Проблема інонаціонального характеру в романах М. Вінграновського "Северин Наливайко" та В. Шукшина "Я пришел дать вам волю"

Реферат

Сторінка 2 з 2

Показуючи відмінні особливості інонаціональних персонажів, письменник відтворює характерні фонетичні риси їхньої мови: шляхом перекручування українських слів (наприклад, китаєць У Пу замість українського "козак" вимовляє "кізяк") та через сприйняття звучання чужої мови козаками (у китайців були "тоненькі птичі голоски", а арабська принцеса "цінькала").

М.Вінграновський не лише змальовує зовнішність людини іншої національності, але й розповідає, як і чим вона живе, проникає в її душу, вглиб її найпотаємніших думок. Саме тому досить часто у тексті твору звучить монологічне мовлення: герої сповідаються, роздумують, моляться: "…Господи, скільки ми вже тягли і корчили Україну! І вже б, здавалося, все: пропала в попелі земля! Та минає рік-два, як знову виростають на ній жінки, млини і худоба. І ми знову тягнемо з неї… Молюсь тобі, мій Аллах, і думаю, а коли не проститься нам даром усе, що ми робимо із цією землею, і колись, не знаю коли, а обернеться воно нашим власним розором? Може, колись,– не доведи Аллах!– хтось отак само, як ми Україну, обдере і пожене й розжене по чужих землях і нас? І ми, розпорошені, понівечені й озлоблені духом, будемо жити поміж чужими людьми, наче той народ-сирота, і плакати та проситись до себе додому, в Крим, а там, на нашому місці і замість нас, будуть сидіти вже інші люди… Не приведи, Милосердний, до цього!.." [1, 225-226].

Таким чином, модель інонаціонального світу у романі М.Вінграновського "Северин Наливайко" вирізняється не лише різноманітністю створених інонаціональних образів, але й їх глибоким психологічним дослідженням.

В.Шукшин у романі "Я пришел дать вам волю" створює простішу модель інонаціональногосвіту. Його інонаціональні персонажі завжди епізодичні. Татари, калмики, перси, мордва, чуваші та інші національності у творі, насамперед, яскраво відтворюють колорит епохи та історичний простір, характеризують разінське військо, що, які відомо, було багатонаціональним.

Для підкреслення національної специфіки героїв В.Шукшин не вдається, як М.Вінграновський, до зображення портретних деталей та побутового опису. Усе це сповна компенсується мовою героїв. Однак, на відміну від українського письменника, у В.Шукшина фонетичні перекручення та іноноаціональна лексика служать, як правило, для розкриття комічності ситуацій: "Вот усатый пожилой хохол, мастер молоть языком, удобно устроившись на куче тряпья, брешет молодым казакам:

– Шов мужик з поля, подходе до своей хаты, зирк в викно, а у хаты москаль… гм… цюлуе його жинку…" [7, 19]; "…Казак особенно почему-то охоч поспорить в торговом деле с татарином, калмыком и… с бабой… Разворачиваются с дороги, мнут в руках сафьян…

–Эття сафян! Карош?

–А ты что, оглазел?

–Эття скур сибка блеха – толсти…

–Это у тебя шкура толстая, харя! Могу обтесать!

–Посьто ругасся? Сяцем?

–Сяцем, сяцем… Затем! Затем, что сдохла та курочка, которая золотые яички татарам несла, вот зачем" [7, 40].

Саме гумор та сміх допомагають В.Шукшину найбільш повно відтворити національний образ людини в усій його різноманітності.

Серед типів інонаціональних характерів, створених письменником у романі, можна виділити два основних: образ недиференційованої народної маси (різні національності у війську Разіна) та образ людини, яка з тих чи інших причин є відірваною від рідної національної стихії (персидська княжна та її брат).

Широковідома історія про персидську княжну, яка була використана у пушкінському циклі пісень про Разіна (1826) та у пісні "Из-за острова на стрежень…" (1883), знайшла своє оригінальне відображення у романі "Я пришел дать вам волю". За легендою смерть княжни – це данина Волзі за вдалий похід, у В.Шукшина – данина козацькій єдності та вірності, тобто письменник подає свою версію події. Він розкриває внутрішній стан молодої дівчини, яка, опинившись у незнайомій країні, не розуміючи чужої мови, бачить у Разіні, передусім, свого захисника, а тому вірить йому. Сам Разін постає перед складним вибором: захистити княжну і тим самим посилити ворожнечу серед козаків та втратити в їхніх очах власний авторитет чи, придушивши у собі жаль і співчуття, вбити дівчину. Однак отаман усвідомлює прийняти сторону війська, а тому в його очах "на миг вскинулась боль и тоска".

Молодший брат княжни, перебуваючи у полоні, відразу демонструє непокору та відчайдушну сміливість: відмовляється танцювати за наказом Разіна, вирішивши, що "пусть лучше убьют, чем унизят". За волю він готовий заплатити будь-яку ціну, а тому обіцяє козакам задушити власну сестру, якщо ті його звільнять. Сумніви разінців щодо того, "да задушит ли? Сестра ведь", розвіюються запевненням козака Ларьки, що "у косоглазых так бывает"?. Таким чином, знання звичаїв та традицій інших народів дозволяє письменнику краще зрозуміти психологію інонаціональних персонажів, яка обумовлює їхню поведінку.

Отже, як бачимо, в кінці ХХ ст. в літературі було зроблено новий крок у розкритті інонаціональної теми. Вона є однією з провідних в історичних романах М.Вінграновського "Северин Наливайко" та В.Шукшина "Я пришел дать вам волю". Зазначимо, що кожен із письменників вирішує її по-різному: у романі М.Вінграновського інонаціональний світ через прийом "учуднення", який передбачає "свідоме настановлення,.. спонтанне "волевиявлення" [2, 9], постає як світова екзотика, а у В.Шукшина – насамперед як важливий засіб відтворення колориту історичної епохи. Однак спільним є те, що дослідження персонажів, які представляють інше національне середовище, дає змогу обом письменникам розкрити механізм проникнення однієї культури в іншу та знайти відповіді на багато непростих питань, пов’язаних з осмисленням власного національного характеру.

Література

1. Вінграновський М. Северин Наливайко.– К., 1996.– 366 с.

2. Дзюба І. Історичний міф Миколи Вінграновського // Вінграновський М. Северин Наливайко.– К., 1996.– С. 5-12.

3. Егорова Л. В семье единой. Русская советская проза в ее связях с жизнью народов СССР.– М., 1986.– 160 с.

4. Див. детальніше: Пархоменко М. Многонациональное единство советской литературы.– М., 1978.– 288 с.; Пархоменко М. Горизонты реализма.– М., 1982.– 464 с.; Шошин В. Интернационалисты – мы! К проблеме взаимодействия национальных литератур.– Л., 1982.– 368 с.; Вервес Г. В інтернаціональних літературних зв’язках. Питання контексту.– К., 1983.– 383 с.; Сатретдинова Р. Принципы изображения инонационального характера в русской советской прозе 50-70 годов // Автореф. дисс… канд. филол. наук.– М., 1985.– 17 с.; Егорова Л. В семье единой.– М., 1986.– 160 с.; Ахмаев Е. Проблема художественного воплощения инонационального (казахского) характера в русской советской прозе // Автореф. дисс… канд. филол. наук. – Алма-Ата, 1988.– 25 с.; Шошин В. Проблемы взаимодействия советских национальных литератур.– Л., 1989.– 248 с.; Исаакян А. Максим Горький и Аветик Исаакян. Перекрестки творческих судеб // Максим Горький на пороге ХХІ столетия. Горьковские чтения.– 1998: Материалы Международной конференции.– Т. ІІ.– Нижний Новгород, 2000.– 294 с.

? Подібна ситуація змальована ще М.Лермонтовим в "Герое нашего времени", де молодий татарин Азамат викрадає свою сестру Белу і віддає її Печоріну в обмін на коня.

1 2