У кожного з них свої протиріччя, свої страждання, у кожному відчувається напружена внутрішня боротьба. Більшість героїв уважає, що вони грають певну роль у мистецтві, але насправді з ними грається сама реальність, усі, урешті-решт, безсилі під тиском життя. Усі вони тримаються за рештки ілюзій, за словами В. Катаева, "всі стосунки героїв освітлені єдиним розумінням. Річ не просто в нових акцентах, які ускладнюють новий конфлікт. Самий конфлікт новий: видима протилежність за захованої подібності". Буденне життя героїв, в якому панують лицемірство, ницість, бездуховність, протистояння багатства і бідності та ін., конфліктує з мистецтвом, про яке вони постійно мріють. У такий спосіб письменник викриває смішне намагання людей жити вигаданим, штучним, неприродним буттям. Велику роль у п'єсі відіграє підтекст. Важливим є не стільки те, що кажуть герої, а те, що приховується за їхніми словами. Підтекст розкриває справжню духовну сутність героїв і їхніх учинків. Трагізм ситуації підкреслюється постійним мотивом зіткнення прихованих людських бажань з нерозумінням і байдужістю оточення. Ніхто нікому не потрібен, і водночас усі прагнуть до щастя й розуміння.
Особливим символічним значенням наділений образ чайки. З одного боку, вбитий птах є символом умирання життя, загубленої долі, а з іншого — символом прагнення вільного життя, здійснення мети, призначення.