На уроці української мови та літератури ми читали "Пісню про Байду". У ній зображено козака, прототипом якого, ймовірно, був Дмитро Вишневецький, український магнат та князь.
Уже на початку пісні ми дізнаємося, що Байда вірний своєму народові та вірі, бо на пропозицію турецького царя відповідає:
Твоя, царю, віра, проклятая,
Твоя царівночка поганая!
За це його схопили та на гак ребром повісили. Але славетний воїн не здається, не плаче і не журиться, та ще й помсту задумав!
Він влучив однією стрілою у царя, царицю та їхню доньку.
Я вважаю, що Байда сміливий, бо він не злякався турків, і дуже сильний, бо після такої страшної кари ще хотів помститись, а ще він дуже любив свою країну і не зрадив її.
Байда є взірцем справжньої козацької мужності, підкріпленої вірою в Бога. Якби я створював його портрет, то намалював би кремезного чолов'ягу в козацькій одежі, озброєного шаблею та пістолетом. На потилиці в Байди смушкова шапка, з-під якої вибивається довгий оселедець. Сумно дивиться герой у далечінь, адже передчуває той час, коли доведеться прощатися з Україною. А позаду Байди — високе і чисте блакитне небо.