Він стояв, як мармурова статуя, нижня щелепа відвисла, а широко розплющені очі дивилися в одну точку. Тюремник повинен був узяти його за плечі, щоб він зрозумів, що все закінчено.
Фейгіна відвели до камери смертників і залишили на самоті. Спочатку він спробував зібратися з думками, потім почав пригадувати промови в суді і думати про тих смертників, що сиділи в цій камері, чекаючи страти.
День минув дуже швидко. На ніч до камери зайшли двоє тюремників, щоб по черзі стерегти в'язня до самої страти. Тепер уже Фейгін не сидів, а щохвилини схоплювався і починав гасати по камері в такій люті, що тюремники сторожили його вдвох, боячись залишитися з ним віч-на-віч.
Понеділок, день страти, настав для Фейгіна раптово. Він і не зчувся, як проминули три дні. У день страти до смертника прийшов Олівер і містер Браунлоу. Фейгін був майже без тями від страху перед неминучою смертю, але все-таки впізнав Олівера і сказав хлопчикові, де сховані папери, що їх передав на зберігання Монкс.
РОЗДІЛ LIII
і останній
Кількома словами можна розповісти про долі героїв.
Роза Флемінг та Гаррі Мейлі повінчалися в сільській церкві і в'їхали до нового щасливого дому. Гаррі став священиком.
Місіс Мейлі оселилася у сина і невістки.
Оліверу і Монксу дісталося від батьківських статків по три тисячі фунтів. Монкс, не гаючись, проциндрив свою частку, потрапив до в'язниці за ошуканство і там помер.
Містер Браунлоу всиновив Олівера і оселився неподалік від Рози і Гаррі.
Містер Ной Клейпол вибрав собі фах донощика. Містер і місіс Бамбл, позбавлені своїх посад, потрапили в той самий робітний дім, де колись вони владарювали над іншими.
Юний Чарлз Бейтс, страшенно вражений Сайксовим злочином, дійшов висновку, що треба ставити крапку на своєму злочинному минулому. Важкою працею він досяг доброї мети і став скотарем.
У вівтарі сільської церкви вмурована мармурова дошка з викарбуваним ім'ям "Агнеса". У цьому склепі немає труни, але якщо душі померлих повертаються до тих, кого любили за життя, то тінь Агнеси повинна витати в цьому тихому місці.
Кінець