У XV—XVII століттях Україна відчувала на собі тяжкий гніт польської шляхти, стогнала від набігів турецьких і татарських завойовників. Багато лиха завдавали вони: грабували і спалювали населені пункти, вбивали мирне населення та гнали його у полон.
Та ніколи не корився український народ лихим ворогам, мужньо бився з ними за свободу і честь рідної землі. Історія й література знають славні імена Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Морозенка, Самійла Кішки. Особливо прославились у боротьбі з ворогами запорозькі козаки, про яких народ склав безліч пісень, дум, увінчавши таким чином їхні незмірні заслуги перед Україною. Отже, захищав рідний край у першу чергу простий народ, представником якого і є козак Голота.
Про те, що козак Голота — представник найбідніших верств трудового народу, свідчить насамперед його зовнішність. На голові у козака була шапка з діркою, ще на козакові "шати дорогії — три семирязі лихії". Та й саме прізвище — Голота — свідчить про бідність.
Проте козак мав дуже гарного коня, ясну зброю, які можуть бути тільки у справді хорошого і відважного воїна. Про козакову сміливість свідчить те, що Голота гуляє у полі сам, один, і не боїться нападів чисельних ворогів. Недарма ж за його голову призначено дуже велику ціну.
Голота — мирна людина. Гуляючи в полі, він "ні города, ні села не займає". Та тільки з'являлися нападники, як Голота відразу спішив на допомогу скривдженим. Він на ділі, а не на словах, як хвалькуватий татарин, доводить свою силу й військову вправність.
Усім, кому тяжко, допомагає Голота, не шкодуючи сил і щедрості своєї душі, запалюючи вогнем доброти серця молодих воїнів, які вважали за честь бути поруч із ним в бою.
Отже, в думі козак Голота показаний мужнім, непереможним. У думі відчувається ставлення народу до своїх захисників, яких жоден ворог не міг поставити на коліна, як не міг поставити навколішки й увесь український народ. Таким чином, в образі козака Голоти втілена непереможна сила самого українського народу.