У всякому разі, кожен може помітити, що один з його підборів вищий за другий, і він через це навіть накульгує.
Переказ:
Релігійні зіткнення між католиками та протестантами також не мають сенсу, як не має сенсу алегорично змальоване протистояння між тупоконечниками і гостроконечниками за право розбивати яйце з тупого чи гострого кінця. Безглузда також війна між Ліліпутією та Блефуску.
Цитата:
Ці дві могутні держави вже тридцять шість місяців перебувають у стані запеклої війни, і ось із якої причини. Усім відомо, що яйця, перед тим, як їх їсти, розбивають з тупого кінця, і так ведеться споконвіку. Одначе, коли дід його величності ще хлопчиком, розбивши яйце за старовинним звичаєм, урізав собі пальця, його батько, тодішній імператор, видав указ, щоб усі підданці під страхом найсуворішої кари розбивали яйця тільки з гострого кінця. Цей закон так обурив населення, що від того часу в наших літописах згадується шість спричинених цим повстань, внаслідок яких один імператор позбувся голови, а другий — корони. Монархи Блефуску завжди підбурювали наш народ на заколоти, а коли ті заколоти придушували, вони давали у своїй імперії притулок вигнанцям. Загалом нараховують одинадцять тисяч чоловік, які воліли піти на страту, ніж погодитись розбивати яйця з гострого кінця. З приводу цієї полеміки видано сотні томів, але твори Тупоконечників давно заборонено і членів їхньої партії не дозволено приймати на службу. Протягом усіх цих чвар імператори Блефуску не раз подавали нам через своїх послів протести, звинувачуючи нас у релігійному розколі та в порушенні основного догмата нашого великого пророка Ластрога, викладеного в п'ятдесят четвертому розділі "Бландекалу" (так називається їхній "Коран"). Та все це чистісіньке перекручення, бо насправді там сказано: "Усі істинно віруючі хай розбивають яйця з того кінця, з якого зручніше".
Переказ:
Гуллівер припиняє війну між Ліліпутією та Блефуску, привівши ворожі кораблі до королівського порту ліліпутів, за що був нагороджений найвищою почесною відзнакою імперії.
Проте Гуллівер відмовився бути знаряддям поневолення блефускців, після чого на нього почалися гоніння і навіть обвинувачення у державній зраді.
Таємно Гулліверу приносить копію обвинувачувального акту один із поважних придворних, що розповідає про плани урядовців щодо покарання Чоловіка-гори.
Саркастично Свіфт показує прояви "надзвичайної поблажливості" знаті до своїх підлеглих, милосердність і "щиру приязнь". Придворний-інкогніто розповідає:
Переказ:
Є там ще й інші статті, та я наводжу витяги лише з найважливіших. Треба визнати, що під час тривалих дебатів із приводу цього обвинувачення його величність виявив надзвичайну поблажливість до вас... Лорд-канцлер скарбниці й адмірал наполягали, щоб стратити вас найжахливішим і найганебнішим способом, підпаливши вночі будинок, де ви живете, тимчасом як генерал поведе на вас двадцятитисячне військо з отруєними стрілами, призначеними для ваших рук та обличчя. Інші пропонували дати таємний наказ декому з вашої обслуги, щоб вони просочили ваші сорочки та простирадла отруйним соком, від якого все тіло свербітиме так, що ви самі роздряпаєте його та сконаєте у невимовних муках. Генерал приєднався до цієї думки, і довго більшість була проти вас. Але імператор, вирішивши по змозі врятувати вам життя, привернув нарешті на свій бік камергера двору. Тоді ж таки Релдресел, головний секретар у таємних справах, який завжди виявляв до вас щиру приязнь, дістав від імператора наказ викласти своє бачення справи, що він і зробив, цілком виправдавши вашу гарну думку про нього. Він погодився, що злочини ваші тяжкі, але й вони, мовляв, не виключають милосердя, цієї найбільшої чесноти монархів, якою так справедливо уславився його величність. Він сказав, що... коли його величність, зважаючи на ваші заслуги та слухаючись своєї милосердної вдачі, захоче зберегти вам життя, наказавши тільки виколоти вам обидва ока, то, на його скромну думку, така кара якоюсь мірою і задовольнила б правосуддя, і змусила б увесь світ захоплено вітати лагідність імператора та розум і великодушність тих, що мають честь бути його радниками. Що втрата зору аж ніяк не зашкодить вашій фізичній силі, якою ви можете ще стати у пригоді його величності. Що сліпота ще й додасть вам відваги, бо ви не бачитимете небезпеки, — адже саме побоювання за очі найдужче заважало вам привести сюди ворожий флот. Для вас, мовляв, досить буде дивитися на все очима міністрів, бо так само чинять і найбільші монархи...
Через три дні до вас відрядять вашого приятеля головного секретаря, і він зачитає вам обвинувальний акт, а тоді відзначить велику поблажливість і ласкавість його величності та державної ради, завдяки яким вас засуджено тільки на осліплення. Його величність не має сумніву, що ви беззастережно й вдячно скоритеся присудові; двадцять хірургів його величності будуть присутні при виконанні вироку, щоб стежити за виконанням операції, яка полягатиме в тому, що вам пустять в очні яблука дуже гострі стріли, коли ви лежатимете на землі.
Гадаю ваша розсудливість підкаже вам, яких саме заходів слід ужити, а я, щоб не викликати ні в кого підозри, мушу негайно повернутися додому так само таємно, як і прибув сюди.
Цитата:
"...Я того ж таки ранку подався до морського берега, де стояв наш флот. Там я захопив великий військовий корабель, прив'язав до його носа канат, підняв якорі, роздягся, поклав у корабель свій одяг (разом із ковдрою, яку приніс під пахвою) і, тягнучи судно за собою, де вплав, а де вбрід, дістався до королівського порту Блефуску, де народ уже давно чекав на мене. Мені дали двох провідників, щоб показати дорогу до столиці, яка так само зветься Блефуску..."
Переказ:
За щасливою нагодою Гуллівер покидає Блефуску і після деяких труднощів повертається на Батьківщину.
[1] Єство — суть чогось і найголовніше, найістотніше в чомусь.
[2] Сірома — бідняк, бідолаха, голота.
[3] Вірш переклали М. Новикова і М. Москаленко.
Переклад М. Іванова
Коментар
Найкращою зброєю в боротьбі за свободу і щастя народу для Свіфта була сатира — спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного. У вузькому розумінні сатира — твір викривального характеру. Сатира зазвичай спрямована проти соціально шкідливих явищ.
Таким найкращим сатиричним твором став єдиний роман Свіфта, що уславив письменника на весь світ — "Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спочатку лікаря, а потім капітана кількох кораблів". Роман побудовано як розповідь, про невдалі морські подорожі. Твір поділено на чотири частини. Перша частина — це подорож до країни Ліліпутії, друга — до країни велетнів, третя — на повітряний острів Лапуту, четверта — до країни дивних коней, які створили республіку добра.
Автор веде свого героя в лабіринтах різних політичних систем, підкреслюючи їх смішну нікчемність. Лише в утопічних суспільствах велетнів і добропорядних коней Гуллівер знаходить розумність, слідування справедливим законам та етичним нормам.
На відміну від інших просвітителів, Свіфт не думав, що людина за своєю природою добра. Добро має бути завойоване й утверджене. Шлях до нього пролягає через боротьбу з несправедливістю. Сама ж форма держави, на думку Свіфта, може бути і такою, яку Гуллівер спостерігав у Бробдінгнезі, — монархією, і такою, яку обрали гуігнми, — республікою. Головне — щоб народ сказав вирішальне слово. Найбільш чіткої програми Свіфт в умовах свого часу висунути не міг.