Він сказав Чарлі: "Що розумнішим ти ставатимеш, то більше проблем матимеш". Тому тепер про всі свої проблеми Чарлі мав розповідати доктору, щоб ставало легше. Чарлі здалося, ніби доктор остеріг його, що він може згадати чи довідатися щось неприємне. Хлопець швидкими темпами почав вивчати усі шкільні предмети, його КІ усе збільшувався.
Якось Чарлі побачив сон, у якому міс Кінніан читала його звіти. Чарлі хотів написати ще, але не вмів більше ані писати, ані читати. Джімпі з пекарні написав за нього звіт, але, прочитавши його, міс Кінніан розгнівалася й порвала аркуші. Немур і Штраус почали бити Чарлі за погані слова у звіті. Хлопець побачив, що сторінки перетворилися на клапті мережива, обляпані кров'ю. Це був жахливий сон, але Чарлі піднявся з ліжка і записав його. Потім він вдався до вільних асоціацій, згадав пекарню, як хтось копнув його ногою, маленьке золоте серце, медальйон, ланцюжок, усе вкрите кров'ю. Чарлі згадав Гаррієт – міс Кін, школу номер 13, йому 11 років. Дівчинці також 11 років, її звати Гаррієт. На День святого Валентина дещо сталося через неї. Чарлі мусили виключити з тієї школи й перевести у школу 222. 11-річний Чарлі мав маленький золотий медальйон, який знайшов на вулиці. Ланцюжка в нього не було, але Чарлі повісив його на нитку. Він любив накручувати нитку, і милуватися тим, як вона розкручується, а сонце від медальйона бризкає йому у вічі. Усім хлопцям подобалася Гаррієт, і Чарлі теж. Він вирішив подарувати Гаррієт свій медальйон, який мав форму серця. Чарлі попросив Гаймі Рота, щоб написав для нього цидулку: "Люба Гаррієт, я вважаю, що ти найгарніша дівчина в усьому світі. Ти мені дуже подобаєшся, і я тебе кохаю. Я хочу, щоб і ти мене покохала. Твій друг, Чарлі Гордон". Гаймі написав щось зовсім інше. Тож наступного дня Гаррієт не звертала на Чарлі уваги, а двоє її великих братів побили хлопця за гидоту, яку він написав. Його одяг був роздертий, ніс розбитий, один зуб зламаний, і, коли хлопці пішли геть, він заплакав.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Тепер Чарлі розумів, що все життя люди глузували з нього. Зараз він з підозрою ставився навіть до Берта, доктора Штрауса і професора Немура. Він був переконаний, що вони сміялися з нього й обманювали, коли він був надто дурний, щоб це зрозуміти. Тепер гнів та підозра були його першими реакціями на світ.
Джо Карп та Френк Рейлі з пекарні зненавиділи Чарлі, ніхто з ним не розмовляв, тож він почав почуватися самотнім. Чарлі згадав, як колись Френк і Джімпі вирішили навчити його ліпити булочки. Френк вважав, що нічого не вийде, бо Чарлі йолоп, а Джімпі вважав, що все може вийти. Він показав Чарлі мідний ланцюжок із диском із блискучої латуні. Диск на ланцюжку щось нагадав Чарлі, проте він не пам'ятав, що саме й де. Тож Чарлі намагався зліпити булочку, старався, але йому потрібно було багато часу. Коли пекарі взялися навчати Чарлі, інші люди з пекарні зібралися навколо. Ніхто не хотів чекати, тож вирішили, що Чарлі ні на що не здатний. Його відправили розглядати книжку з коміксами, яку він знав напам'ять, і віддали йому ланцюжок.
Тепер Чарлі був розумним. Доннер допоміг йому вступити до профспілки пекарів, і хлопець здобув іще одне підвищення. Він не отримав від цього жодної втіхи, бо інші ставилися до нього вороже.
Якось хлопець підслухав розмову доктора Штрауса і професора Немура. Останній хотів подати звіт про успіх, бо результати Чарлі цілком позитивні. Штраус вважав, що не треба поспішати, не треба завищувати результати. Та Немур вважав, що погіршення вже не буде. Штраус сказав, що Немур мріє очолити кафедру психології в Голстоні, а Немур вважав, що Штраус робить собі кар'єру, тримаючись за хвіст його психологічних досліджень. Немур нагадав, що ця нова техніка ніколи не виникла б, якби не його оригінальна теорія. Так Чарлі вперше побачив їх у реальному світлі – не боги й навіть не герої, а просто двоє чоловіків, стурбованих наслідками своєї роботи.
Чарлі заприятелював із кількома хлопцями в таверні коледжу. Вони сперечалися, хто насправді написав Шекспірові п'єси – сам Шекспір чи хтось інший. І вони розмовляли про політику, про мистецтво й Бога. Чарлі ніколи раніше не чув, аби хтось сказав, що Бога може й не бути. Тепер він розумів, що одна з найважливіших причин, чому треба ходити до школи й здобувати освіту, полягає в тому, що те, у що ти вірив протягом усього свого життя, може бути неправдою, і ніщо не є тим, чим воно здається. Послухавши студентів, Чарлі зрозумів, що хоче вчитися. Тепер він проводив більшість свого вільного часу в бібліотеці.
Одного разу йому приснилося, як мама кричала на батька та вчителя в початковій школі 13. Вона переконувала всіх, що Чарлі нормальний, що колись піде до коледжу, кимось стане. Директор говорив їй, що хлопця треба віддати до спеціальної школи у Воррені. Зранку Чарлі також пригадав, що коли йому було 6 років, саме перед тим як народилася Норма, він грався своєю ниткою, на яку були нанизані блискучі кульки та кільця. Мати кричала до батька, що не забиратиме його зі школи. Батько говорив, що не можна більше вдавати, що нічого ненормального в ньому немає. Тоді мати вихопила нитку з руки в Чарлі і наказала гратися з алфавітними кубиками. Він перелякався і напісяв у штанці, знаючи, що за це мати відлупцює його. Несподівано Чарлі пригадав, що маму звали Роза, а батька – Мат.
Чарлі помітив, що Аліса Кінніан дуже гарна молода жінка. Він відчув, що вчителька подобається йому. Аліса говорила Чарлі, що звичайні люди можуть бачити дуже мало. Вони не можуть надто змінюватися або піднятися вище, ніж вони є, але Чарлі геній. Він підійматиметься вище й вище і бачитиме щораз більше. Аліса лише переживала, щоб операція не завдавала йому шкоди, адже почувала себе почасти відповідальною. Хлопець відчував, що закоханий в неї, хоч не добре ще розумів свої почуття. Аліса вважала, що вони не мають права переносити свої взаємини на персональний рівень.
Уночі Чарлі приснилося, що він біг довгим коридором, а коли обвалилася стіна, з'явилася рудоволоса дівчина. Вона поцілувала Чарлі, він хотів тримати її міцно, але боявся. Раптом у її руці з'явився закривавлений ніж. Пізніше Чарлі згадав, як малим спостерігав, як Норма купалася. Він підглядав крізь замкову щілину і побачив, що її тіло відрізнялося від його тіла. Потім він біг коридором, а його переслідував ніж… Норма пожалілася мамі, що Чарлі підглядав за нею крізь замкову щілину. Згодом хлопець зайшов у ванну кімнату і розглядав брудну білизну сестри, на якій побачив засохлу кров.
У пекарні Чарлі помітив, що Джімпі обманює містера Доннера, привласнюючи собі частину вторгованих грошей. Джімпі умисне зменшив ціну покупцеві, і між ними було повне порозуміння. Чарлі не знав, що робити. Джімпі працював у містера Доннера понад п'ятнадцять років. Доннер не раз запрошував родину Джімпі до себе на обід. Він часто доручав Джімпі керувати крамницею, коли йому доводилося кудись поїхати. Не раз Доннер давав Джімпі гроші, щоб той міг оплатити лікарняні рахунки своєї дружини. Чарлі усвідомив, що Джімпі використовував для обману і його, бо хлопець часто доставляв покупки для клієнтів Джімпі.
Чарлі розповів про ситуацію з Джімпі професорові Немуру, й той наполягав, що хлопець невинний спостерігач, і немає ніякого сенсу вплутуватися в ситуацію, яка може бути вельми неприємною. Доктор Штраус, почувши про цю проблему, сказав, що Чарлі морально зобов'язаний розповісти про все містерові Доннеру. Нарешті, Чарлі вирішив спитати, що думає про це Аліса. Вона вислухала розповідь про те, як Чарлі спіймав Джімпі на крадіжці, про суперечливі поради у лабораторії. Потім вона сказала: "Якщо ти не маєш наміру залишатися дитиною протягом усього свого життя, ти повинен знайти відповідь у собі – відчути, як вчинити правильно. Чарлі, ти повинен навчитися довіряти собі". Хлопець все зрозумів, бо Аліса допомогла йому все ясно побачити. Він признався, що кохає її, та Аліса вважала, що ще не слушний час. Він повинен закінчити своє навчання. Подивитися, куди воно його приведе, бо змінюється надто швидко. Їй було важко, бо Чарлі вже вийшов за межі її інтелектуального світу. Через кілька місяців, а може, й тижнів він мав стати іншою людиною. Чарлі розумів, що вона говорить правду. Вони вирішили піти у Центральний парк, де кожного вечора були весняні концерти.
У пекарні Чарлі серйозно поговорив з Джімпі і натякнув, що про все розповість містеру Доннеру, якщо Джімпі не перестане красти. Джімпі сказав, що не слід пхати носа в чужі справи, він мало не вдарив Чарлі, потім навіть запропонував увійти в частку.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
Університетська бібліотека тепер стала другою домівкою Чарлі. Він захопився етимологією стародавніх мов, новими дослідженнями з числення варіацій та історією Індії. Тепер, коли він чув, як студенти сперечаються про історію, політику або релігії, їхні погляди здавалися йому вкрай дитячими. З допомогою Берта Чарлі познайомився з різними професорами і навіть виявив, що не такі вони вже й розумні.
Під час зустрічі з Алісою у Центральному парку вони сіли під дерево і слухали концерт. Чарлі дуже хвилювався, бо хотів поцілувати її. Раптом він відчув, що на нього хтось дивиться. Чарлі підняв голову й побачив хлопця років п'ятнадцяти або шістнадцяти, який припав до землі поблизу, його штани були розстебнуті. Аліса не бачила нікого, і Чарлі ледве опанував себе. Коли вони поверталися додому, Аліса запросила Чарлі зайти, але щось застерегло його від цього. Він був настільки схвильований, що відчував, що знепритомніє. Чарлі здогадався, що то була галюцинація. Доктор Штраус вважав, що емоційно Чарлі досі перебуває в підлітковому стані, коли близька присутність жінки, думки про секс навіюють тривогу, паніку, навіть галюцинації. Можливо, Чарлі ще не готовий до взаємин з жінкою.
Містер Доннер змусив Чарлі покинути пекарню. Він досі добре ставився до хлопця, але тепер усі працівники вимагали від містера Доннера звільнити Чарлі. Хлопець вирішив поговорити з працівниками, та його навіть не хотіли слухати, бо вважали тепер великим розумником, який завжди знає усі відповіді.