумати Софі для Хаула, а стара тим часом знову заснула.
Розділ 4, у якому Софі виявляє кілька дивних речей
Софі прокинулася і була залита денним світлом. Вогонь у вогнищі перед нею майже згас. Тепер Софі по-справжньому розлютилася на Відьму Пустирищ за те, що вона з нею зробила. Софі встала і побачила за вікном приморське містечко. Море вона бачила вперше в житті.
У кімнаті було неймовірно брудно. На кам'яних плитах підлоги виднілися плями жиру, за коминковими ґратами височіла купа попелу, а з балок звисало обліплене пилюкою павутиння. Навіть череп, що тут був, і той густо вкривала пилюка. Софі машинально витерла його. Решта Мандрівного Замку, судячи з усього, знаходилася за котримись із чотирьох низьких чорних дверей. За першими була простора ванна кімната. Вона була вишукана, але дуже брудна. Другі двері вели на хисткі дерев'яні сходи. Софі почула кроки десь нагорі й поспішно зачинила двері. Мабуть, вони вели всього лише кудись на горище. Треті двері виходили в убогий внутрішній двір, обнесений високими цегляними стінами. Там височів штабель дров, а попід стінами були купи всілякого залізного непотребу. Ніякого замку над цегляними стінами не було видно: вгорі синіло небо. За четвертими дверима була комірчина для мітел, на ручках яких висіли два ще цілком пристойні, одначе геть запилюжені оксамитні плащі. Відтак залишалися тільки двері в стіні з вікном – саме ті, в які Софі вчора ввійшла. Вона пошкутильгала до них і обережно їх відчинила. За дверима поволі пропливав горбистий краєвид. Тоді вона зачинила двері й підійшла до вікна і знову побачила приморське містечко.
Софі підклала у вогонь полін, а Майкл прокинувся і запропонував їй поснідати. Хлопець сказав, що є лише хліб і сир. Але Софі сказала, що сама приготує їжу. Хлопець сказав, що готує тільки Хаул, адже Кальцифер підкоряється лише йому. Але Софі пригрозила вогневі, що заллє його водою, або витягне поліна, або розкаже Хаулу про угоду. Демон підкорився, і Софі взялася смажити бекон і яйця. Раптом з'явився хазяїн Мандрівного Замку. Хаул – високий зеленоокий юнак у напрочуд розкішному блакитному зі срібним шиттям костюмі, завмер. Він навіть не встиг поставити у куток гітару. Тим часом Софі порядкувала коло вогню і спокійно розглядала Хаула. Він відкинув пасмо білявого волосся, яке спадало йому на очі, та став зацікавлено розглядати Софі. На його подовгастому вузькому обличчі з'явився здивовано-розгублений вираз. Софі згадала, що бачила вже цього хлопця, коли йшла до сестри. Софі радше погодилася б умерти, ніж дала би зрозуміти цьому дженджуристому молодикові, що якраз вона і була тією дівчиною, яку він зустрів на Травневому святі. Хаул запитав, що вона тут робить. Софі сміливо заявила, що вона тут прибиральниця. Чарівник взявся готувати сніданок і дивувався, що демон підкорився Софі.
Вона хотіла щось ще дізнатися про Замок, але Хаул ігнорував запитання. Тоді Софі облишила його і запитала Майкла про замок. Він сказав, що є ще дві спальні нагорі, а більше нічого тут немає. Хлопчина пояснив, що Мандрівний Замок винайшли Хаул і Кальцифер. Замок тримається завдяки Кальциферу. Всередині це просто старий будиночок Хаула в Портхавені, і тільки у цій частині він справжній, себто існує у дійсності.
Хаул сказав, що король думає про нього погано, а торік чарівник образив одну надзвичайно могутню особу, і тепер йому потрібно триматися якнайдалі від них обох.
Незабаром Софі виявила, що в Мандрівного Замку є й інші особливості. Наприклад, двері, у які хтось постукав. Над ними була вставлена в одвірок квадратна дерев'яна клямка, на кожній із чотирьох сторін якої стояла позначка фарбою. Зараз ручка була повернена вниз зеленою позначкою, однак Хаул, перш ніж відкрити на стукіт, повернув її вниз червоним. Прийшов чоловічок і приніс плату Хаулу від короля за дві тисячі пар семимильних чобіт. Коли чоловік пішов, Хаул повернув квадратну клямку назад, знову вниз зеленою міткою, і засунув гаманець у кишеню. Софі помітила, що Майкл не відривав від гаманця стривоженого погляду. Потім Хаул пішов до ванної, гукнувши на ходу: "Кальцифере, пусти-но гарячу воду!" — і надовго зник.
Майкл пояснив, що двері зараз вели у Кенігсбері, де живе король. Але Майкл вважав, що Хаулу не потрібно було брати гроші від короля.
Розділ 5, у якому занадто багато прибирання
Софі вирішила, що їй доведеться переконати Хаула, ніби вона просто надзвичайна прибиральниця, справжній скарб. Думка про те, що прибирати доведеться лише в чотирьох кімнатах, а не в цілому замку, неабияк втішала. Софі взяла віник і відро й почала поратися.
Майкл і Кальцифер переконували, що прибирати не треба, але Софі їх не слухала. У двері знову постукали. Майкл повернув квадратну клямку в одвірку так, що внизу опинилася сторона з синьою міткою. Тоді він відчинив двері на ту вулицю, яку було видно у вікно. Там стояла маленька дівчинка, яка прийшла по чари для безпеки татового човна. Майкл дав дівчинці чарівний порошок, а вона – монетку. Дівчинка здивовано подивилася на Софі і подумала, що стара – відьма. Софі сказала, що вона дійсно відьма. Майкл зачинив двері і був злий, адже тепер по всьому Портхавену рознесуть, що у замку є відьма. Майкл сховав отриману від дівчинки монетку і сказав, що Хаул витрачає усі гроші, а демонові і йому не дає.
З ванної вийшов Хаул, за ним тягнувся тонкий аромат парфумів. Виглядав він навдивовижу елегантно. Хаул наказав Софі не чіпати павутиння і не вбивати павуків. Він взяв гітару і кудись пішов. Оскільки ніхто не пояснив Софі, куди пішов Хаул, вона дійшла висновку, що він знову вирушив полювати на дівчат, і взялася за роботу.
Хаул повернувся тільки пізно ввечері. На той час Софі домелась і доскреблась до того, що ледве волочила ноги. Майкл схопив Хаула за хвостатий рукав і потягнув до ванної. Софі здогадалася, що хлопець жаліється на неї, навіть Кальцифер ревів: "Хауле, вгамуй її! Вона ж нас зводить зі світу!" Однак Хаула лише спитав, чи не вбила Софі павуків. Вона сказала, що ні, і спитала, чи павуки це ті дівчата, серця яких він з'їв. Він розсміявся і пішов.
Майкл прилаштував у ніші під сходами місце для Софі.