Літературний рід: лірика;
Жанр: сонет (любовна лірика, петраркістський сонет);
Напрям, течія: гуманізм, Відродження;
Віршовий розмір: чотиристопний ямб;
Римування: класичне для італійського (петраркістського) сонета, кільцеве в катренах – АББА АББА, в терцетах: ВГД ДГВ;
Строфа: два катрени та два терцети (італійський сонет);
Провідний мотив: протиріччя та суперечливість любовного почуття;
Тема: внутрішня боротьба ліричного героя, що одночасно страждає від кохання і не може без нього жити;
Ідея: кохання – це сила, що приносить як страждання, так і насолоду, і людина не може звільнитися від його влади;
Художньо-стильові особливості: антонімічні протиставлення, оксюморон, риторичні питання;
Художні засоби, стилістичні фігури:
– Оксюморон: "живлюща смерте", "втіхо навісна" – передають парадоксальність кохання, що одночасно ранить і дарує радість;
– Антонімічні протиставлення: "горіти хочу" / "не хочу", "палаю в стужу" / "в спеку – весь дрижу" – підкреслюють суперечливість почуттів;
– Риторичні питання: "Як не любов, то що це бути може?" – створюють ефект роздумів, невизначеності;
– Метафори: "скорбота нищівна", "луна скарг", "палаю в стужу" – емоційно забарвлюють текст;
– Анафора: повторення конструкції "Як не любов… А як любов…" – підкреслює роздвоєність почуттів;
Образи та символічні елементи:
– Ліричний герой – людина, що розривається між радістю та муками кохання;
– Море, човен без керма – символізують хиткість, безпорадність у владі почуттів;
– Вогонь і холод – метафоричні образи, що передають контрасти любовного переживання;
Примітки та корисна інформація:
Сонет 132 – один із найбільш виразних творів Петрарки про страждання від кохання. Він є характерним зразком петраркістської традиції, що вплинула на європейську любовну лірику. Тема суперечливих почуттів згодом була розвинена у творчості Шекспіра, Лопе де Веги та інших поетів епохи Відродження.