Її ніяк не бентежила ні хвороба її матері, ні смерть брата, ні загроза скрути. Коло хворої матері вона бувала щодня не більше п'яти хвилин. Після смерті матері Джорджіана зробила вигідну партію, узявши шлюб з багатим, щоправда підтоптаним джентльменом.
Цитати: "І на розпещену й злу Джорджіану, яка завжди вередує й пиндючиться, ніхто ніколи не гнівається, її врода, рум'яні щічки й золотаві кучері, видно, чарують усіх, хто на неї гляне, і їй прощають будь-яку провину", "Це була гарна, як воскова лялька, дівчина, квітуча й пишна, з правильними приємними рисами, з млосними блакитними очима й золотавими кучерями. Вона також була вбрана в чорну сукню, тільки іншого крою, ніж у сестри, не таку чернечу; вона гарно прилягала до її тіла й дуже їй личила".
Джон Рід. Син місіс Рід. Коли він виріс і пішов вчитися в університет, його звідти виключили. Дядьки послали його вивчати право, та хлопець був настільки непутящий, що і це в нього не вийшло. Джон багато гуляв, витрачав материні гроші і зрештою покінчив з життям самогубством.
Цитати: "…він не був ні спостережливий, ані кмітливий", "Джон Рід був на чотири роки старший за мене: йому минуло чотирнадцять, а мені тільки десять. То був гладкий хлопчак, що набагато переріс своїх ровесників; впадали в очі його прищувата нездорова шкіра, широке, з грубими рисами, обличчя й великі руки та ноги. Він завжди об'їдався за столом і тому мав тьмяні осоловілі очі й обвислі щоки. Зараз йому слід було б сидіти в школі, але мати взяла його на місяць-два додому, мовляв, "через слабке здоров'я". Джонів учитель, містер Майлз, запевняв, що хлопець цілком здоровий, — не треба тільки присилати йому з дому стільки печива й цукерок…", "Джон був не дуже ніжний син і брат, мене ж він люто ненавидів. Він тиранив і мучив мене — не два-три рази на тиждень і навіть не раз чи двічі на день, а безперестану".
Бесі. Няня, яка доглядала дітей місіс Рід. Бесі часто повчала Джейн, що з тітці треба догоджати і поводитися улесливо. Інколи Бесі виявляла до Джейн милосердя і співчуття. Коли Бесі дізналася, що Джейн покидає Ловудську школу, то приїхала побачитися з нею. Бесі вийшла заміж за візника Роберта Лівена і народила двох дітей, дівчинку назвала Джейн.
Цитати: "…заспокоювала нашу жадібну цікавість розповідями про кохання та пригоди, взятими із старовинних казок та ще давніших балад або, як я довідалась, ставши старшою, з "Памели" та "Генріха, герцоґа Морландського"", "Коли Бесі була така лагідна, вона здавалась мені найкращою, найвродливішою, найдобрішою людиною в світі, і я палко бажала, щоб вона завжди була така мила й привітна, а не попихала мене, не лаяла, не кривдила, як вона це частенько робила. Як на мене, то Бесі Лі була дуже кмітлива дівчина; вона усе робила швидко й вправно і вміла чудово розповідати казки, які справляли на мене величезне враження. Була вона й гарненька — якщо я добре пам'ятаю її лице й постать. Я пригадую струнку молоду жінку, чорняву й темнооку, з тонкими рисами обличчя й свіжими рум'яними щоками; однак вона мала примхливу, запальну вдачу і дуже невиразні уявлення про безсторонність і справедливість; і все ж, попри всі свої вади, вона була мені наймиліша з усіх мешканців Ґейтсхед-холу", "Переді мною стояла жінка, на вигляд добре вдягнена служниця, огрядна, хоч іще досить молода й гарна, чорнява, чорноока, з рум'яними щоками".
Ебот. Покоївка, яка працювала у місіс Рід і часто дорікала Джейн Ейр та напучувала, як правильно поводитися.
Роберт Лівен. Був за візника в місіс Рід, коли Джейн ще жила в Ґейтсхеді. Пізніше від нього Джейн дізналася про свого дядька Джона Ріда і його смерть. Роберт приїхав по Джейн, коли місіс Рід сильно захворіла і хотіла побачити Джейн.
Місіс Фейрфакс. Економка, домоуправителька Торнфілду, добра і дбайлива жінка, далека родичка містера Рочестера.
Цитати: "Я бачила її перед собою в чорній сукні й вдовиному чепці: може, трохи сувора, але чемна, взірець старомодної англійської добропристойності", "маленька бабуся, така чепурна, яку тільки можна собі уявити, у вдовиному чепці, чорній шовковій сукні та сніжно-білому мусліновому фартусі – достоту такою я й малювала собі місіс Фейрфакс, хіба що трохи імпозантнішою", "Отже, загадку розгадано: ця привітна й добра вдова — зовсім не вельможна дама, а служить тут так само, як і я. Та від цього вона не перестала мені подобатись, навпаки, я була дуже рада. Рівність між нею і мною була справжня, а не тільки як наслідок її поблажливості", "Місіс Фейрфакс була справді така, якою здалася мені спочатку, — врівноважена, добросерда жінка, добре вихована й досить розумна".
Адель Варанс. Вихованка містера Рочестера, донька французької балерини, Селіни Варане, у яку був закоханий містер Рочестер. Варане говорила, що Адель – дочка містера Рочестера.
Цитати: "Я розглядала свою ученицю, яка, видно, спершу мене й не помітила: вона була ще зовсім дитина, років семи-восьми, тендітна, бліда, з дрібними рисами обличчя; дуже густе кучеряве волосся спадало їй аж до пояса", "Моя учениця була жвава дівчинка, розпещена й трохи примхлива; та що її було цілком віддано на моє піклування і ніхто не втручався в мої методи її виховання, то вона невдовзі забула свої дрібні примхи і стала слухняною й ретельною ученицею", "Та, як на лихо, з півроку перед тим Варане подарувала мені оцю дівчинку, Адель, яка, за її твердженням, доводилась мені донькою. Може, вона й моя, тільки я не бачу в її рисах доказів свого нещасного батьківства".
Софі. Няня Адель, француженка.
Ґрейс Пул. Служниця, яка доглядала Берту, а перед усіма вдавала, що шила і допомагала в господарстві. Любила випити портеру, тому інколи Берта тікала від неї.
Цитати: "У своїй буденній коричневій вовняній сукні, у картатому фартусі, білій хустинці й очіпку вона здавалася такою, як і завжди, похмурою й мовчазною. Пильнувала тільки роботи і, здавалося, ні про що більше не думала. Ні на її низькому чолі, ні в грубуватих рисах її обличчя не було й сліду відчайдушної рішучості, якої можна було сподіватися в жінки, що намислила вбивство і чия жертва тоді ж таки навідала її кубло й сама переконалася в цьому".
Джон і Лі. Подружжя, слуги у Торнфільді. Лі була покоївкою, Джон – візником, добре ставилися до Джейн. Після того, як Берта спалила Торнфілд, Джон і Лі залишилися з містером Рочестером в його іншому невеличкому маєтку.
Роланд Рочестер. Брат містера Рочестера, який повівся з ним не зовсім справедливо, підбурив проти нього батька. Старий не хотів ділити маєтку й водночас бажав, щоб містер Едвард був теж багатий. Старий містер Рочестер і містер Роланд, домовившись між собою, одружили Едварда з дуже багатою жінкою, яка згодом стала божевільною.
Джон Ейр. Дядько Джейн Ейр, брат її мами. Він написав місіс Рід і просив дати адресу Джейн Ейр, бо хотів запросити дівчину до себе на Мадейру. Дядько був нежонатий і бездітний і хотів удочерити Джейн та відписати все своє майно. Тітка відписала, ніби Джейн померла у Ловуді від тифу. Джон Ейр проживав на острові Мадейра. Він відписав Джейн усі свої гроші – двадцять тисяч фунтів. Містер Бріґс, повірник містера Ейра, сповістив Сент Джона, Діану і Мері про дядькову смерть та про те, що той віддписав усе своє майно Джейн.
Батьки Джейн Ейр. Про них лише згадується у романі. Батько був бідний священик, а мати одружилася з ним проти волі своєї родини, яка вважала, що він їй не пара; старий містер Рід тяжко розгнівався й позбавив її спадщини; через рік після шлюбу батько захворів на тиф, відвідуючи злидарів великого промислового міста, де була його парафія, а мати заразилася від батька й померла за місяць після нього. Джейн забрав до себе дядько, містер Рід.
Містер Рід. Дядько Джейн Ейр, який помер за дев'ять років до того, як почалися події роману. Містер Рід любив свою племінницю і взяв у дружини обіцянку доглядати за дівчинкою. Містер Рід був братом батька Джейн.
Цитати: "Я вже його не пам'ятала, проте знала, що він був мій дядько – рідний брат моєї матері, що він прихистив мене, сирітку, в своєму домі і перед смертю домігся від місіс Рід обіцянки виховувати мене, як свою рідну дитину", "Я завжди була певна, що, якби містер Рід був живий, він ставився б до мене добре…".
Містер Лойд. Місцевий аптекар, що по нього місіс Рід посилала, коли, бувало, захворював хтось із челяді. Саме містер Лойд порадив місіс Рід відправити Джейн Ейр до школи.
Цитати: "…поки він сидів біля мене, я почувала себе під дружньою опікою, а тільки-но він причинив за собою двері, як у кімнаті неначе потемніло, я знов занепала духом, і невимовний смуток огорнув моє серце", "Добрий аптекар, здавалося, був спантеличений. Я стояла перед ним; він пильно дивився на мене. Він мав маленькі сірі очиці, трохи тьмяні, але тепер вони, мабуть, видалися б мені дуже гострими; обличчя його було хоч і грубувате, але добродушне".
Містер Броклґерст. Опікун Ловудського притулку, священник, який економив у школі на всьому, тримав вихованок в голоді і холоді, зневажав Джейн Ейр і назвав перед усіма брехухою.
Цитати: "Він видався мені височенним, але ж сама я була тоді дуже мала; обличчя він мав широке, таке ж холодне й суворе, як уся його постать", "Яке він мав обличчя! Тепер, коли воно було майже на одному рівні з моїм, я виразно його бачила: величезний ніс, рот до вух, з рота стирчать довгі зуби!", "Я не сміла перечити йому і тільки зітхнула, дивлячись на його ножиська, які він простяг на килимку, — мені хотілося втекти від нього світ за очі".
Міс Мілер. Одна з вчительок у Ловуді.
Цитати: "Міс Мілер була простіша, з рум'яним, хоч і заклопотаним лицем; вона моторно ходила й рухалась, як ото людина, в якої завжди повно роботи. Я подумала, що це, мабуть, молодша вчителька, і згодом я дізналася, що так воно й було насправді"
Марія Темпл. Директорка Ловуда, яка прихильно ставилися до Джейн і згодом стала її подругою.
Цитати: "Тепер, серед білого дня, я побачила, що вона висока, ставна і вродлива; карі очі, що сяяли добрістю, обведені делікатними довгими віями, відтіняли біле широке чоло; темно-каштанове волосся на скронях було завите великими кучерями, бо тоді не були в моді ні гладенькі, ані довгі; її сукня з лілового сукна, також за тодішньою модою, була оздоблена на іспанський манір чорним оксамитом.