На голові в Духа був вінок, зроблений із зимового зілля, прикрашений де-не-де блискучими льодинками. Його темно-каштанові кучері були довгі й розпущені по плечах; обличчя було добре, очі блищали, голос був веселий. Взагалі від нього віяло радістю та щирістю.
— Духу, — промовив Скрудж, — веди мене, куди хочеш! Останньої ночі я ходив по неволі, і та наука багато вдіяла... Коли ти хочеш учити мене, то я хочу скористатися з твоєї науки.
Може, втіха виявляти тую снагу, а може, просто Духове ласкаве, великодушне серце та прихильність до вбогих людей привели його до домівки Скруджевого писаря, і Дух пішов просто туди разом зі Скруджем, що міцно тримався за Духову кирею. На порозі Дух затримався, усміхнувся, поблагословив оселю Боба Кретчита і покропив кількома краплями зі свого каганця. Подумайте собі тільки! Боб брав усього п'ятнадцять шилінгів на тиждень, і, незважаючи на це, Дух Різдва поблагословив його маленьку домівку.
Переказ:
У домівці Кретчитів сім'я готувалася до свята: серед усіх дітей був і Тайні Тім. Побачивши за допомогою Духа Теперішнього Різдва можливу смерть хворого хлопчика, Скруджу стало ніяково за свої слова, сказані раніше: "Поменше трохи людей, а то вже дуже багато їх наплодилося". Вразило Скруджа й те, що Боб Кретчит у Різдвяний вечір підняв тост за нього, Скруджа, хоча інші бачили в ньому, лише скупого господаря, що жаліє підвищити платню панові Кретчиту.
Скрудж хотів би, щоб майбутнє змінилося на користь життя і здоров'я Тайні Тіма.
Далі Дух і Скрудж подалися до оселі племінника Скруджа, в якій почули веселий сміх Фреда. Племінник Скруджа розповідав про дядька:
Цитата:
— Він сказав, що Різдво — дурниця! — вигукнув племінник. — Та ще й сам тому вірить!
— Я тільки хотів сказати, — вимовив племінник нарешті, — що, сварячися з нами та не хочучи разом з нами повеселитися, він сам од себе відбирає втіху, що не зробила б йому жодної шкоди. Замість того, щоб побути у веселім товаристві, сидить собі сам зі своїми думками у вільготній конторі або в своїх кімнатах, повних пилу. Я наважився запрошувати його до себе щороку; нехай він приймає це, як хоче, а мені його шкода!..
Строфа IV
Останній дух
Цитата:
Помалу, поважно та мовчки наближалася примара. Коли вона підійшла близько, Скрудж упав на коліна. Навіть повітря навкруг Духа немов випромінювало тьму й невідомість. Дух був покритий чорною шатою — вона закривала йому голову, обличчя й тіло; видно було тільки простягнуту руку. Коли б не та рука, то не можна було б одрізнити Духову постать серед ночі й темноти, що його обступала.
Скрудж бачив тільки, що Дух був величезного зросту; коли він наближався, Скрудж почував, що таємнича присутність Духа сповняє його душу жахом. Більше Скрудж нічого не знав, бо Дух не озивався й не ворушився.
— Чи я бачу перед собою Духа Прийдешнього Різдва? — спитав Скрудж.
Дух не відповів, а тільки показав рукою вперед...
— Духу Прийдешнього! — скрикнув Скрудж. — Я боюся тебе більше, ніж всіх тих Духів, що я бачив... Але я знаю, що ти хочеш робити мені добро, а я вирішив стати іншим чоловіком; через те я готовий терпіти твоє товариство з подякою. Чи будеш ти говорити зі мною?
Дух нічого не відповів. Його рука була простягнута просто вперед.
— Веди мене! — промовив Скрудж. — Веди! Ніч хутко йде, а цей час дорогий для мене, я знаю... Веди ж мене!
Переказ:
Дух Прийдешнього Різдва дав можливість Скруджеві підслухати розмову з майбутнього, побачити те, що чекає на Скруджа, якщо він не зміниться.
Цитата:
— Чули? — спитав перший. — А старий скнара таки добувся свого, сконав. Га?
— Еге, кажуть, нібито.
— Духу! — скрикнув Скрудж, увесь тремтячи. — Я бачу, бачу: моя доля могла бути подібна до долі того нещасливого чоловіка; моє життя йшло до того... Боже милосердний! Що це таке?!
Скрудж глянув на Духа. Його тверда рука показувала в голови ліжка. Покривало було так недбало накинуте на покійника, що коли б Скрудж тільки доторкнувся пальцем, то все обличчя відкрилося б. Скрудж думав про це, знав, як це легко зробити, і хотів це зробити, але він не мав сили відгорнути покривало, так само як не міг віддалити від себе Духа.
Переказ:
Потім Дух показав Скруджеві могилу.
Цитата:
Скрудж наблизився до Духа, увесь тремтячи, і, дивлячись в напрямку його пальця, прочитав на всіма покинутій могилі своє власне ймення: "Ебенезер Скрудж!"
— Невже?! — скрикнув Скрудж, упавши на коліна. — Невже той чоловік, що лежав на ліжку, — це я?..
Дух показав пальцем на нього, а тоді знов на могилу.
— Ні, Духу! О ні, ні!
Але палець не ворушився.
— Духу! — скрикнув Скрудж, міцно тримаючися за Духів одяг. — Слухай, що я казатиму! Я вже не той чоловік, що був раніше. Після твоєї науки я вже не хочу бути тим, чим я був. Нащо ж би мені показувати все не, коли нема надії, що я виправлюся?
Уперше Духова рука немов затремтіла.
— Добрий Духу, — казав Скрудж, все стоячи на колінах, — ти жалієш мене; запевни мене, що я можу змінити ті тіні, що ти мені показував, коли зміню своє життя.
Добра рука затремтіла.
— Я шануватиму в своєму серці Різдво і думатиму про нього цілий рік! Я спокутую минуле теперішнім і майбутнім. Усі три Духи будуть завжди зі мною. Я не забуду їхньої науки. О, скажи мені, що я можу стерти напис з цього могильного каменю.
Переклад О. Кривинюк
Строфа V
Закінчення
Переказ:
Відтоді Скрудж змінився: у день Різдва він нагородив хлопчика, якого перед тим вигнав, послав своєму писареві Бобу Кретчиту різдвяну індичку, надав щедру допомогу бідним дітям через пана, що збирав пожертви, навідався в гості до племінника Фреда і поновив сімейні зв'язки, став Тайні Тіму, що видужав, другим батьком.
Цитата:
Після тієї пригоди Скрудж не бачився більше з Духами; але все життя він поводився, як наказує любов до людей, відривав від себе й допомагав іншим, і про нього казали, що вже хто-хто, а Скрудж уміє шанувати Різдво.
Коментар
Одне з найкращих, добрих і щирих свят — це свято Різдва. У кожного народу є свій літературний твір, присвячений Різдву: "Ніч перед Різдвом", Гоголя, "Снігова королева" Андерсена, цілий цикл "Різдвяних повістей" Діккенса, серед яких перша "Різдвяна пісня у прозі" — вияв віри письменника у добру сутність людини, яку можна вилікувати від зла і жаги до збагачення під час різдвяної ночі, коли обов'язково відбуваються чудові пригоди та перетворення.
[1] Кирея — чоловічий верхній одяг; плащ.