Святими лицарями в боротьбі за священну волю свого народу стали запорозькі козаки. їхні подвиги оспівані в народних піснях та думах. У XV—XVII ст. турецько-татарські орди нападали на українські землі, забирали молодих людей в рабство, старих та малих знищували. У піснях та думах того часу зображена та жахлива доба. В них високо звучала ідея патріотизму.
Яскравим пісенним образом є козак Байда — мужній, сміливий захисник народу, який не погоджується стати зятем турецького царя:
Твоя дочка поганая,
Твоя віра проклятая!
Навіть зносячи тяжкі муки, Байда бореться з ворогом. У піснях та думах змальовано козацькі походи в Крим і Туреччину, вірне побратимство, яке допомагало долати і бурю на Чорному морі, і турецьку сторожу на кораблях, і степові тернисті шляхи. У поезії ніжно і лірично оспівано, як проводжають козака у бій. Журбою та жалем сповнені слова пісні "В чистім полі возик біжить":
В чистім полі возик біжить мальований. На возику козак лежить зарубаний. В правій руці шабля стремить, А по шаблі річка біжить Кровавая.
Через окремі деталі: возик, козак, його руки, шабля, кров, вимальовується мужній воїн, що не випустив із рук зброї. Але герой не може залишатися самотнім умирати в степу — біля нього з'являється постать матері.
Природа в народній пісні жива, чутлива до людського горя і радощів. Українські пісні та думи захоплюють своїм реалізмом, правдивістю почуттів.