Тепер Чарлі був так само далекий від Аліси зі своїм КІ 185, яким був із КІ 70.
Під час польоту в Чикаго Чарлі пригадав, як мати усіма способами хотіла "вилікувати" його, зробити розумнішим. Вона витрачали усі гроші, які заробляв батько. Той продавав перукарські інструменти і мріяв відкрити свою власну перукарню, але дружина платила за лікування сина різним дурисвітам і шахраям. Тепер Чарлі зрозумів, звідки у нього постійне бажання бути розумним. Цього завжди прагнула Роза Гордон. І лише після того, як Норма довела їй, що вона спроможна мати нормальних дітей, а Чарлі – просто нещасливий випадок, вона припинила спроби переробити сина і хотіла позбутися його.
Прибувши у Чикаго, професор Немур хотів показати свою авторитетність. Чарлі був розчарований, коли побачив, що доктор і професор мають дуже обмежені знання, а він розумніший за них. Та й професором Немура зробила дружина: вона використала вплив свого батька, щоб здобути для чоловіка грант Фонду Велберга. Ця жінка також підштовхнула Немура на цю передчасну доповідь на симпозіумі. Чарлі було страшно усвідомлювати, що його доля перебуває в руках людей, котрі не є велетнями, якими він колись їх собі уявляв, а звичайними людьми, що знають відповіді не на всі запитання.
Під час симпозіуму Чарлі почув дещо страшне: на вершині свого інтелекту Елджернон став змінювати поведінку: інколи узагалі відмовлявся працювати, а бувало, розв'язавши свою проблему, він, замість одержати харчову винагороду, кидався на пруття своєї клітки. Таке саме могло бути й з Чарлі. Коли публіці показали записи з Чарлі, всі його ранні виступи й випробування, усі реготали з його дурного вигляду. Ніхто в цій залі не вважав його індивідом – людським створінням. Про Елджернона і Чарлі думали як про двох експериментальних тварин, які не існували поза межами лабораторії. Коли Немур сказав щось про те, що можна стверджувати, що Чарлі Гордон реально не існував до їхнього експерименту, хлопець більше не витримав. Він хотів підхопитися на ноги й крикнути кожному: він людське створіння, він особа – з батьками, спогадами й історією – і він існував до того, як його завезли до операційної! Також хлопець зрозумів, що висновки Немура були передчасними. Як для Елджернона, так і для Чарлі треба більше часу, аби переконатися, що зміни залишаться. Професори припустилися помилки, і ніхто її не помітив. Розлючений хлопець непомітно відчинив клітку Елджернона. Миша втекла, усі почали її ловити. Дивлячись, як юрми людей ганяються за мишею, розумнішою за багатьох із них, Чарлі пережив ні з чим не зрівнянну втіху. Згодом Чарлі сам знайшов мишу і полетів до Нью-Йорка.
Після цих подій на другій сторінці "Дейлі прес" була опублікована давня фотографія Чарлі й малюнок миші. Заголовок матеріалу повідомляв: "Дебіл-геній і білий миш шаленіють від гніву". На п'ятій сторінці була фотографія матері і сестри Чарлі, бо якийсь репортер знайшов і їх. Була вказана навіть їхня адреса. Норма повідомила, що вона вважала брата мертвим, поки в неї не попросили дозволу на операцію. З цієї статті Чарлі дізнався, що його батько, Метью Гордон, не живе зі своєю дружиною та дочкою, і тепер має перукарню в Бронксі. Побачивши Норму в газеті, Чарлі несподівано відчув до неї ненависть. Ще один спогад: Чарлі ліг спати, а мати каже батькові, що треба відіслати сина до притулку Воррена, бо Норма не може мати такого брата.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Чарлі мав заощадження, тож оселився в готелі недалеко від Таймс-сквер. Його сусідкою була художниця Фей Лілмен. Фей мала десь років 35, була тендітна й добре збудована. Коли вона прийшла до Чарлі, її вразив триповерховий пластиковий лабіринт для Елджернона, зроблений Чарлі.
Якось Чарлі вирішив знайти батька. Він віднайшов перукарню у Бронксі, зайшов туди і впізнав Мата. Та батько не впізнав сина. Чарлі попросив зробити йому стрижку і поголити. Хлопець настільки розхвилювався, що смикнувся, і Мат порізав його. Чарлі пригадав той вечір, коли мати кричала батькові, щоб відвів сина геть, віддав до притулку Воррена. Вона схопила ніж, і її неможливо було зупинити. Мати говорила, що краще буде, якщо Чарлі помре. Мат вирішив, що відведе хлопця до Германа, а потім з'ясує, чи можна його віддати до притулку Воррена… Чарлі так і не зізнався батькові, хто він такий. Хлопець заплатив за послуги і пішов.
Між Чарлі і Фей почалися стосунки, хоч він не відчував до неї таких сильних почуттів, як до Аліси. Фей напоїла Чарлі алкоголем, а зранку розповіла, що п'яний він поводився дивно, базікав, як хотів ходити до школи й навчитися читати та писати, щоб бути розумним, як і всі інші. Чарлі зрозумів, що у якийсь спосіб сп'яніння на мить зламало свідомі бар'єри, які тримали його колишнього глибоко захованим у глибині розуму.
Одного разу у ресторані Чарлі побачив, як відвідувачі і власник сміються з працівника закладу – розумово відсталого хлопця. Чарлі впізнав у бідоласі себе і вирішив, шо повинен повернутися до університету Бекмана, щоб застосувати свої знання і своє вміння для праці у сфері людського розуму.
Якось Чарлі вирішив, що коли він боїться кохатися з Алісою, тоді вимкне світло й прикинеться, що кохається з Фей. Він вимкнув світло, уявив Фей, почав цілувати Алісу, та побачив у кімнаті когось іще. Чарлі огорнула паніка, він ввімкнув світло і сказав, що кохає її, але не може цього зробити. Хлопець повернувся до своєї квартири. Вночі прийшла Фей. Цього разу Чарлі переборов себе і вони стали близькі.
Чарлі почав жити з Фей. Вона не турбувалася ні про що, мала вільний і незалежний дух, була схиблена на танцях. Фей була важлива для Чарлі, але він розумів, що це не кохання.
Якось Елджернон укусив Фей і Чарлі вирішив віднести його до лабораторії. Немур і Штраус намагалися створити враження, ніби раді бачити Чарлі. Немур вдавав радість, що фонд залучив Чарлі до праці над проектом. Чарлі побачив у лабораторії холодильник і спалювач для експонатів, і після цього попросив віддати йому Елджернона, коли миша загине. Хлопець сказав Немурові, що бачив спалювач, і спитав, які плани були щодо нього. Немур зізнався, що у випадку невдачі Чарлі мали віддати до притулку Воррена, а всі витрати мав взяти на себе фонд.
Чарлі вирішив відвідати притулок Воррена і побачити, як там живуть пацієнти. Людей з вадами загального розвитку завжди тримали замкненими, бо вони могли покалічити себе або інших. Директриса розповіла, що тут немає учнів із високими коефіцієнтами. Ті, хто має коефіцієнти від шістдесяти до сімдесяти, тепер, як правило, навчаються в міських школах, щоправда, в спеціалізованих класах. У притулку учнів класифікували на охайних і неохайних. Деякі з неохайних мали серйозні ушкодження мозку, лежали у спеціальних ліжках до кінця своїх днів. Повертаючись із Воррена, Чарлі гнітило відчуття холодної безнадії. Він не чув там розмов про реабілітацію, про лікування, про те, що одного дня цих людей можна буде повернути у світ.
Стосунки з Фей вичерпували себе. Жінка нічого не знала про Чарлі, про його роботу. Її цікавили лише танці, живопис та секс. Якось Аліса і Фей познайомилися, вони сподобалися одна одній. Чарлі настільки захопився роботою, що переселився в лабораторію. Фей це все не подобалося. Він зрештою втратив із нею терпець, дуже скоро вона знайшла собі нового приятеля. Найбільше Чарлі був вражений тим, що майже всім було байдужісінько до нього, незалежно від того, чи дебіл він, чи геній. Він хотів переконати Немура, що є не експериментальною твариною, а індивідом. І був ним ще до того, як переступив поріг лабораторії. Коли він був недорозвинений, то мав багато друзів, а зараз не мав жодного.
Нарешті Чарлі знайшов в експерименті помилку і написав звіт до професора Немура під назвою "Ефект Елджернона–Гордона: дослідження структури й функцій поліпшеного розуму". У звіті йшлося про те, що штучно розвинений розум руйнується протягом часу, прямо пропорційного темпам його зростання. Саме це вже відбувалося з Елджерноном, а невдовзі симптоми занепаду мав відчути Чарлі. Аліса плакала, коли Чарлі повідомив їй висновки, до яких дійшов. Вона почувалася винною в усьому цьому. Чарлі вважав, що нікого не слід звинувачувати в тому, що сталося. Єдиним питанням тепер залишалося: скільки він ще протягне?
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Чарлі почав ставати неуважним, втрачати терпець і кричати на кожного. Елджернон помер, і Чарлі поховав його на задньому подвір'ї. Хлопець плакав, коли клав букет квітів на його могилу. Чарлі наважився побачитися з матір'ю. Спершу вона його впізнала, потім налякалася. З'явилася Норма і пояснила, що матір не пам'ятає минулого. Сестра була рада, що Чарлі прийшов. Сім місяців тому до неї приходив професор. Вона не думала, що Чарлі живий, бо мати казала, що він помер у притулку Воррена. Чарлі не міг повірити, що сестра більше не ненавиділа його, а виросла і стала приязною, симпатичною і здатною на щирі почуття. Втім, вона призналася, що в дитинстві ненавиділа його, бо батьки метушилися навколо нього весь час. У школі з неї сміялися, бо в неї був такий брат, тому вона вирішила поквитатися і якось збрехала батькам, що брат намагався вбити її. Під час розмови з сестрою, на Чарлі кинулася Роза з ножем. Вона думала, що він хоче зробити щось погане сестрі. Чарлі вирішив пробачити матері, бо та просто хотіла захистити дочку. Він попрощався і коли йшов до автомобіля, плакав, наче дитина.
Чарлі став злим і дратівливим, сварився з сусідами, вирішив припинити терапевтичні сеанси з доктором Штраусом. Він вирішив більше ніколи не приходити в університет Бекмана. Чарлі нікого не впускав до себе, але прийняв допомогу Аліси. Вона хотіла провести з ним час, який ще залишився. Усі бар'єри обвалилися, вони стали близькі. Аліса погодилася з тим, що вони розлучаться тоді, коли він попросить.
Чарлі все більше втрачав пам'ять, Аліса прибирала, готувала їжу. Він забував усе, чого навчився останніми місяцями. Інколи він кричав на Алісу, його координація рухів погіршилася, а єдиною розвагою став телевізор.