Недарма кажуть, що хороша пісня — це оздоровлююча енергетика для тіла й туші. Кожен японець не отримає атестата про середню освіту, якщо не вивчить сотню народних пісень. Японців не вводять в оману, що "спершу економіка", і потім мова і культура. Спершу духовність, тоді й все інше буде! — цю просту істину японці демонструють своїми успіхами. До японських успіхів нам ще далеко, але духовність (і зокрема пісню) маємо таку, що оздоровчої енергетики вистачить на все людство. Чеський композитор В. Балтазар вказував на особливу роль, призначену Україні: "Господь охоронив Україну від облудної новітньої музики. Вибухати новітню європейську музику, а після неї Українську народну пісню — це однаково, що вийти з затруєної запахами міської світлиці на свіже, чисте лісове повітря. Композитори всього світу можуть знайти багатющі музичні перлини в Українській народній пісні. Українські народні пісні — це невичерпна криниця музичних перлин, що їх вистачить композиторам усього світу".
І як нам, українцям не пишатися народною піснею, яка прийшла до нас із прадавніх часів. Адже з пісні, як з колиски, людина починається. Пісня — це те джерело, до якого людина час від часу повертається, щоб зарядитися силою й енергетикою. Додавати енергетики мають і відгуки відомих людей про українську пісню. Німецький етнограф, поет, музикознавець Ф. Боденштедт писав: "У жодній країні дерево народної поезії не видало таких великих плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так живо і правдиво, як серед Українців. Який захопливий подих туги, які глибокі, людяні почування в піснях, що їх співає козак на чужині! Яка ніжність у парі з мужньою силою пронизує його любовні пісні... Справді, народ; що міг співати такі пісні й любуватися ними, не міг стояти на низькому ступені освіти. Цікаво, що українська народна поезія дуже подібна іноді своєю формою до поезії найбільш освічених народів Західної Європи..."
На превеликий жаль, що маємо, того самі не цінуємо. Рідко в ефірі радіо чи телебачення почуєш хорошу українську пісню. Я сам прихильник сучасної музики і її новітніх напрямків. Та коли у калейдоскопі гучних ритмічних мелодій зазвучить голос Олександра Пономарьова з його піснею "Ніч яка місячна, зоряна, ясная", повірте — вся сучасна музика відпочиває. Стільки почуттів, краси і ніжності у цій пісні, що важко передати словами. Це треба почути! У ці хвилини я погоджуюся з усіма поціновувачами української народної пісні. Хіба не чудово написала Вінніпегська "Free Press" у жовтні 1920 року: "Всю незрівнянну, магічну красу Української пісні міг створити лише великий, дуже старої і глибокої культури народ і то довгими століттями. В тому і є непереможна, всевладна сила, божественна музичність Української пісні й мови. Оскільки Українська пісня й мова є витвором дуже древнього і дуже культурного народу, в них звучить велич високих ідей і тисячолітня глибина людського почуття. А це не може не захопити навіть і неукраїнську душу".
А у нас, українців, живе українська душа і тільки від нас залежить, чи стане українська пісня надбанням історії, чи буде складовою сучасної музичної культури, щоб і далі дивувала світ своєю красою і неперевершеністю.