В Симбірську Гр. прожив до осени того р., — за проханням російської академії восени його переведено до Казани, як міста більш придатного до університетських занять, а рік пізніше до Москви, все під "явний нагляд поліції", що позбавляли його права педагогічної і ріжної иншої діяльности. В Симбірську і Казани Гр. взявся до оброблення популярного курсу всесвітньої історії, в двох ціклях узшому (популярнішому) і ширшому (більш науковому). З переводом до Москви мав змогу взятись до продовження своєї "Історії України", яку війна перервала на описі Зборівської битви. Оброблену частину, 1638 — 1648, випустив, живучи в Казани, як II частину VIII тому в р. 1916, в Москві докінчив історію війни 1649р. і довівши огляд до весни 1650 року видрукував в Москві, як третю частину VIII тому (видання се було закінчено вже по виїзді Гр-го з Москви і властиво не вийшло в світ, і потім Гр. передрукував, його в Видні в 1922р., з одинокого примірника, одержаного з Москви з оказією). Почав друк також своєї "Всесвітньої Історії", котрої І ч. вийшла в Петербурзі в р. 1916. В Москві брав участь в редакції "Українской Жизни" й тижневика "Промінь", займався організацією україн. видавничої спілки і наукового товариства.
Революція визволила Гр-го з сього заслання і перервала сі заняття. Вибраний головою Української Центральної Ради при її організації й викликаний її телєграмами до Київа, Гр. приїхав у березні, потерпівши в дорозі нещастя: вагон, в котрім він їхав, згорів в дорозі, і в нім значна частина рукописей і книг. Ще більше подібне нещастя спіткало його рік пізніш, коли фамільний дім Гр-х був спалений підчас обстрілу Київа, і в нім згоріли всі рукописи, цінні колєкції укр. мистецтва і бібліотека.
Чотирнадцять місяців існування Укр. Центральної Ради (березень 1917 — квітень 1918), котрого Гр. був весь час головою, наповнили його час перед усім політичною роботою, але поруч того він писав і на біжучі політичні питання, друкуючи статті (спочатку в час. "Нова Рада", потім в "Народній Волі") й окремі брошюри ("Хто такі Українці і чого вони хотять", "Звідки пішло українство", "Вільна Україна", "Якої ми хочемо автономії і федерації", "Українська Центральна Рада й її універсал"). Друкував також популярно-наукові річи (Всесвітня Історія, кн. 2 і 3, "Переяславська умова України з Москвою"), та передруковував свої давніші писання новими виданнями. Робив се не тільки з огляду на вимоги моменту, але і для заробітку, бо стратив всі инші джерела своїх прибутків і жив виключно літературним заробітком, бо праця в Ц. Раді ніякого доходу не давала.
Після гетьманського перевороту Гр. жив у Київі інкогніто, зчаста міняючи місце прожитку і шукаючи спочинку від тяжких переживань в літературно-науковій праці. Виготовив за сей час частини 4, 5 і 6 "Всесвітньої Історії", і в ширшій серії книги: "Старинна Історія. Античний світ", "Середні віки Европи". З упадком гетьманщини брав участь в засіданнях Наук. товариства, де тоді дебатувалось питання про реорганізацію академії, був вибраний також членом Трудового конгресу. З початком лютого 1919р. виїхав до Камінця, де редактував якийсь час газету "Голос Поділля" і займався роботою над укр. підручниками (Історія України для трудової школи). З кінцем березня через Галичину виїхав за кордон, в делегації від партії укр. соц. революц. на конференцію II Інтернаціоналу, і взяв участь в люцернській конференції (докладне звідомлення про сю делегатську діяльність надр. в "Борітеся поборете" ч. 3). В осени того ж 1919р. виступив з проєктом організації "Українського Соціологічного Інституту" і одержавши деякі кошти для цього занявся цією організацією. Жив у Празі, Берліні, Відні, Женеві, Парижі; брав участь в організації часописи Euroрe Orientale* (*"Східна Європа" (фр.)), "Борітеся поборете", "Наш Стяг", друкував в них багато статтей і окремі брошури. В 1921р. виступив з делегацією с-рів в II Інтернаціоналу, 1922р. зложив і делегацький мандат, з огляду на принціпіяльні розходження, і віддався виключно науковій роботі в "Укр. Соц. Інституті". Видав в сім часі книги: Abrege de l’Histoire d’Ukraїne, Antologie de litterature ukraїnienne* (*"Коротка історія України", "Антологія української літератури" (фр.)) (спільно з донькою своєю К. Грушевською), "Початки Громадянства (Генетична Соціологія)", "Початки соціялістичного руху на Україні й женевський соц. гурток" (сюспільно зі співробітниками), "З історії релігійної думки на Україні". З 1922р., оселившися в Бадені, під Віднем, занявся виключно "Історією української літератури" — написав чотири томи, з котрих тоді-ж видав три перші у Львові, четвертий докінчив і видав уже на Україні, в 1925р. Вибраний з кінцем 1923 року членом Української Академії й, одержавши дозвіл на поворот, в березні 1924 вернувся на Радянську Україну, до Київа, сподіваючись повести інтенсивну наукову роботу в нових умовах на безпосередню користь українських робітничо-селянських мас та соціялістичного будівництва України. Двохрічне перебування на Радянській Україні вповні доказало можливість продуктивної наукової праці в сих умовах.
(Із книги: "Михайло Грушевський" — Київ: "Бібліотека українця", 1998. — С. 26 — 57.)
За життя Михайла Грушевського в Радянській Україні, 1928 року, уся його художня проза і його драматичні два твори були зібрані докупи в книжці "Під зорями", яку критика відзначила як дуже визначне явище.
Помер М. Грушевський 1934 року.