Серед багатьох жанрів народної творчості значне місце посідає народна байка. Найцікавішим є те, що на перший погляд у цих творах розповідається про тварин, але якщо придивитись... через тварин вимальовуються образи людей. В образах цих тваринних персонажів змальовано не просто людей, а їхню вдачу з усіма притаманними їй вадами.
Наприклад, у байці "Не випусти рака з рота" засуджується любов людини до хвалькуватих речей. Рятуючись від ворони, рак почав її вихваляти, на що та і купилась: "Еге!" — крикнула ворона на весь рот і впустила рака в море". Ось так улесливою мовою рак обдурив ворону.
А в байці "Миш, жаба і каня" розповідається, як каня, скориставшись сваркою миші та жаби, просто з'їла їх. Недарма в народі кажуть:
"Де два сваряться — третій скористається".
Споконвіку серед людей засуджувалось неробство, а тим більше вихваляння чужою працею, як це показано в байці "Хвалькувата муха". Це підтверджує і народне прислів'я: "Хто діло робить, а хто хвалиться".
На прикладі байки "Миш і жаба" народ засуджує людську дурість, яка може призвести до горя. Як це сталося з персонажами цієї байки: "Отже, нехай ніхто не дозволить зав'язувати собі шнурок на шию. Хоч би це хотів зробити навіть найліпший приятель у найкращому намірі!.."
Усі ці байки доводять, що людина має безліч пороків, але якщо вона замислиться над цим, то зможе себе змінити в кращий бік.