Любить людей мене навчила мати

Я стою перед репродукцією — картиною, де змальована жінка-мати, яка схилилася над своєю дитинкою і, мабуть, як і мені колись, наспівує колискову пісню:
Спи, мій маленький,
Пізній бо час.
У свою пісню мати вкладає надії, сподівання на щасливе життя, долю своєї дитини, коли вона виросте.
А якою виросте її дитина? Сподівається, що син чи дочка буде доброю, милосердною людиною, буде любити і сама буде любимою.
Мама... Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжніше?!