Дівчина мріяла купити собі сову, бо Гаррі мав Гедвіґу, а Рон – Еролу (хоч то була родинна сова, а Рону належав тільки хворобливий на вигляд пацюк Скеберс).
У "Магічному звіринці", де продавали домашніх тварин для чарівників, Рон показав відьмі-продавчині Скребеса і спитав, чи можна його якось полікувати. Пацюк дістався йому у спадок від братів, і відьма була здивована, що тварина живе так довго. Скребес мав дране ліве вухо та лапку, на якій бракувало пальця. Коли Рон купував для нього тонізуючий засіб, йому на голову стрибнув величезний рудий кіт на ім'я Криволапик. Скребес налякався і втік з крамнички. Хлопці побігли за ним, а Герміона купила цього кота. Кіт був пухнастий, але криволапий, а морду мав люту й на диво плескату. Криволапик хтозна скільки пробув у крамниці, бо ніхто його не купував.
Згодом Гаррі, Рон і Герміона побачили містера Візлі, який саме читав "Щоденного віщуна". Там йшлося про те, що Блека досі не спіймали, це мали зробити азкабанські вартові. З місіс Візлі до них підійшли і решта Ронових братів і сестра: п'ятикласники-близнюки Фред і Джордж, новий староста школи Персі та Джіні – наймолодша і єдина донька в родині Візлів. Минулого семестру у Гоґвортсі Гаррі урятував Джіні життя.
Усі Візлі, Гаррі і Герміона повечеряли у шинку і залишились там ночувати, а зранку діти мали вирушати у школу. Перед сном Гаррі випадково почув, як містер і місіс Візлі говорили про нього. Виявилося, що Сіріус Блек полює на Гаррі. Містер Візлі говорив, що коли Фадж прибув до Азкабану тієї ж ночі, коли Блек утік, вартові попередили Фаджа, що Блек останнім часом постійно бурмотів крізь сон: "Він у Гоґвортсі... Він у Гоґвортсі". Місіс Візлі вважала, що поки Албус Дамблдор директорує в Гоґвортсі – Гаррі в безпеці. Тепер Гаррі зрозумів, чому Фадж був до нього поблажливий: той зрадів, що Гаррі живий. Хлопець чомусь не відчував страху, його лише засмучувало те, що тепер він навряд чи зможе відвідати Гоґсмід.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ. Дементор
Наступного ранку усі були заклопотані від'їздом. Рон носив Скеберса у кишені, бо пацюк боявся Герміониного Криволапика. Біля "Гоґвортського експреса" Персі Візлі зустрів свою дівчину Пенелопу Клірвотер і похвалився значком старости. Коли діти були вже у вагоні, містер Візлі відвів Гаррі вбік і хотів усе розповісти, але хлопець сказав, що уже все знає. У поїзді Гаррі хотів розповісти усе Рону та Герміоні, тож друзі знайшли купе, в якому була тільки одна особа – чоловік, що міцно спав біля вікна. Незнайомець мав пошарпаний і втомлений вигляд, хоч був ще доволі молодим. Герміона прочитала на його портфелі: "Професор Р. Дж. Люпин". Друзі зрозуміли, що він викладатиме в школі захист від темних мистецтв, бо ця посада була вільною.
Нарешті Гаррі розповів усе друзям. Рон був приголомшений, а Герміона попросила Гаррі бути дуже обережним. "Гоґвортський експрес" рухався все далі на північ. Криволапик умостився на вільному сидінні і спостерігав за Роновою кишенею. Професор Люпин продовжував спати. Пополудні до друзів підійшли троє найненависніших їм осіб: Драко Мелфой та його приятелі – Вінсент Креб і Ґреґорі Ґойл. Драко Мелфой і Гаррі ворогували ще з першої поїздки до Гоґвортсу. Мелфой належав до слизеринського гуртожитку. Він, як і Гаррі, був ловцем своєї команди з квідичу. Кремезні й мускулисті Креб і Ґойл виконували роль Мелфоєвих посіпак. Мелфой почав насміхатися з незаможних Ронових батьків, але побачивши професора, пішов геть.
Коли стемніло, поїзд почав зупинятися, зненацька згасло світло. Хтось сідав на поїзд. Джіні та Невіл прибігли до Рона, Герміони і Гаррі. Професор Люпин нарешті прокинувся. Він начаклував собі цілу жменю вогню і наказав дітям залишатися на місцях. Не встиг Люпин дійти до дверей, як вони повільно відчинилися. Усі побачили високу постать у плащі, її обличчя ховалося під каптуром. Гаррі побачив, що з-під плаща стирчить рука – лискуча, сіра, вкрита слизом і струпами. Хлопця пройняв крижаний холод, він почув віддалений зойк – жахливий, переляканий, благальний. А потім Гаррі втратив свідомість.
Коли він прийшов до тями, друзі сказали, що ніякого зойку не чули. Професор Люпин дав Гаррі шматок шоколаду і сказав, що то був один з азкабанських дементорів, який шукає Сіріуса Блека. Гаррі нічого не розумів, йому було соромно, що лише він так налякався.
Нарешті друзі прибули до школи і біля її залізних воріт теж побачили дементорів. Професорка Макґонеґел, викладач трансфігурації і вихователька ґрифіндорського гуртожитку, яка завжди виглядала вельми суворою, повела Гаррі й Герміону у свій кабінет. Вона вже знала, що Гаррі стало в поїзді погано, тож для хлопця викликали завідувачку шкільної лікарні мадам Помфрі. Гаррі переконав Макґонеґел, що він здоровий, і вийшов у коридор, поки Герміона обговорювала з професоркою розклад своїх уроків. Незабаром вони пішли до Великої зали. Професор Флитвік, крихітний чарівничок з кучмою сивого волосся, якраз виносив із зали Сортувального капелюха, який розподіляв першокласників по гуртожитках (Ґрифіндор, Рейвенклов, Гафелпаф чи Слизерин).
Професор Дамблдор, директор школи, якого часто називали найвидатнішим чаклуном світу, привітав усіх з новим навчальним роком у Гоґвортсі. Він розповів, що у школі зараз перебуває кілька дементорів з Азкабану, і ніхто не має права виходити зі школи без дозволу. Потім він відрекомендував професора Люпина, який посів посаду вчителя захисту від темних мистецтв. Професор Снейп, майстер зілля й настійок, здавалося, з ненавистю вдивлявся в професора Люпина. Усі знали, що Снейп домагався посади вчителя захисту від темних мистецтв, а ще ненавидів Гаррі. Дамблдор також оголосив, що учителем з догляду за магічними істотами буде Рубеус Геґрід, який поєднуватиме викладання зі своїми обов'язками лісника. Після бенкету Гаррі, Рон і Герміона привітали свого друга Геґріда і пішли у свою ґрифіндорську вежу. Щоб потрапити туди, потрібно було сказати пароль Гладкій Пані, яка жила на картині.
РОЗДІЛ ШОСТИЙ. Пазурі та чаїнки
Наступного ранку під час сніданку Драко Мелфой та інші слизеринці сміялися з того, що Гаррі боїться дементорів. Джордж Візлі порадив Гаррі не перейматися через Драко і розповів, що дементори висмоктують з людини всю радість, а більшість в'язнів Азкабану божеволіють. Коли Рон побачив розклад Герміони, то був здивований: щодня у неї був з десяток предметів. Та Герміона сказала, що встигне, бо вони з професоркою Макґонеґел все владнали.
Першим уроком було віщування у Північній вежі замку, де друзі ще не бували. Дорогою туди Гаррі, Рон і Герміона побачили велику картину з зображенням галявини, на яку, брязкаючи обладунками, виринув опецькуватий лицар – сер Кадоґан. Він допоміг друзям знайти Північну вежу: лицар перебігав через картини і вів юних чарівників за собою.
Добиратися в клас довелося через люк. Сивіла Трелоні, вчителька віщування, була неймовірно худа, великі окуляри в декілька разів побільшували її й без того великі очі, а тіло було закутане в тоненьку, з блискітками, шаль. З її довгої шиї звисало безліч ланцюжків і намиста, а пальці й руки були всіяні перснями та браслетами. Професорка говорила дивні речі, розповідала про способи віщування. Потім вона налила учням чаю. Коли діти випили його, лишився осад, у якому всі пробували щось побачити. Професорка взяла Гарріну чашку і побачила там Ґрима – велетенського пса, який провіщав смерть. У Гаррі обірвалося серце. Він згадав пса, якого побачив у книжці у "Флоріш і Блотс", і того пса, якого побачив перед появою "Лицарського автобуса". Герміона наважилася сказати, що осад не зовсім схожий на Ґрима, але Трелоні неприязно глянула на дівчину і сказала, що майже не відчуває довкола неї аури.
Другим уроком була трансфігурація, якої вчила професорка Макґонеґел. Вона розповідала про анімагів – чарівників, які вміють обертатися в тварин, а потім сама перетворилася на смугасту кицьку. Учні зізналися їй, що Трелоні напророкувала Гаррі щось погане, але Макґонеґел сказала, що Сивіла Трелоні щороку, ще з першої появи в школі, пророкує смерть одного учня. Проте ніхто ще не помер, адже віщування – дуже неточна галузь магії.
Після обіду друзі пішли на перший урок з догляду за магічними істотами. Новий учитель Геґрід пояснив, як приборкати "Жахливу книгу Жахіть": достатньо погладити її. Потім із Забороненого лісу Геґрід привів з десяток химерних істот. Вони були схожі на коней, але мали крила і голови зі страхітливими дзьобами сталевого кольору й великими очима. На передніх лапах були жахливі пазурі. Усі істоти були в нашийниках, які тримав Геґрід. То були гіпогрифи. Геґрід пояснив, що треба вклонитися гіпогрифу і зачекати. Якщо він вклониться у відповідь, можна його погладити і навіть осідлати, щоб політати. Гаррі першим підійшов до істоти. Гіпогриф Бакбик підкорився йому і навіть прокатав на собі. Мелфой, Креб і Ґойл заздрили Гаррі. Згодом Мелфой підійшов до Бакбика і назвав його нещасною тварюкою. Гіпогриф своїми сталевими пазурами поранив Мелфоєву руку. Гаррі з друзями зрозумів, що тепер Мелфой зробить з мухи слона і напаскудить Геґріду і Бакбику.
Після вечері Гаррі, Рон і Герміона відвідали Геґріда. Той сказав, що з Драко все добре, але він жаліється на сильний біль у руці. Геґрід згадав, що Гаррі не можна нікуди виходити зі школи, і лісник повів друзів до школи.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ СЬОМИЙ. Ховчик у шафі
Мелфой з'явився в класі аж у четвер зранку, під час спільного з ґрифіндорцями уроку зілля й настійок. Він мав пов'язку, що підтримувала його забинтовану праву руку, і робив вигляд, що мужньо терпить біль. Снейп доручав Рону і Гаррі допомагати Мелфою готувати інгредієнти для настійки. Мелфой натякнув, що Геґрід не довго буде вчителем, бо його батько поскаржився на лісника опікунам школи і Міністерству магії.
Після уроку Рон і Гаррі помітили, що Герміона була в них за спинами, а потім раптом опинилася перед ними. Також у її портфелі були інші підручники, хоч сьогодні лишався ще один урок – захист від темних мистецтв.