В.Сосюра повертається до Києва, пише й водночас працює на відбудові міста. "І стало тихо так навколо, мов не було землі", — так увічнить він першу хвилину миру в поемі "Огненні дороги" (1947).
Риси ідейно-стильової еволюції виявилися у вірші 1941 р. "Любіть Україну !", що на хвилі переможного настрою відразу пішов у світ, був опублікований в Україні та Москві ( в перекладах О.Прокоф"єва та М.Ушакова), а 1951 р. спричинив до найгостріших звинувачень поета в націоналізмі. Починаючи зі статті в газеті "Правда" (1951, 2 лип.) "Проти ідеологічних перекручень в літературі", наростає каламутна хвиля "голобельних" виступів, у яких В.Сосюрі відмовляється у праві на громадське й літературне життя і в запопадливій "активності" заперечується вже не тільки цей вірш, а й все створене ним.
В.Сосюру перестають друкувати, він живе під прямою загрозою арешту, відміненого тільки зі смертю Сталіна 1953 р. І тоді з"являються нові книги віршів "За мир" (1953), "На струнах серця" (1955), "Солов"їні далі" (1957).
Багато працює В.Сосюра в епічному жанрі — пише поеми "Студентка" (1947), "Вітчизна" (1949), "Україна" (1951).
Тривалий час (починаючи з 1929 р. по 1960 р.) В.Сосюра працював над твором "Мазепа". Повертаючи із забуття зневаженного царатом гетьмана, поет веде мову про боротьбу за волю і щастя народу:
Я серцем хочу показать
страшну трагедію Мазепи
і в ній, в той час страшний незгоди,
страшну трагедію народу...
...Любив Вкраїну він душею
і зрадником не був для неї...
Він серцем біль народу чув,
що в даль дивився крізь багнети...
Віднесена до "заборонених творів", поема разом із грунтовним літературознавчим аналізом лише 1988 р. була опублікована в журналі "Київ". Цей великий, замислений в епічних вимірах, твір ще раз підтвердив ліричний талант В.Сосюри, для котрого переживання подій було завжди ближчим за їх осмислення.
Поему "Мазепа" В.Сосюра писав тоді, коли його шалено цькували за вірш "Любіть Україну!". Публічно поетові доводилось "каятись" і друкувати такі вірші, що невдовзі склали збірку "Мир".
1960 р. В.Сосюра закінчує поему "Розстріляне безсмертя", розпочату в довоєнний час і опубліковану тільки 1988 р. Є підстави вважати, що "заспівна" частина цього твору, присвяченого жертвам сталінського терору, є поновленим з пам"яті шматком втраченої поеми "Махно". Поема багата на проникливі характеристики, які з відстані літ автор дає друзям і знайомим і які разом з оцінкою власних вчинків і почуттів відтворюють духовний образ трагічного часу. Ці поетичні мемуари стали першим великим зверненням повоєнної поезії до фактів епохи сталінізму і разом з його автобіографічним романом "Третя Рота" (1989) поклали початок розробки і цієї теми.
Низку цікавих творів приносять книги "Близька далина" (1960) і "Поезія не спить" (1961), що виходять з робітні Сосюри попри його тяжку хворобу серця.
З великим хистом і щирістю, без розпачу й скорботи, говорить поет про красу осінньої пори у віршах, що входять до збірок "Осінні мелодії", "Весни дихання" (1964).
У поезії В.Сосюри звучать біблійні мотиви у їхній зворушливій людяності. Утверджується народний світогляд з його мірками добра і зла. І хоча поет готовий боротись і перемагати, але ще більше він уміє любити. І прощати... Прилучаючись до ідеї безсмертя душі, сповненої добра і краси:
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так вже в полі будуть двоє йти,
але, васильками станем — я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час, і
другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.
("Одсіяють роки...")
На біблійно-міфологічних сюжетах побудований твір "Христос", написаний 1949 р. Стара Біблія в трьох її книгах, образи і відомості, запозичені з цих аналів, власне і є головними. Образ Христа у поемі змальовується протягом всього його життя.
Другою поемою, яка по-своєму продовжує біблійно-космогенічні уявлення Сосюри, є його цікавий, але своєрідно незавершений твір-поема "Ваал". Яка доля персонажів — Каїна, Єви і Адама, — проте мова в іншій поемі Сосюри — його "Каїні".
Віднайдено рукопис поеми "Мойсей", яка має бути надрукована в журналі "Київ" у 1997 р.
Володимир Миколайович Сосюра залишився ніжним і тривожним співцем глибоких почуттів людини. Стали класичними його вірші "Так ніхто не кохав", "Коли потяг у даль загуркоче", "Білі акації будуть цвісти", "Пам"ятаю вишні доспівали", "Сад шумить", "Васильки" та багато інших.
Творчої праці не кидав він і тоді, коли тяжко занедужав. Володимир Миколайович Сосюра пішов од нас у розквіті свого таланту.
Живи, моє серце, живи не для себе,
для себе ж бо ти й не жило, —
писав він у вірші "Люблю України коханої небо".
Поет навіки залишився в серці свого народу. На його могилі споруджено пам"ятник. Надано ім"я М.В.Сосюри Будинку культури склозаводу м.Лисичанська та одній з вулиць м. Києва. У м. Лисичанську відкрито музей поета. У Києві, на будинку, де жив і працював Володимир Миколайович Сосюра, встановлено меморіальну дошку з барельєфом.
Л І Т Е Р А Т У Р А
ОСНОВНІ ВИДАННЯ ТВОРІВ М.В. СОСЮРИ
Твори: У 4 т. / Редкол.: Олійник Б.І. (голова) та ін. — К.: Дніпро, 1986-1987. — Т.1-4.
Твори: У 2 т. / Упоряд. та підгот. текстів П.Д.Моргаєнка; Вступ. ст. Б.Олійника. — К.: Дніпро, 1978. — Т. 1-2.
Вибране: Поезії та проза / Упоряд. та вступ. ст. В.П. Моренця. — К.: Рад. письменник, 1989. — 237 с. : портр. — (Шк. б-ка).
Вибрані поезії . — Х.: Держлітвидав, 1936. — 159 с. : іл.
Журавлі прилетіли: Поезії. — Б.м. : Рад. письменник, 1940. — 175 с.: портр.
Избранное: Пер. с укр. — М.: Гослитиздат, 1939. — 123 с.
Избранное Пер. с укр. Б.Турганова; Предисл. Б.Олейника. —. М.: Худож.лит., 1978. — 429 с., 1 л. портр.
Крізь вітри і роки: Поезії. — Львів: Рад. письменник, 1940. — 131 с.
Крылья: Стихи: Пер. с укр. / Вступ.ст. С.Тельнюка. — М.: Худож.лит., 1988. — 302 с.
Люблю: Поезії . — К.: Держлітвидав, 1939. — 199 с.
Люблю я море... Поезії . — Одеса: Маяк, 1989. — 174 с. : іл.
Поезії . — Х.: Держвидав України, 1929. — Т.1-3.
Серце: Поезії . — Х.; К.: Літ. і мистецтво, 1931. — 51 с.
Син України: Поема. — Б.м.: Спілка рад. письменників України, 1942. — 19 с. — (Б-ка "Фронт і тил").
Так нікто не кохав: Поезії / Упоряд. Ю.С.Бурляй. — К.: Рад. письменник, 1987. — 151 с. : іл.
Такий я ніжний, такий тривожний...: Поезії: Для ст. шк. в./ Упоряд. та передм. М.Сома. — К.: Веселка, 1989. — 286 с. : іл.
Третя рота / Упоряд. С.А.Гальченко, В.В.Сосюра; Післямова і приміт. С.А. Гальченка. — К.: Рад. письменник, 1988. — 357 с. : іл., портр.
Третья рота: Роман / Пер. с укр. Н.Высоцкий, С.Плахтинского; Вступ. ст. С. Гальченко. — М.: Сов.писатель, 1990. — 269с.
Христос Легенда: / Публ. Ю.Бурляя // Київ. — 1997. — №1/2. — С. 12-26. Час: М.Хвильовому //Вітчизна. — 1995.. №7/8. — С. 133.
Червона зима: Поезії / Книгозбірня Всеукр.пролеткульту. —. Б.м.: Всеукрліто, 1922. — 44с. Червона зима: Поезії . — К.: Дніпро, 1987. — 183 с. : іл.
Червона зима / Вступ. ст. і впоряд. М. Ласло-Куцюк. — Бухарест: Критеріон, 1987. — 172с. (Мала б-ка). Червоні троянди: Поезії . — Х.: Вид-во "Рух", 1932. — 87с.
ПРО ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ В.М.СОСЮРИ
Моренець В.П. Володимир Сосюра (1898-1965) // Історія української літератури ХХ століття: Кн. перша (1910-1930-ті рр.) / За ред. В.Г.Дончика. — К., 1993. — С. 260-277.
Антоненко-Давидович Б. Неповторний Володя: (Спогади про В.Сосюру) // Укр.мова і літ. в шк. — 1989. — № 8. — С. 29-32.
Килимник О. Чарівник слова: Кілька епізодів із зустрічей з В.Сосюрою) // Донбас. — 1987. — № 6. — С. 90-93.
Гальченко С. Мої дні мов хрести: Лірико-драмат. етюд з життя В.Сосюри // Самост. Україна. — 1993. — 17 берез. — С. 8.
Крижанівський С. Чому я не пишу спогадів про Володимира Сосюру... // Вітчизна. — 1992. — № 1. — С. 176-179.
Бурляй Ю. Червіньковий Орфей // Вітчизна. — 1995. — № 7/8 — С. 131-137.
Гловацька К. Незнайомий В.Сосюра? // Літ. Україна. — 1996. — 12 груд.
Гуторов А. Владимир Сосюра — знакомый и незнакомый // Радуга. — 1991. — № 9. — С. 121-122.
Бедзик Ю. Отчаянный Владимир Сосюра // Зеркало недели. — 1996. — 10 янв. — С. 16.
Микитенко О. Друзі чи супротивники? // Київ. — 1990. — № 2. — С. 138-149.
Моренець В. Солов"їне піднебесся Володимира Сосюри // Рад. літературознавство. — 1989. — № 6. — С. 37-46.
Моренець В. Володимир Сосюра: Нарис життя і творчості. — К.: Дніпро, — 1990. — 262 с.: іл.
Бурляй Ю. "Я в вас живий!": [Творчість В.Сосюри] // Київ. — 1997. — № 1/2. — С. 26-32.
Яременко В. Малий штрих до великої проблеми, або Материк його душі: [Про творчість В.Сосюри] // Київ. — 1990. — № 8. — С. 66-67.
Асєєва С.А. Твори В.Сосюри в роки війни // Укр.мова і літ. в шк. — 1991. — № 11. — С. 73-74.
Коваль В. Любіть! : [Суд над віршем В.Сосюри "Любіть, Україну!"] // Літ. Україна. — 1989. — 2 берез.
Ющенко О. "Заарештований вірш": [В.Сосюра і В.Дубовка] // Літ. Україна. — 1992. — 30 квіт.
Абліцов В. Найзрадливіша жінка у світі — ідеологія: [Творчість В.Сосюри та Д.Павличка за умов ідеолог. тиску рад. суспільства] // Голос України. — 1995. — 1 лип. — С. 6.
Будівський П. Володимир Сосюра і народна творчість // Наша газ. — 1993. — 30 квіт. — С. 5.
Гальченко С. "... Мої дні, мов хрести":[Сценарій театраліз. вистави, присвяч. сторінкам життя й творчості В.Сосюри] // Дивослово. — 1994. — № 7. — С. 53-60.
Коваль В. Хто кого морочить?: Похмуре слово, мовлене світлого дня народж. Володимира Сосюри // Демокр. Україна. — 1995. — 26 січ.
Доценко А. Де народився поет... [Увічнення пам"яті В.М.Сосюри в Дебальцеве] // Літ. Україна. — 1994. — 27 січ.
Подов В.І. Меморіальний музей В.М.Сосюри: Путівник. — 2-ге вид. — Донецьк: Донбас, 1988. — 28с., 6 арк. фот.
І Л Ю С Т Р А Ц І Ї
Володимир Сосюра: Життя і творчість у документах, фот., іл.: 3б. / Упоряд. Ю.С.Бурляй та ін. — К.: Рад. шк., 1978. — 144 с. : іл.
*-Цит. за кн.: Історія української літератури ХХ століття. Кн. перша (1910-1930-ті рр.) /За ред. В.Г.Дончика. — К.,1993. — С.263.