Народ завжди засуджує зрадництво, прагнення відступництвом здобути багатство і владу. Але в суспільстві завжди знаходяться люди, які, нехтуючи своїм народом, стають запроданцями рідної землі.
Історична подія — зрада Савою Чалим, начальником надвірних козаків князів Любомирських, своєї батьківщини описується в баладі "Ой був у Січі старий козак...".
Не схотів же той Сава козакам служити,
Відклонився до ляшенків в Польщу паном жити.
Та схотів же та той Сава слави залучити,
Став козаків-запорожців по степах ловити.
Але найгірше в тому, що Чалий сміливий і сильний козак, бо батько "вигодував сина Саву козакам на славу". І свої найкращі якості він використовує в боротьбі проти рідного народу.
Пан кошовий відряджає Гнатка та Кравчину схопити зрадника.
Пан кошовий каже:
Гнатку! Як Саву не вловиш,
То сам же ти за його голову положиш!
Але Сава не хоче повертатися до України, його приваблює розкішне життя. Він чинить опір гайдамакам. За це його і вбивають.
Я вважаю, що Саву Чалого покарали справедливо, бо завжди треба бути вдячним Батьківщині за те, що вона тобі дала. А запродавати її за "сукна-адамашки" — це великий гріх.