Цитата:
Первая послевоенная весна была на Верхнем Дону на редкость дружная и напористая. В конце марта из Приазовья подули теплые ветры, и уже через двое суток начисто оголились пески левобережья Дона, в степи вспухли набитые снегом лога и балки, взломав лед, бешено взыграли степные речки, и дороги стали почти совсем непроездны.
Вскоре я увидел, как из-за крайних дворов хутора вышел на дорогу мужчина. Он вел за руку маленького мальчика, судя по росту — лет пяти-шести, не больше...
Читати скорочено за 36 хвилин →
Перша весна на Верхньому Дону була дружна й несподівана. Геть чисто оголилися піски, в степу збухли повні снігу яри та балки, шалено завирували степові річки, і дороги поробилися майже зовсім непрохідними.
У цю недобру пору довелося мені їхати в станицю Букановську. І путь недовга, та виявилося, що подолати її не так просто. Ми з товаришем виїхали до схід сонця. Пара ситих коней ледве тягла важку бричку...
Читати скорочено за 34 хвилини →
Твір розпочинається описом першої післявоєнної весни. Перепливши на ледь цілій плоскодонці річку Єланку, невідомий оповідач чекає на причалі, доки можна буде продовжити свій шлях, біля невеликого хутора. Шофер, що пригнав машину, сказав, що в дорогу можна буде виїхати лише через 2 години, не менше. Намочивши свої цигарки під час переправи, чоловік розклав їх на тину, чекаючи поки вони висохнуть.
Незабаром з хутора на шлях вийшов чоловік, що вів за руку маленького хлопчика віком десь 5-6 років...
Читати скорочено за 14 хвилин →
Це була перша післявоєнна весна на Верхньому Дону. Від талого снігу збули яри та балки, завирували степові річки, і дороги стали майже непрохідними. У цю пору герой їхав із товаришем до станції Букановської. Пара ситих коней ледве тягла важку бричку. Іноді доводилося злазити та йти пішки.
І ось вони дісталися переправи через річку Єланку, яка цієї пори розлилася на цілий кілометр. Герой із якимось шофером сіли в благенький плоскодонний човен. Майже одразу з гнилого дна фонтанчиками забила вода...
Читати скорочено за 12 хвилин →