I. Життя як спалах (всього 28 років: народився 193S року на Полтавщині, навчався на факультеті журналістики Київського університету; працював кореспондентом газет На Черкащині; літературна діяльність).
II. Головні теми творчості В. Симоненка.
1. Любов до України ("Україні", "Земле рідна!").
2. Неповторність людського "я" ("Ми — не безліч стандартних "я", "Ти знаєш, що ти — людина...")
3. Непохитність позиції літературного героя ("Поет", "Я не прислужував ніколи й нікому").
4. Світле почуття романтичного кохання ("Ну скажи — хіба не фантастично", "Розвели нас дороги похмурі", "Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної").
5. Рідна українська природа ("Степ", "Зимовий вечір", "Вже день здається сивим і безсилим...")
6. Готовність до самопожертви задля визволення й розквіту народу і країни ("Задивляюсь у твої зінниці...", "Де зараз ви, кати мого народу?..")
7. Сталінське беззаконня ("Казка про Дурила" — іронічно-саркастичне висловлювання щодо можливості побудови царства гармонії на людській крові).
III. В. Симоненко — символ незнищенності українського духу, символ правди і сумління.