Слово до Ігоря

До тебе слово моє, князю мій світлий, чому ж так сталося? Чому не послухав мудрої поради? Адже споконвіку наші предки були чутливими до віщувань, ми завжди підкорялися законам природи, бо ж ми — часточка її. А ти не послухав... Я вдячний тобі за те, що ти цінував мене не лише за співи для воїнів, а за те, що я теж воїн твоєї дружини. Як і ти, ділив я із усіма горе й нещастя ратних походів, спав під відкритим небом, підклавши під голову сідло. А воїни наші!