Крім них є присутнім тільки Рогожин. "Горда панянка" строго й неприязно запитує, яке право має Настасья Пилипівна писати їй листа й взагалі втручатися в неї й князя особисте життя. Ображена тоном і відношенням суперниці, Настасья Пилипівна в пориві помсти призиває князя залишитися з нею й жене Рогожина. Князь розривається між двома жінками. Він любить Аглаю, але він любить і Настасью Пилипівну — любов'ю-жалістю. Він називає її божевільної, але не в силах кинути неї. Стан князя усе гірше, усе більше й більше поринає він у щиросердечну смуту
Намечается весілля князя й Настасьи Пилипівни. Подія це обростає різного роду слухами, але Настасья Пилипівна начебто радісно готується до нього, виписуючи вбрання й перебуваючи те в насназі, то в безпричинному смутку. У день весілля, по шляху до церкви, вона раптово кидається до вартого в юрбі Рогожину, що підхоплює неї на руки, сідає в екіпаж і відвозить її.
На наступний ранок після її втечі князь приїжджає в Петербург і відразу відправляється до Рогожину. Того немає будинку, однак князеві чудиться, що начебто б Рогожин дивиться на нього через штору. Князь ходить по знайомим Настасьи Пилипівни, намагаючись що-небудь дізнатися про неї, кілька разів вертається до будинку Рогожина, але безрезультатно: того ні, ніхто нічого не знає. Весь день князь бродить по пекучому місту, думаючи, що Парфен все-таки неодмінно з'явиться. Так і трапляється: на вулиці його зустрічає Рогожин і пошепки просить випливати за ним. У будинку він приводить князя в кімнату, де в алькові на ліжку під білим простирадлом, обставлене склянками із ждановской рідиною, щоб не відчувався захід тління, лежить мертва Настасья Пилипівна
Князь і Рогожин разом проводять безсонну ніч над трупом, а коли наступного дня в присутності поліції відкривають двері, то знаходять, що метається в маренні Рогожина й заспокійливого його князя, що уже нічого не розуміє й нікого не довідається. Події повністю руйнують психіку Мишкіна й остаточно перетворюють його в ідиота.