Там барон зажив багатієм, але спокійне життя було йому не до серця. Він зрадів, коли почув, що англійці воюють з іспанцями. Мюнхгаузен скочив на коня і помчав на поле битви. Іспанці саме облягали англійську фортецю Гібралтар; барон мерщій пробрався до обложених. Генерал, який командував фортецею, був його добрий приятель. Стоячи на мурі Гібралтара, Мюнхгаузен бачив крізь підзорну трубу, що іспанці наводять жерло своєї ґармати якраз на те місце, де вони з генералом стоять. Барон наказав, щоб на це саме місце поставили величезну гармату. Він націлив її жерло в самісіньке жерло ворожої гармати. Обидві гармати гримнули заразом. Двоє ядер стукнулися, і вороже ядро полетіло назад. Воно завдало іспанцям великих втрат. Потім це ядро влучило якійсь бабусі просто в рот і застрягло в її горлянці. Коли вона чхнула, ядро вилетіло вікном надвір! Он скільки лиха накоїло іспанцям їхнє ж таки ядро. А ядро англійців влучило у ворожий військовий корабель, де було двісті іспанських матросів! Англійці виграли битву.
Вночі Мюнхгаузен перевдягнувся іспанським священиком і прокрався у ворожий табір. Усі триста гармат він викинув у море, а всі дерев'яні тачки, брички, вози, гарби, які тільки в таборі знайшлися, скидав на купу на майдані і запалив. Військо налякалося і втекло, а англійці остаточно зломили ворога, а потім запросили барона до Лондона погостювати.
Гуляючи якось околицями Лондона, барон дуже втомився і, шукаючи прохолодного куточка, вліз у жерло старої гармати. Та саме того дня англійці святкували його перемогу над іспанською армією і на радощах били з усіх гармат. До гармати, в якій спав Мюнхгаузен, підійшов гармаш і вистрелив. Барон потрапив у двір якогось селянина. Впавши на м'яке сіно, він знепритомнів і так лежав три місяці. Восени сіно подорожчало, і господар забажав продати його. Коли наймити ворушили сіно вилами, Мюнхгаузен опритомнів. Він зірвався і впав скнарі-господареві на голову, вбивши його.
Друзі барона зраділи, коли дізналися, що він живий. Найбільше зрадів славетний мандрівник Фіппс, який саме в цей час збирався рушати в експедицію до Північного полюса. Мюнхгаузен поїхав з ним і там поборов білого ведмедя. Постріл у цього ведмедя розбудив кілька тисяч ведмедів. Вони всією юрмою посунули на Мюнхгаузена. Барон накинув на себе шкуру вбитого звіра і почав вбивати ведмедів. Туші забрали на корабель, але їх було так багато, що вони не могли рушити. Довелося повернутися додому. Ось чому капітан Фіппс так і не відкрив Північного полюса.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Один родич барона попросив знайти країну, де живуть велетні. Мюнхгаузен погодився, спорядив корабель, і вирушив в Південний океан. Та в дорозі знялася велика буря, яка закинула корабель на Місяць. Там мандрівників оточили якісь превеликі чудовиська, що сиділи верхи на триголових орлах. Саме тоді місячний цар вів війну з імператором Сонця. Усе на Місяці було набагато більше, ніж на Землі. Мухи там завбільшки з овець, кожне яблуко не менше, ніж кавун. Замість зброї у мешканців Місяця редька. Місячні мешканці виростали просто на деревах. На гіллі росли величезні горіхи. Як тільки цареві Місяця треба було нових людей, горіхи кидали в окріп. Тоді народжувалися дорослі люди, як одразу знали своє ремесло.
Якось Мюнхгаузен вирушив у далеке плавання на великому голландському кораблі. Під час урагану розбився компас. Не знаючи шляху, вони потрапили на сирний острів. У гавані замість води було молоко. Мешканці цього острова споживали самий тільки сир! У кожного з них було по три ноги. На острові було сім річок, що текли молоком, і дві річки, що текли густим і смачним пивом. В одному лісі Мюнхгаузен побачив, що острів'яни повісили на дереві трьох чоловіків догори ногами, які повернулися з мандрів й нахабно брехали про свої пригоди. Барон відразу повернувся на корабель і відплив від чудесного острова.
Вони блукали морем без компаса, поки величезна рибина проковтнула їх разом з кораблем. У череві рибини виявилося багато кораблів і людей. Барон подав пропозицію: зв'язати дві найвищі щогли і, як тільки рибина роззявить рота, поставити їх сторчма, щоб вона не могла стулити щелепи. Моряки так і зробили, а тоді усі виплили з її черева і врятувалися.
Тільки-но барон виліз із човна, на нього накинувся величезний ведмідь. Мюнхгаузен схопив його за передні ноги і так міцно стис їх, що ведмідь заревів з болю. Барон тримав його три дні й три ночі, аж поки ведмідь помер з голоду. Відтоді жоден ведмідь не наважується напасти на Мюнхгаузена.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу