Дурні люди...

Марія Козиренко

Дурні люди:
Розповідають одне одному
Про вічний спокій, про темні тонелі —
Зі світлом у кінці,
Захоплено й лякливо,
Хрестячись зліва направо.
Або зправа наліво...
Широко розплющуючи очі,
Намагаються побачити
Любов
У чужій душі
І — сліпнуть...
Дивні люди:
Не знають,
Як воно — бути світлом,
До якого всі прагнуть.