Прибув з Вест-Індії, де колись уперше зустрівсь і заприятелював з містером Рочестером. Мейсон з'явився на вінчанні Джейн та містера Рочестера і розповів про Берту.
Цитати: "Незнайомець говорив дуже чемно, але його вимова видалась мені незвичайною — може, не такою вже чужоземною, але й не зовсім англійською. Він міг бути такого віку, як містер Рочестер, тобто мав десь із тридцяти до сорока років. Обличчя його вражало жовтим кольором, та загалом він був гарний чоловік, а надто на перший погляд. Однак придивившись ближче, можна було виявити в його обличчі щось неприємне, чи, скоріше, не зовсім приємне. Його риси були правильні, хоч і дуже мляві, очі великі і, сказати б, гарні, проте в них не було життя, вони здавалися порожніми та бездумними", "Хоч цей чоловік був гарний, не мав у собі нічого відразливого, та все-таки чимсь відштовхував від себе. У правильному овалі його гладенького обличчя не було ніякої сили, а в орлиному носі та маленькому червоному роті – ніякої волі. Під низьким рівним чолом не таїлися глибокі думки, а в порожніх карих очах не було тепла", "З-за плеча адвоката виглянуло бліде обличчя — так, це був сам Мейсон. Містер Рочестер повернувся й люто глянув на нього. Його очі, як я вже не раз казала, були чорні, тепер же вони світилися червонуватим, ба навіть кривавим блиском. Його лице пашіло, смугляві щоки й бліде чоло налилися кров'ю — ясно було, що в його серці розгоряється пожежа".
Берта Мейсон. Божевільна дружина містера Рочестера, з якою він одружився з волі свого батька і брата. Берту тримали у потаємній кімнаті, за нею доглядала Грейс Пул. Згодом Берта спалила Торнфілд, а сама стрибнула з даху.
Цитати: "Здається, та жінка була висока й огрядна, з густими й довгими чорними косами, що спадали на спину. Я не знаю, в що вона була вбрана, — у щось біле й довге, а от чи була то сорочка, саван чи простирадло, сказати не можу…", "…я цілком ясно побачила її обличчя в темному довгастому дзеркалі. — Яке ж воно? Як на мене, сер, то страшне й зловісне. Я ніколи не бачила такого обличчя! Якесь моторошне, дике. Бодай не згадувати, як вона поводила запаленими очима й віддимала страшні, червоні, аж чорні, щоки", "Важко було сказати з першого погляду, чи то була людина, чи звір. Вона бігала рачки, рикала й форкала, мов якась дивовижна дика тварина. Водночас на ній було якесь убрання, а на її обличчя, неначе скуйовджена грива, спадала кучма темного сивуватого волосся", "Божевільна загавкала. Вона відкинула скуйовджене волосся від свого обличчя і дико за-глипала на нас", "Містер Рочестер загородив мене собою. Божевільна підскочила й, схопивши його за горло, вп'ялася зубами в щоку. Вони почали борюкатися. Місіс Рочестер була здоровенна жінка, не нижча від свого чоловіка і набагато огрядніша. У бійці вона виявила справді чоловічу силу й мало не задушила містера Рочестера, незважаючи на його атлетичну статуру".
Бріґс. Адвокат із Лондона. Під час весілля Джейн і містера Рочестера засвідчив, що п'ятнадцять років тому Едвард взяв шлюб з Бертою-Антуанетою Мейсон на Ямайці. Бріґс також був повірений містера Ейр, дядька Джейн, який розшукував дівчину.
Мері і Діана Ріверс. Дві сестри, які прихистили разом з братом Джейн Ейр після того, як вона втекла з Торнфілду. Згодом Діана і Мері виявилися двоюрідними сестрами Джейн. Сестри працювали гувернантками, у кінці роману вийшли заміж.
Цитати: "Обидві були стрункі й білолиці; в обох обличчя виказували і розум, і шляхетність. Одна, щоправда, мала волосся трохи темніше, ніж друга, і вони по-різному зачісувалися: світло-каштанове волосся Мері було гладенько зачесане й заплетене в коси, темніше Діанине спадало їй на плечі пишними кучерями", "Я подивилась на Діану. У неї було чудове лице, де поєднувались воля й добрість", "Діанин голос нагадував мені туркотання голубки. З її поглядом мені любо було зустрітися, її лице здавалося мені чарівним", "Обличчя Мері було таке саме розумне, риси такі самі милі, тільки його вираз був трохи суворіший, а манера триматися, хоч і лагідна, однак холодніша".
Сент Джон Ріверс. Брат Мері і Діани, який першим пожалів Джейн і дозволив зайти у будинок. Сент Джон був пастором у парафії в Мортоні, згодом, збираючись з місією у Індію, запропонував Джейн вийти за нього заміж.
Цитати: "Містер Сент Джон, коли підріс, вступив до коледжу, а потім став священиком, а дівчата, щойно закінчивши школу, пішли в гувернантки. Вони казали їй, що їхній батько втратив чимало грошей через одного чоловіка, якому він довірився, а той збанкрутував; збіднівши, батько тепер не зможе дати їм посагу, тож вони повинні подбати за себе самі", "Містер Сент Джон сидів непорушно, як і перша-ліпша постать з потемнілих портретів на стінах, не відводячи очей від сторінки, безмовно стиснувши уста, і розглядати його було дуже легко, наче яку статую, а не живу людину. Він був молодий — десь, певне, від двадцяти восьми до тридцяти років, високий, стрункий. Його обличчя мимоволі привертало до себе увагу: воно вирізнялось дуже чіткими рисами, рівним класичним носом, ротом і підборіддям афінця. …Його очі були великі й блакитні, з темними віями, на високе, біле як слонова кістка чоло недбало спадали біляві кучері. Чарівний портрет, правда, читачу? Однак сам ориґінал навряд чи справляв враження лагідної, поступливої, чулої, сумирної натури. І хоч як він тепер тихо сидів, я вбачала в тремтінні його ніздрів, у лініях його вуст і чола щось непогамовне, жорстоке, нетерпеливе".
Анна. Служниця Ріверсів, працювала в них тридцять років і вигляділа Діану, Мері і Джона. При першій зустрічі Анна насторожено прийняла Джейн, бо вважала жебрачкою, та згодом у них налагодилися дуже теплі взаємини.