Дихання вітру
- Хочеш послухати дихання вітру? Він запитав мене про це так невимушено, так просто, що я нітрохи не здивувалася. - Хочу! - сказала я, дивлячись на те, як дощ любується своїм відображенням у калюжах. - Приклади вухо до моїх грудей... І я не засумнівалась. Очі самі закрилися, щоб не заважати вухам. Я давно підозрювала, що в його грудях живе нестримний рух, пекучий політ і дихання... На що схоже дихання вітру? Це як рух світла, це як звук свободи. Дихання вітру схоже на радість.
- А про що тепер говорить дихання вітру? Ми стояли серед пісків. Це було далеко від дому. Це було в Єгипті. І я знову приклала вухо до його грудей. Моє обличчя обдував гарячий вітер. А вухо вловлювало гаряче тремтіння. Це було дихання особливого аромату. Нестримний рух призупинився й засоромився. - Так цікаво... Ми стояли мовчки. На що схоже дихання вітру? На нестримний потяг облетіти всю земну кулю. А найбільше - на гаряче дихання пустелі, у якій зачаїлася мрія. Сьогодні всередині нього дихав дужий вітер. Потужні хвилі повітря час від часу коливали уривчасті "Гірко! Гірко!" До його вітру долився і мій. На що схоже дихання вітру? На щастя!
|