А коли вже вам хочеться у цієї милої дівчини конче знайти й вади, то хіба що вона мала занизький голос, дуже тісно шнурувалась, довго раділа з нового капелюшка та забагато їла тістечок із чаєм", "Кандіда з натури була сама веселість і безжурність, тому їй над усе подобались розмови, що линули на легких, тендітних крилах невинного гумору. Вона щиро сміялася з усього смішного, ніколи не зітхала, хіба що негода псувала задуману прогулянку або, незважаючи на всю обережність, плямилася нова шаль. Але в ній прозирало, як був на те справжній привід, глибоке внутрішнє почуття, що ніколи не переходило в банальну чулість".
Панна фон Рожа-Гожа-Зеленава – фея Рожабельверде. Покровителька Цахеса, яка наклала чари на курдупля з добрими намірами. Вона сподівалася, що подарований нею хист "осяє благотворним променем" темну душу Цахеса і він захоче стати таким, за кого його лише приймають.
Цитати: "з натури була побожна й жаліслива", "вона була не звичайна собі жінка. Бо саме вона, погладивши та розчесавши чуба малому Цахесові, таємниче подіяла на нього, і він видався добросердому пасторові таким гарним та розумним хлоп'ям, що той зразу ж узяв його за рідного сина", "Панна фон Рожа-Гожа була статечного вигляду, шляхетної, величної постави і трохи гордої, владної вдачі. Її обличчя, хоч його й можна було назвати бездоганно гарним, справляло іноді якесь дивне, майже моторошне враження, а надто як вона, за своїм звичаєм, нерухомо й суворо вдивлялась кудись поперед себе", "Найстаріші люди в селі запевняли, що вони знають ласкаву панну відтоді, відколи й себе пам'ятають, і що вона завжди була однакова, ні старіша, ні молодша, ні краща, ні гірша, завжди така, як тепер", "У князевому кабінеті добре знали, що панна фон Рожа-Гожа не хто інша, як славетна, на весь світ відома фея Рожабельверде", "Фея Рожабельверде прийняла пропозицію і таким чином попала в притулок для благородних дівчат, де вона, як про це вже було сказано, назвалася панною фон Рожа-Гожа-Зеленава, але потім, поступаючись невідступним благанням барона Претекстатуса фон Мондшайна, погодилася назватись панною фон Рожа-Гожа", "Вона була в довгій чорній сукні, обличчя її, мов у тих матрон, ховав серпанок. Проспер Альпанус, охоплений дивним передчуттям, узяв свій ціпок і спрямував блискучий промінь головки на даму. І враз навколо неї немовби замиготіла блискавка, і панна в її сяйві постала в легкім, білім убранні, з мерехтливими, прозорими крильми за спиною, з білими й червоними трояндами в косах".
Доктор Проспер Альпанус. Герой постає перед читачем водночас як маг і звичайний дивак, який любить напустити на себе "містичний морок, удавати, що йому відомі найглибші таємниці природи". Проспер Альпанус вирішив допомогти Бальтазару відновити справедливість. Але для того Бальтазар мусив побачити й відчути внутрішнім зором таємну силу Проспера Альпануса. Бальтазар вірив у нього – і його віра була винагороджена. Проспер Альпанус домовився з феєю Рожею-Гожею про те, щоб знешкодити Цинобера, дав героєві чарівний предмет (маленький лорнет), щоб знайти чарівні золоті волосинки на голові Цахеса й вирвати їх, відкривши всім його справжню сутність. Бальтазар винагороджується чарівником за своє вірне кохання, поетичний талант і прагнення боротися зі злом.
Цитати: "Недалеко від них їхав лісом чоловік, майже по-китайському зодягнений, тільки на голові в нього був пишний берет із гарним плюмажем. Карета його була подібна до розтуленої мушлі з блискучого кришталю, двоє високих коліс, здавалося, теж були зроблені з того самого матеріалу. Коли вони крутилися, то лунали чарівні звуки гармонії, які наші друзі й почули ще здалеку. Два сніжно-білих однорога в золотій упряжці везли карету, де замість візника був золотий фазан, що держав у дзьобі золоті віжки. А ззаду сидів великий золотий жук, який, здавалось, махаючи крильми, навівав на дивного чоловіка в мушлі прохолоду", "Чоловік, якого ти вважаєш за чарівника, не хто інший, як доктор Проспер Альпанус, що живе недалечко від міста у своїй віллі. Щоправда, про нього йдуть дивні чутки, і його вважають мало не другим Каліостро,11 але то його власна вина. Він полюбляє, скажімо, огорнути себе в містичний морок, удавати, що йому відомі найглибші таємниці природи, що йому підвладні незнані сили. До того ж він великий дивак", "Тієї ж миті відчинилися хатні двері, і назустріч друзям вийшов сам доктор, маленький, худенький, блідий чоловік. Він був у невеличкій оксамитовій шапочці, з-під якої спадали довгі прегарні кучері, в довгім індійськім убранні кольору вохри, в маленьких червоних чобітках зі шнурівкою, облямованих чи то хутром, чи, може, пером якої птиці — не можна було розпізнати. Обличчя в нього було спокійне, навіть добродушне, тільки як придивитись до нього пильно, зблизька, то часом здавалося, ніби з нього, мов із скляного футляра, виглядає ще одне маленьке личко".
Ліза. Матір Цахеса, бідна селянка, яка була рада позбутися свого сина-потвори. Після смерті Цахеса побороти бідність їй допомогла фея Рожабельверде.
Цитати: "…на розпеченій сонцем землі лежала у знемозі бідна обідрана селянка. Змучена голодом і спрагою, вкрай знесилена, ледве переводячи подих, нещасна впала під тягарем короба, вщерть набитого хмизом, який вона ледве назбирала в лісі поміж чагарями й деревами".
Пастор. Перший, на кого подіяли чари Цахеса. Пастор забрав малюка до себе на виховання, вважаючи його красивим і славним хлопчиком. Згодом Пастор відправив Цахеса на навчання у Керепеський університет.
Пафнутій. Син князя Деметрія, запровадив освіту за порадою свого міністра.
Мош Терпін. Професор природничих наук Керепеського університету, батько Кандіди, в яку був закоханий Бальтазар. Мош Терпін постає як взірець філістерства. Здавалося б, людина інтелектуальної праці, вчений, викладач – і раптом філістер. Однак сумнів у професорових здібностях виникає відразу, адже його "так звані досліди" доводять до сказу Бальтазара, який вважає їх знущанням над природою. У творі гротескно підкреслено: великої наукової слави Мош Терпін зажив, коли після багатьох дослідів довів, "що темрява настає, головним чином, через брак світла". Автор окремо показує, що вплив Цахесових чарів на Моша Терпіна значно більший, ніж на будь-якого іншого персонажа. Професор спочатку сам проводить досліди, а потім сам же за них вихваляє Цахеса: "Чудово, знаменито, любий пане Цинобре!" Образ Моша Терпіна та його моральні якості повністю розкриваються, коли курдупель робить стрімку кар'єру і збирається одружитися з Кандидою. Професор починає мріяти: "Він одружиться з моєю донькою і буде моїм зятем. Через нього я доскочу ласки в найсвітлішого князя Барсануфа й піднімуся драбиною, якою піднімається і мій чудовий Цинобрик". А наприкінці твору жодні аргументи Бальтазара не переконують його в існуванні казкового світу: "Відьми... чаклуни... феї... магічні свічада... І я маю в це безглуздя вірити?".
Цитати: "Бо в Керепесі студенти найчастіше відвідували саме лекції Моша Терпіна. Він був, як уже сказано, професором природничих наук і пояснював, чому йде дощ, чого гримить і блискає, чому сонце світить удень, а місяць уночі, як і чому росте трава і багато всього іншого та ще й так, що кожній дитині було б зрозуміло. Він убгав усю природу в коротенький зграбний курс, а тому дуже легко і за всякої нагоди міг витягти звідтіль, наче з якої шухляди, відповідь на всі питання".
Барон Претекстатус фон Мондшайн. Куратор притулку для дівчат, де жила панна фон Рожа-Гожа, і власник поближнього маєтку.
Претекстатус фон Мондшайн. Міністр закордонних справ, при якому Цинобер заступив на посаду таємного експедитора. Нащадок барона Претекстатуса фон Мондшайна, який надаремне шукав родовід феї Рожабельверде.
Цитати: "Князь Барсануф, один із наступників великого Пафнутія, ніжно любив його, бо той на кожне питання мав готову відповідь, у години відпочинку грав з князем у скраклі, добре розумівся на грошових справах і танцював гавот як ніхто".
Вінченцо Сбіока. Відомий на весь світ віртуоз-скрипаль, у якого Бальтазар вже два роки навчався грати. Цинобер присвоїв собі талант скрипаля.
Синьйора Брагаці. Оперна співачка, талант якої присвоїв собі Цинобер.
Референдарій Пульхер. Друг Бальтазара, який надіявся отримати посаду таємного експедитора, що відкрилась у міністерстві закордонних справ. Під час іспиту всі його знання і відповіді присвоїв Цинобер. Згодом Пульхер попередив Бальтазара, щоб не з'являвся у місті, бо студент нібито вдерся в дім Моша Терпіна, напав на Цинобера коло його нареченої і мало не до смерті налупцював потворного малюка. Референдарій переховував Бальтазара в селі Гох-Якобсгайм.
Адріан. Юнак, який через Циноберові чари мало не позбувся місця в канцелярії міністерства і знов повернув собі прихильність князя лише тим, що здобув для нього чудовий засіб виводити плями.
Театральний кравець Кес. Був дуже спритний і хитрий чоловік, який вигадав, як найкраще почепити орденську стрічку на потворного Цинобера, а саме: на груди й на спину пришити певну кількість ґудзиків і застібати на них стрічку.