Перед тими я стану на коліна,
Героям тим подяку я зложу!
П. А. Грабовський
Павло Арсенович Грабовський — полум'яний патріот, борець проти мороку і зла, кайданів несвободи рідного народу. Поет оспівав мучеників, трудівників, які йшли тернистим шляхом в ім'я прекрасного майбутнього, "справжні герої" — так називає він їх. Цим страдникам, що вірно служили народові, "чий вік минув за працею", Грабовський присвячує ліричні вірші, що ввійшли до збірок "Пролісок", "З півночі".
Йдучи від дійсності, поет зумів піднести на новий рівень образ най благороднішого і найпослідовнішого борця за народне щастя. Грабовський, як і герої його віршів, прагнув діяти "у братерському гурті", "щоб корисним тати люду". Боротьба за народне визволення і народне щастя — зміст своєї творчості Грабовського:
Боровся я за щастя для людини,
За світло в чорній млі.
У багатьох поезіях оспівується борець, якого не можуть звернути зобного шляху ніякі муки і переслідування, бо його супроводжує світла й непохитна
віра в майбутнє:
І добрим словом спогадає,
Поломок вільний мертвих нас!
Твори ці писалися в часи чорної реакції, коли "і в минулому — могили, і попереду — хрести", коли, за висловом поета, "як то вельми треба сили світлу віру понести", шлях компромісу, згоди з ворогом, каяття неприйнятний для борця. Його шлях — продовження боротьби до кінця — до повного соціального і національного визволення трудового народу..
Треба знайти в собі сили, волю, щоб перебороти морок реакції, виявитись дужчим за ворога — і тоді: "за годиною прокляття, мук, кайданів та крові" прийде жадане "панство волі".
Поет щиро розповідає про свої тимчасові занепад духом і слабості у вірші "Сповідь ". І тут же відразу нагадує про свій обов'язок перед товаришами по боротьбі:
Про знемогу мою, про хвилини оці
Мені навіть ізгадувати сором.
Короткочасна криза подолана. Не можна піддаватись тимчасовим настроям, якими б гіркими не були розчарування.
Найсильніше гімн борцеві про звучав у вірші "Справжні герої"
Моя хвала живим, як і помершим
Отим борцям за будуче Русі...
Справжні герої — узагальнений образ борців, які безстрашно йшли в ім'я майбутнього, це його сучасники, люди, які своєю самовідданою працею борються "за будуче Русі".
Поет наголошує в поезії-роздумі "Уперед" на необхідності знайти в собі сили, щоб перебороти в собі тимчасове, все те, що натискує зовні, і випростатися знову на весь зріст: шлях тільки один — вперед!
Уперед! Годі скніти рабами,
Час кормигу гидливу знести!
"Життя — неминуча боротьба". І поет закликає віддати всю силу, енергію "за окутий, пригноблений люд". Автор звертається до тих, хто не хоче конати" під владою "катів-бузувірів", закликає до бою святого:
Скиньмо владу катів – бузувірів
Щоб людиною став чоловік!
Проголошуючи віру в перемогу народу, Грабовський звертається до своїх сучасників зі словом надії. Цим словом починається вірш "Надія":
Не зітхай так безнадійно,
Скорбних уст не замикай,
Рук не складуй ще подвійно,
З лану битви не тікай.
Заклик не тік атаки "з лану битви" вселяв людям віру в перемогу світла над темрявою і надихав їх на боротьбу. Поет вірив у те, що "побачать вбогі України діти будуче славетне, будете прекрасне".
Центральним образом у вірші "Надія" є народ, який візьме владу в свої руки. Саме через образ народу проводиться ідея створення нового справедливого суспільного ладу:
Глянь на люди — чесні лиця
Ще не всі обвіяв страх.
П. Грабовський вірить, що його закличне слово розбудить народ. Він візьме владу в свої руки, і прийде царство свободи.