Бажання Волі.

Мар'яна Сучок

"Буває так ,що проживаєш тисячі років ,а коли наступає день зустрічі з предками розумієш ,що навіть не буде ,що їм розказати...Тоді починаєш на швидкість бавитись зі Смертю ,стараючись обіграти її ,виграти хоч секунду ,встигнути глибоко вдихнути ,й тоді стовідсотково придумати такий чаруюче-кошмарний план смерті ,щоб сколихнуло обидва світи .Щоб луна страху котилась крізь час й одного теплого дохристиянського ранку підштовхнула до прірви ПершоСамогубця .Але сам швидше опинишся в тій прірві , бо ,схиляючись над нею ,забуваєш ,що нині тримаєшся за правицю Смерті ,щоб не впасти..."  

  — Сам зрозумів, що сказав?

— Що?

— Забудь...Маю новину. Я їду сьогодні. Ще деяка робота лишилась ,та це хвилини...та й то вже спізнююсь..

— Що? Куди їдеш?

-В столицю .В мене є маленька така справа там ,я повернусь за добу(а якщо все вийде ,то не повернусь ніколи:)).Дай сюди шарф.

  — Ти знущаєшся?      Взагалі ,враховуєш ,що Я існую поряд?

-Я знов бачила той сон...

— Той? Це котрий? я вже заплутався в них!

— Той ,що змушував тебе ревнувати. Подай сюди гаманчик з олівцями.

— На....              Роззява !Сама збирай! і з яких це пір ти снів слухаєшся?

— Не шарпай мене!

— Забудь про ту опівнічну маячню! Ти що їдеш прямо зараз?..........ні........Я просто відмовляюсь це розуміти...

— Дека хвилин назад ти говорив протилежне. Як там ?"..розумієш,що не буде навіть що розказать предкам.."От я й їду туди ,щоб вони радісно потирали руки ,слухаючи мої оповідки.

— Господи !Це всього-на-всього ще одна з байок, що забезпечує мій хліб. Вже кому-кому,а тобі, я думав, не доведеться цього пояснювати!

— Все .Віддавай черевики !!Цілуй...Бувай!!

— Ти ж таке падлюче створіння! Чом я тебе терплю?.. Коли ми побачимось?

— Не знаю...

— Бувай ,спещене дівчисько .Мама хоч знає ,що ти дійшла до цього? Здоганяєш власні сни? Бретельку поправ.

— Вона думає ,що я маю там роботу. І ще вона думає ,що я поїхала.............з тобою........Бувай!!!!!!!!!!!

— Стій!!!!!!!!!!!!!!!!!! Ти що ,сказилась!!???????????!!!!!!!!!! Що я їй казатиму??????????..................Телефон забула!!!!!!!!!!!!!!!!! Боже Правий! За віщо ти звів мене з нею? Навіщо це живе Божевілля в моєму тихому до неї існуванні? На що надіюсь? Кожну секунду її треба приковувати до себе ,мов іграшки ,віддавати їй свої почуття ,купуючи за миті її псевдо любові...І знаю ж що грається ,а піти не можу...

  @*@*@*@

Світ до дна залитий сонцем .Сонце сидить ,звісивши свої волохаті руки ,на карнизах .Сонце ,розпатлане ,тане в густих калюжах , виступившої на тілі асфальту ,смоли .Сонце ,зачепившись за вії віями ,сліпить нахабними посмішками .Вона висока і вільна .Сандалії ,брудні і улюблені ,на ногах певно лиш для того, щоб притримати її при землі. Рюкзак зі всяким(дуже потрібним)барахлом, кохана скрипочка в темному, шкіряному футлярі, сумка через плече, окуляри від(для) сонця, й чарівна футболка." Вона допомагатиме тобі у всіх твоїх задумах"— втирала циганка, витягаючи останні гроші по кишеням. Та вона не жаліла, бо грошей все-одно ніколи не було ,а футболка була з написом: Бався З Життям. Це мала бути її футболка. Вона ж так усе життя і робить...

Дивіться також

Вона просто йшла по гарячому місту, слухаючись всіх правил дорожнього руху(а може й жодного),не забиваючи голову думками, бо план вже знала ,а плутати й шукати логіку ,не мала ні настрою ні задоволення .Вона насолоджувалась під поглядами ,зморених в сонячній купелі ,чоловіків .Вона була однією з тих жінок ,котрим не треба було доводити їх власну красу ,тих хто знали собі ціну, й вміли не роздавати себе, ласому до неординарності , суспільству .Без жодних зволікань дібралась до вокзалу ,зайшла у вагон і примостилась біля вікна .

    Декілька годин веселого гуркоту ,тріпотливого, нахабного вітру ,розмов сусідів про політику ,деградуючу молодь ,садки-городи ,що в доказ бігли за вікном кольоровими клаптями ,і вона ступила на перон столиці ,яку сама з собою домовилась сприймать ,як поле діянь ,і постаратись не лишати слідів в життях столичників(людей зі столиці або людей з сотнею "лиць":) )Життя ,посміхаючись з рекламного щита ,піднесло перший сюрприз :столиця святкувала одну з тих тихих ночей ,коли задуха зігнала з вулиць галасливу "здеградовану"молодь й розігнала ночувати по дачам ,приміським лісопосадкам ,берегам річок та іншим миловидним місцям ,де дихання природи не дає легеням спектися заживо .Проти ночі зброї в Неї не було ,тому Вона перетворила ворога на друга :здала в камеру зберігання  масивного рюкзака, скрипочку й пішла ,купаючись в світлі ліхтарів ,реклам ,вивісок та вітрин ,просто в ніч ,без напрямку  й певності куди й навіщо йде .Вже під ранок Вона вийшла майже за місто ,коли поглянула перед себе й щиро всміхнулась .Перед Нею ,стояв невеликий будиночок ,обгороджений невисоким парканчиком .Та обгороджений доволі щиро ,бо територія навколо  нагадувала більше невеличкий аеропортик ,ніж затишну  кав'ярню з столиками надворі . "Трохи темніше ,ніж уві сні ,але саме так ,як хотілось ,"— вона була задоволена .На мить звела очі на футболку й настрій її ледь не зашкалив .Бо та була вже світло-синя з емблемою кафетерію та білими лампасами.

    Вона зробила серйозний вираз обличчя й попрямувала до високого чоловіка біля входу ."Заміна Олеськи?"— раптом майже люб'язно звернувся він ,-" рання пташка?"Насолоджуватись перемогою було б уже нахабством...Залишилось  лише покірно махати головою ,вислухати тираду про якогось Гришку ,що вже скоро вижене нахабну Олесю ,про те ,як себе треба вести ,що де і з чим  подавати. Мимо пройшов серйозний хлопець за яким ЇЇ й було спроваджено. Другим сюрпризом життя було те ,що їй довелось чесно відпахати цілу зміну офіціантки кав'ярні .Одного разу Вона почула ,що хлопець відповів на телефонний дзвінок та лиш на другому кінці дроту почулось скімлення жіночого голосу ,що пояснював ,чом не може вийти працювати ,як він гримнув і сказав ,ніби останній раз терпить ці некваліфіковані заміни й поклав трубку .Шокована Олеся вирішила не дратувати долю й більш не дзвонила .Очікування збування сну не втомлювало ,бо й не відчувалось :доводилось встигати виконувати замовлення ,носитись з підносами...Не вилетіти з ганьбою давали деякі навики ,отримані в тяжкі часи першого —другого курсів університету .Так що...Роздуми перервав той ,кого Вона бачила уві сні ,заради кого вона опинилась сьогодні тут ,і хто ще й не мав підозр , які плани маються на його душу .Він увійшов слідом за лідером групи ,а за ним ввійшла така спека ,що Вона на хвилю засумнівалась і  ледве змусила себе не звернути з обраного шляху .Це сталось перший і останній раз .Коли Вона підійшла ,футболка раптом підло поблідла і замайоріла словами останньої пісні ,народженої цим гуртом ,що була лиш в альбомі ,була мало відомою і навіть стала тією самою піснею ,що супроводжувала години її депресивної самотності...Ця пісня була майже чимось  інтимним...І тут така зрада !Лідер на хвилю затримав очі на футболці ,а тоді майже знудженим голосом запитав :"Фанатка?"

"Менше з тим ,— випалила Вона ,потім театрально оглянула футболку й додала:"Сестричка дала .Хоча пісня й справді непогана .Одна з небагатьох ,"-добила.

Як не дивно ,опір славі подіяв протилежно.

"Кліп новий бачила?"

"Я негативно ставлюсь до кліпів. Це ж прямий шлях в народ .А якщо пісня стає хітом ,то певно прийде час ,коли вона "приїсться" ,і неперебірливій публіці захочеться нового .Тоді вона приречена на смерть якою б душевною не була. Це все-одно що перетворити її на м'ясо й віддати на поталу , зголоднілим на свіжинку , крокодилам. Що замовлятимеш?"

  Обоє дивились на неї ,як на божевільного пророка. ЇЇ" Мета" замовила за обох. Лиш дібравшись до бармена й віддавши замовлення , Вона спромоглася глибоко вдихнути й вирішити ,що її щирість була сприйнята саме так ,як мала б пройти яка-небудь брехня спрямована на те ,щоб видатись більшим оригіналом , ніж є насправді .Коли Вона принесла замовлення , отримала цілу гору дискусійних запитань та перевела все на те ,що працює тут офіціанткою ,а не філософом .Вона не з'явилась ,коли підійшли всі інші з групи й було видно ,що лідер ,збитий з пантелику ,повертав розмову в русло відео-бізнесу .До кінця їхнього сніданку Вона обслуговувала інші столи ,стараючись не траплятись на очі. Вони пішли й потрібно було розпочати другий етап ,але цьому завадили обов'язки .Ненависть й безсилля залили очі ,але залізна впертість змусила нагадати собі ,що можливо й уві сні їй довелось би відпрацювати зміну та сон обмежений у часі  і довелось це вирізати .Вирвавшись з тенет посуду та чайових ,що все ж приємно гріли праву кишеню  ,вона сіла в перше маршрутне таксі й їхала до тих пір ,доки спека не вигнала її з переповненого авто . Глибоко вдихнувши тяжкого ,гарячого повітря й одягнувши окуляри ,для зустрічі з сонцем ,Вона звернула увагу на футболку .Певно їй не було ,що казати ,бо не придумавши нічого оригінального ,вона налилась кольором сонця й додала число "71"на лівому рукаві .Що це мало значити залишилось загадкою назавжди.

  @*@*@*@

......7.07.06

Ця спека плавить мозок. Те ,що я почав відносно недавно вести щоденник ,викликає лише більше питань ,ніж відповідей ,як здавалось раніше .Хоча спека руйнує навіть інтерес до щоденника ,нот ,праці ,як такої .Друзі хто — де ,а я маю жертвувати канікули на працю .Так вона приємна ,але винурює ,особливо коли перед очима стоїть море , пляжі ,дівчата в купальниках...Лідер обіцявся на канікули в серпні ,але нестерпна спека саме зараз ,а не колись .Працюємо зранку та звечора аж далеко в ніч ,бо вдень робити хоч щось нема сили .Валяємось по кутках ,попиваючи холодне пиво .Сьогодні снідали разом .Тоді трапилась одна цікава подія. Офіціантка . В неї на грудях  були слова однієї нашої пісні ,що на неї недавно кліп зробили .Лідер хотів був познущатись (чи й не знаю ,що він хотів) та вийшло навпаки .Офіціантка сказала ,що кліп тільки руйнує пісню і що для неї краще ,коли вона не відома чи не популярна .Так вона довше житиме.

1 2 3

Інші твори цього автора: