У кожного свій хрест і своя доля (за новелою Василя Стефаника "Камінний хрест")

"Я свою душу пустив у душу народу,
і там я почорнів з розпуки".
В. Стефаник
писав коротко, влучно і страшно. Кожна його новела — це окрема картина трагедії селянського життя. Доля подарувала йому можливість жити серед прекрасної природи Карпат — він народився у селі Русові неподалік старовинного Снятина, що на Станіславщині (нині Івано-Франківська область). А писав він не про ліси і полонини, а про трагедії людські. Чому? Чи не бачив чудової природи?