Вірш Симоненка "Салюти миру" нагадує нам, кому ми повинні дякувати за своє дитинство під мирним небом. Що несе з собою свято Перемоги? Гордість за народ-переможець, наш народ? Сльози і сум за загиблими?
Це свято відзначається навесні 9 травня. Коли все навкруги цвіте, повниться надією і життям. У вірші звучить гордість за переможців — живих та загиблих. Чується в ньому і смуток: багато дочок і синів України не повернулися з тієї війни. Не забулися їх сподівання і мрії, непрожите життя. Але поет вірить, що вони живі в нашій пам'яті. І доки ми пам'ятаємо загиблих, будемо берегти мир, який куплено ціною їхнього життя!
Сьогодні ми живемо в мирній країні і не знаємо війни. Але чомусь болить серце, коли бачиш колони сивочолих ветеранів на святковому параді. Ось вони
— уособлення пам'яті нашого народу, уособлення слави, надії і віри в себе. А над ними майорять прапори і виграє блакиттю високе небо.
Не можна допускати нові війни. Політики мають знаходити способи домовлятися між собою, адже сучасна зброя може знищити все людство за лічені години. Нехай же над світом чуються тільки залпи "салютів миру", а не бойових гармат.