Коли хлопці їли, в кухні з'явилася маленька руда постать у довгій нічній сорочечці. Це була Ронова сестра Джіні. Вона тихенько зойкнула, побачивши Гаррі, і вибігла.
Пізніше Рон, Фред і Гаррі пішли в сад, щоб дегномізувати його. Перед цим місіс Візлі взяла книжку Локарта, щоб поглянути, що там про це написано. Та Джордж сказав, що знає, як виганяти гномів із саду. Гаррі глянув на обкладинку книжки, де було написано "Як боротися з домашніми шкідниками. Посібник Ґільдероя Локарта". Ще там була велика фотографія вельми вродливого чарівника з хвилястим світлим волоссям і ясно блакитними очима. Фред прошепотів Гаррі, що мама в захваті від Локарта.
Сад був великий, не надто доглянутий, але на кожній клумбі буяли небачені рослини, а у великому зеленому ставку кумкали жаби. Рон першим зловив гнома, розкрутив колами і кинув у поле за живопліт. Один з Гномів вкусив Гаррі за палець, тож хлопець не шкодував їх. Невдовзі усі гноми, що опинилися в полі, почали безладно тікати.
Містер Візлі, повернувшись додому, дізнався від дружини, що хлопці викрали машину і звільнили Гаррі. Артур Візлі не сварив синів, а був радий побачити Гаррі Поттера.
Згодом Рон повів Гаррі у свою кімнату. Майже все в Роновій кімнаті було крикливого помаранчевого кольору. Шкільні підручники з чарів недбало валялися в кутку поруч із купою коміксів, чарівна паличка лежала зверху на акваріумі, повному жаб'ячої ікри, який стояв на підвіконні біля жирного сірого пацюка Скеберса. Рон сказав, що його кімната тісненька, а над ним на горищі живе упир, який постійно калатає по батареях і стогне. Та для Гаррі це був найкращий дім, у якому він коли-небудь був.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
Книгарня "Флоріші Блотс"
Дурслі любили охайність і порядок, натомість у Візлів завжди можна було натрапити на щось дивне й несподіване. Гаррі був приголомшений, коли вперше глянув у дзеркало, яке гаркнуло: "Заправ сорочку, нечепура!" Коли в будинку ставало занадто тихо, упир на горищі починав завивати й бамкати трубами, а на невеличкі вибухи, що долинали з кімнат Фреда та Джорджа, ніхто навіть уваги не звертав. А найкраще було те, що Гаррі тут усі любили.
Десь із тиждень проживши в "Барлозі", Гаррі отримав перші вістки з Гоґвортсу. Дамблдорові, директору школи, було вже відомо, що Гаррі жив у Візлі. Гаррі написали, щоб він, як і завжди, першого вересня на вокзалі Кінґс Крос сів у "Гоґвортський експрес". У листі був також список нових книжок, потрібних йому цього навчального року. Автором майже усіх книжок був Ґільдерой Локарт – новий професор із захисту від темних мистецтв. Джордж хвилювався, бо на всі книжки, які були потрібні хлопцям, могло не вистачити грошей. Цього року Джіні Візлі теж починала вчитися Гоґвортсі.
Ерола, стара сова, яка належала сім'ї Візлі, принесла лист від Герміони. Дівчина писала, що дуже переживає за Рона і Гаррі, і просила відписати їй. Вона надіялася на зустріч наступної середи, бо вона мала їхати у Лондон купувати нові підручники на алеї Діаґон.
Згодом Гаррі, Рон, Фред і Джордж пішли на пагорб, де ніхто їх не міг побачити, і грали в квідич. Персі не йшов з ними, бо весь час проводив, зачинившись у своїй кімнаті. У нього були найкращі результати іспитів, він був старостою, але чомусь він не радів. Найстарші брати Візлі – Білл і Чарлі, уже закінчили Гоґвортс. Гаррі ніколи їх не бачив, але знав, що Чарлі досліджує драконів у Румунії, а Білл працює в Єгипті представником "Ґрінґотсу" – чаклунського банку. У цьому банку Гаррі мав багато грошей, а брати Візлі хвилювалися, що їхніх запасів в банку не вистачить на всі покупки.
Наступної середи місіс Візлі розбудила дітей. Усі мали мандрувати з допомогою порошка флу. Гаррі ніколи про таке не чув, тож Фред пояснив йому, що треба взяти трохи порошку, підійти до каміна і жбурнути порошок у вогонь, промовляючи: "Алея Діаґон!". Місіс Візлі порадила Гаррі вимовляти чітко і стежити, щоб вийти з того каміна, де треба. Намагаючись запам'ятати всі поради, Гаррі жбурнув порошок у полум'я і зайшов туди.
Та опинився він зовсім не там, де було потрібно. Гаррі стояв у кам'яному каміні якоїсь великої чаклунської крамниці, але там були дивні речі: засохла рука на подушечці, закривавлена колода карт, вирячене скляне око. Окуляри Гаррі були розбиті, а ніс після удару об кам'яну підлогу болів. Раптом він побачив, що до крамниці заходить Драко Мелфой. Гаррі миттю сховався у велику темну шафу. Слідом за Драко зайшов його батько. Він мав таке саме бліде, загострене обличчя й такі ж холодні сірі очі. Поки продавця не було видно, батько сказав Драко, що купить йому спортивну мітлу. Хлопець роздратовано говорив про Гаррі, який мав "Німбус 2000" і дозвіл від Дамблдора, щоб грати за Ґрифіндор. Батько порадив не показувати іншим, що Драко не в захваті від Гаррі Поттера, коли для більшості – це герой, який примусив зникнути Лорда Темряви.
З'явився продавець, та старший Мелфой не купував нічого, а запропонував деякі речі продавцю. Ці речі могли зашкодити містеру Мелфою, тому він хотів їх продати. Вони говорили з продавцем про те, що ходять чутки, ніби готують новий указ про захист маґлів, і за цим стоїть маґлолюбець – жалюгідний телепень Артур Візлі. Гаррі відчув гарячу хвилю гніву, почувши такі слова Мелфоя. Про Герміону Мелфої також були не найкращої думки, адже в її родині не було жодного чарівника.
Коли Мелфої пішли, а продавець зайшов у якусь дальшу кімнату, Гаррі виліз із шафи і вийшов з крамниці. Він опинився між крамничками, пов'язаними із темними мистецтвами. Мабуть, у каміні Візлів він не досить виразно вимовив назву алеї. Якась підстаркувата відьма спитала Гаррі, чи він не загубився. На щастя, хлопець побачив гоґвортського лісника Геґріда. Його чорні, мов у жука, очі виблискували над великою кошлатою бородою. Гаррі полегшено зітхнув. Лісник вивів його просто на алею Діаґон. Гаррі побачив Герміону Ґрейнджер, яка стояла на сходах, що вели до "Ґрінґотсу". До них підійшли Рон, Фред, Джордж, Персі і містер Візлі. Містер Візлі узяв Гарріні окуляри, легенько вдарив по них своєю чарівною паличкою, й вони стали як нові.
Коли вони підіймалися сходами до "Ґрінґотсу", Гаррі розповів Рону і Герміоні, що бачив Мелфоїв. Містер Візлі почув це і сказав, що містер Мелфой продавав щось, бо стривожився. А Містеру Візлі дуже хотілося впіймати Луціуса Мелфоя на гарячому.
Зустрівши у банку Герміониних батьків, містер Візлі був дуже радий, бо любив маґлів. У сейфі сім'ї Візлів Гаррі побачив дуже мало грошей. Гаррі стало ще тяжче, коли вони опинилися біля його сейфу, бо у нього грошей було багато.
Вийшовши з банку, усі порозходилися в різні боки, а через годину зійшлися біля книгарні "Флоріш і Блотс", де зібралося багато людей, бо сам Ґільдерой Локарт збирався підписувати примірники своєї автобіографії. Герміона раділа, що зможе його зустріти. Натовп складався здебільшого з чарівниць віку місіс Візлі. Гаррі, Рон і Герміона насилу пропхалися до книгарні. Вони вхопили кожен по примірнику книжки "Балачки з Бабою Ягою" і пробилися до решти Візлів, які стояли в черзі разом із містером та місіс Ґрейнджер. Невдовзі вони підступили до Ґільдероя Локарта, який був одягнений у мантію фіалкового кольору і мав хвилясте волосся, на якому сидів гостроверхий чаклунський капелюх. Помітивши у натовпі Гаррі, Локарт кинувся до хлопця, схопив його за руку і витяг наперед. Юрба гримнула оплесками. Обличчя Гаррі палало, а Локарт тиснув йому руку перед фотографом, а потім оголосив, що з вересня цього року заступає на посаду професора із захисту від темних мистецтв Гоґвортської школи чарів і чаклунства. Натовп шаленів оплесками та криками, а Гаррі отримав у дарунок повний комплект творів Ґільдероя Локарта. Заточуючись під їхньої вагою, він нарешті пробрався туди, де під стіною стояла Джіні Візлі, і подарував їй щойно отримані книжки.
Перед Гаррі раптом вигулькнув Драко Мелфой, що, як і завжди, глузливо шкірився. Коли Драко почав ображати Гаррі, за нього заступилася Джіні. Це вперше вона заговорила на очах у Гаррі, люто поглядаючи на Мелфоя. Драко почав жартувати, що Джіні – подружка Гаррі. До них підійшли Рон та Герміона. Драко почав натякати, що Ронові батьки дуже бідні. Рон і Драко мало не побилися, але Гаррі з Герміоною перешкодили цьому. На лихо містер Візлі зіштовхнувся з містером Мелфоєм. Останній почав ображати Артура і натякати, що батьки Герміони, які теж тут були, не чарівники. Містер Візлі кинувся на містера Мелфоя, той ударився плечима об книжковий стелаж, і десятки важких книжок замовлянь посипалися їм на голови. Усе це вдалося зупинити Геґріду, який розтягнув містера Візлі й містера Мелфоя. Вирвавшись із Геґрідових рук, Мелфой кивнув головою Дракові і вискочив з книгарні.
Ґрейнджери трусилися зі страху, а місіс Візлі була сама не своя зі злості, бо батько подав дітям поганий приклад та ще й на очах Локарта. Підійшовши до каміна в "Дірявому Казані", звідки Гаррі й родина Візлів з усіма покупками мали з допомогою порошку флу повертатися у "Барліг", усі були в досить пригніченому настрої.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ П'ЯТИЙ
Войовнича Верба
Літні канікули скінчилися. Місяць, прожитий у "Барлозі", виявився для Гаррі найщасливішим у його житті. Місіс Візлі на прощання вичаклувала пишну вечерю з найулюбленіших Гарріних страв.
Наступного ранку усі сіли у маленький "Форд Англію", який з допомогою чарів умістив усіх і все, і вирушили в дорогу. Кілька разів довелося вертатися, бо діти дещо забули. Містер Візлі, зрозумівши, що вони запізнюються, вирішив, що можна не їхати, а летіти машиною, та місіс Візлі була проти.
Вони прибули на Кінґс Крос за чверть одинадцята. Містер Візлі метнувся через дорогу по візочки для валіз, і всі побігли на вокзал. Торік Гаррі таки встиг на "Гоґвортський експрес". Найтяжче було потрапити на платформу номер дев'ять і три чверті, яка була невидима для маґлівських очей. Для цього кожен мав проскочити крізь масивну перегородку, що розділяла дев'яту й десяту платформи.