Любовна лірика Ліни Костенко

Реферат

Сторінка 3 з 3

Шматочок реальної дійсності опосередковується цими абстракціями таким чином, що вислів сприймається у двох вимірах: реальному й поетичному — з акцентуванням останнього звичайно ж. Можна сказати "я не скажу "коханий", але у Ліни Костенко — "Я не скажу і в пам'яті "коханий"; або "ти любиш мене"

Висновки

Лірична героїня любовної лірики Ліни Костенко – не еман сипанка кінця двадцятого віку. Вона – немовби з минулого сторіччя. До коханого звертається на Ви, як Анна Ахматова і Марина Цвєтаєва. Для неї любов – явище духовно піднесене. Це не старомодність, не занудство, а глибоке розуміння святості почуття. Вона – поет від Бога. Людина, якій дано глибоко почувати і точно все розуміти . Вона знає краще за інших, що таке любов, і тому не терпить приниження цього почуття. Одна із симпатичніших героїнь історичного роману "Маруся Чурай " Ящика Балаклійська Кошова не витримала, зірвалась у розмову:

— Любов – це, люди, діло неосудне.

По всі віки. Вовік віков. Амінь.

Навiть кохання, потьмарене зрадою, невмируще, як пам'ять про найвищий злет душi. Це велике почуття запалило в серцi Марусi Чурай нетлiнний вогонь творчостi. У зображення головної героїнi iсторичного роману Лiна Костенко майстерно переплiтає особисте, нацiональне й загальнолюдське. Поетеса протиставляє високу духовнiсть мiщанськiй ситостi, яка губить душу людини. Маруся увiчнила своє кохання в пiснях. I тепер вони мандрують вiд поколiння до поколiння, непiдвладнi старiнню i смертi, бо пiсня — то безцiнний скарб людського духу у романi "Маруся Чурай"

"Воно як маєш серце не з льодини, розп'яття — доля кожної людини" — свята істина. Ліну Костенко характеризує енергійне простування проти течії, право на збереження власної індивідуальності у творчості під тиском ідеологічної машини, уміння брати з великої європейської традиції найцінніші вартощі без епігонства. Неповторність Ліни Костенко радше духовна, ніж формальна, вона визначає її спосіб існування в сучасній літературі — сприйняття традиції і водночас наявність індивідуальних рис поетеси, яка ніколи не ступала стоптаними стежками і вперто прагнула до вироблення власного, притаманного тільки їй стилю. Її називають "царицею поезiї в Українi". Щира й безкомпромiсна, вона нiколи не продавала свого таланту, вiдстоюючи чеснiсть i високу художнiсть поетичного слова.. А потiм було багаторiчне мовчання — важка "нiмота слiв", напружене протистояння "невидимому страшному монстру", що намагався обламати вiльнi крила її поезiї. I хоч вiршi поетеси заборонялись, вони все одно знаходили шлях до серця читача. У теперiшньому духовному вiдродженнi української нацiї є вагомий внесок i Лiни Костенко. Поетеса намагається осмислити й донести до читача невмирущi скарби людського духу.

Література

1. Українська література ХХ сторіччя: Навчальний посібник для вчителів та учнів 10-11 класів середніх шкіл. – К.: Український письменник, 1993

2. . Брюховецький В.С. Ліна Костенко. – К.: Дніпро, 1990.

3. Журнал Дивослово. 2000 .3.

4. Українське слово.Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.Книга третя.-.К.:Рось,1994.

5. Дніпрова хвиля: Хрестоматія творів, нововведених до шкільних програм.— 2-ге вид., перероб. І доп. – К.:Освіта,1993.

6. Газета Українська мова та література 2000.№11.

7. Газета Українська мова та література 1997.№48.

? Дереворит – техніка гравюри на дошці з дерева, розрізаного впоперек шарів.

1 2 3