На жаль, творчість М. Яцківа припинилася невдовзі після першої світової війни, і важго гадати , що дав би цей яскравий талант зе сприятливих обставин.
Серед поетів , безсумнівно , найталановитішим був Петро Карманський. Його перша збірка "З теки самовбивці" є учнівським наслідуванням " Страждання молодого Вертера" Гете та "Зів"ялого лисття" І. Франка . Та в наступних книжках він утвердився як оригінальний поєт зі своїм обличчям.
Здається , в цього поета в крові був потяг до мандрів , і з Італії привіз він у поєзію "молодомузівців" замість шуму смерек та хвиль Дністра аромат кипарисів , хлюпання Тибру. Бодлерівське "де-небуть, щоб тільки поза цим світом " згодом ганяло його світами , та все ж під кінець життя прибило до пристані — хоч не тихої ,а понівеченої — рідного краю . Рання поєзія П. Карманського , сповнена "причинного смутку" . М. Рильський мотиви смутку пояснює як умовами тогочасного життя Галичини , так і особистою вдачею поєта м"якою,вразливою, і тим , "що в колі його творчих зацікавлень були "поєзії" Леопарді , Бодлера , песимістичні сторінки Біблії".
Мотиви смутку й космічного болю, що на думку І.Франка підносять поезію П.Карманського від дрібниць буденщини до проблеми загальнолюдської духовності й етики , конфліктів між добром і злом , домінують у творах "молодомузівського" періоду. Пізніше, в роки першої світової війни, той високий пафос і тон поволі поступаються місцем сатиричним тонам, гротескним образам . Поет тяжко переживає трагедію рідного краю , коли тисячі січових стрільців гинули на подільських полях, а деякі з їхніх провідників спали "під віденьськими перинами".
Біль , драму, силу гніву письменник передав у збірці поезій "Alfresco"(1917), в якій трагізм світосприйняття попередніх років переходить у трагізм історичної долі народу, а самоіронія в сатиру.
Довгі роки перебування автора в Бразилії принесли ниску майстерних пейзажних і ліричних поезій, на жаль , сьогодні майже невідомих нашому читачу , бо друкувались вони на сторінках малотиражних галицьких періодичних видань, до того ж недоступних...
На творчість поета повоєнного періоду наклала свій відбиток суспільна ситуація , яка мало сприяла виявленню таланту. Написав і Карманський немало декларативних віршів,та все ж не припиняв творити інтимну лірику і уклав книжку "Осінні зорі".
А ще — зднійснив справжній подвиг, переклавши "Божествену комедію" Данте. Перед самою смертю побачив виданою першу частину цієї праці.Дві наступні-досі чекають видання...
Не вкладається в "молодомузівські" рамки і поезія Василя Пачовського та Богдана Лепкого, які продовжували літературну працю у 20-30 роки. Один із основних мотивів лірики В.Пачовського — "розсипані перли" сліз ліричного героя від нерозділеного кохання , його плач за втраченою милою, що поступово зливається у збірний образ жіночого ідеалу.
Фольклорною символікою сповнені й драматичні поеми В.Пачовського, зокрема "Сон української ночі", "Сонце руїни", "Золоті Ворота", в основі яких лежить ідея національного відродження .
Серед інших творів В.Пачовського назвемо історичну поему "Князь Лаборець", засновану на легендах і щедро насичену фольклорною символікою і яскравим закарпатським мовним колоритом.
Поезію Богдана Лепкого "молодомузівського" періоду пронизує туга осені, прощання.Вірш "Журавлі" наче концентрує в собі ці мотиви . В кількох строфах про осінній відліт журавлів умістилась широка гама переживань і настроїв. Такими журавлями почували себе галичани , що покидали рідну землю в неясній надії на кращу долю за океаном.
Найбільше сспоріднює Б. Лепкого з іншими представниками "Молодої музи" мотив природи — як того острівця , де людина може відпочити від життєвих турбот і клопотів.
Події І світової війни, у вирі яких опинився і сам письменник , внесли в його поезію нові мотиви. Якщо визначити найголовнішу зміну в поетичній творчості Б.Лепкого воєнних років, то вона виявляється, мабуть, у тому, що "я" поета, яке було в епіцентрі його лірики, втрачає свою домінуючу роль, зливаючись з колективним "я" народу.
У 20-30-ті роки письменник вступає переважно виступає переважно в жанрі історичної прози, до поезії звертається лише час від часу. Вірші цього періоду не додають нічого суттєво нового до сказаного раніше, лише інколи проблиснуть спалахи туги за молодістю, за коханням .
Від особистих настроїв до громадянської лірики прийшов і Степан Чарнецький, що мав серед своїх приятелів репутацію богеміста й завзятого театрала. Захоплення театром відбилося й на творчості Чарнецького. Джерелом його лірики є і настрої, викликані творами мистецтва, — він часто бачить себе персонажем тієї чи іншої п"єси або опери.
В ліриці С. Чарнецького вражає тонке сприйняття природи. Ліричний герой поета стоїть перед нею зачудований, він "зливається" з нею у момент духовного сум"яття чи піднесення.
Цей , здавалось б, камерний поет з великою силою показав трагедію людини , краю , народу в І світовій війні , його поезія збагатилася новими барвами і тонами , здобула ноти сильного громадянського звучання.
Поетичний доробок Сидора Твердохліба та Остапа Луцького доволі скромний і не йде в порівняння з тим, що створили інші учасники "Молодої музи". Оригінальну спадщину С.Твердохліба компенсують його переклади . Багато й талановито переклав він , зокрема польською мовою своїх колег "молодомузівців", а також Миколу Філянського, Олександра Козловського, Олександра Олеся.. Його інтерпритація "Каменярів" спонукала Франка написати цілу критичну статтю про цей переклад, в якій він назвав Твердохліба перекладачем, що має широку духовну культуру і вироблений естетичний смак. Перекладав він також на німецьку, з польської на українську.
Якщо в С.Твердохліба над оригінальною творчісттю домінує переклад, то О.Луцький — передусім організатор і теоретик "Молодої музи". Сьогодні його ім"я більше відоме гострими відповідями Франка — на статтю "Молода муза" та на епіграму "Іван Храмко", внаслідок чого склалося негативне стаслення до цього літератора , чия творчість тривала всього п"ять років.
З "Молодої музи" бере свій початок і творчість Михайла Рудницького , більше відомого своїми літературознавчими та літературно-критичними статтями. Поетична творчість його за розмірами невелика: спорадичні публікації в периодиці. Нешироке й коло мотивів та настроїв — спогад з дитинства , любовне переживання , миттєве враження. У творах М.Рудницького не знайдемо філосовської глибини , багатоплановості образу. Вірш переважно елегантний , відшліфований , як мармур , і, наче мармур, холодний. Витончена техніка , несподівані ритмічні переходи при незрідка нарочитій заінтелектуалізованості, еклектизмі образів — все це робило поезію М.Рудницького явищем примітним на загальноукраїнському терені.
М. Рудницький "замикає" те коло поетів , які беспосередньо пов"язані з групою "Молода муза".
Який вплив мала творчість "молодомузівців" на подальший розвиток української літеретури , зокрема поезії?
Відомий поет Б.-І. Антонич писав, що поети "Молодої музи" вичерпалися ще на початку ХХ ст. і "їх роль у повоєнному літературному житті доволі скромна , а впливу на це життя вони не мали жодного. Сучасна літературна молодь зовсім відійшла від них, і їй блище навіть "Слово ополку Ігоревім", аніж їх смутки , муки і космічна туга".
Таку точку зору можна зрозуміти, але важко визнати справедливою.Про впли можна говорити не тільки тоді, коли відбувається засвоєння певних рис світогляду , мопивів, поетики,а й при відштовхуванні, протистоянні, опозиції.
Та хоч би як трактувати вплив "Молодої музи" на дальший розвиток української літератури , її не можна викинути з історії нашої культури, як не можна викинути "Української хати", авангардизму 20-х років , празької школи української поезії чи нью-йоркської групи років шістдесятих... Бо тоді випадають ланки художнього розвитку, обриваються єдність і цілісність процесу.
"Молодомузівці" вписали свою сторінку в історію української літератури.
Список використаної літератури:
1. Рудницький М. Що таке "Молода муза"? — Львів, 1937.
2. Шаховський С. Смуток і радість поета. — Київ , 1969.
3. Карманський П. Українська богема. — Львів, 1936.
4. Щурат В. Доктор Іван Франко. — Львів, 1896.
5. Рубчак Б. Пробний лет. — Нью-Йорк, 1969.
6. Гундорова Т. Ранній український модернізм. — Київ, 1989.
7. Сріблянський М. Наша література. — Київ , 1909.
8. Лепкий Б. Три портрети . — Львів, 1937.
9. Тарнавський О. Поет Василь Пачовський .— Торонто,1984.
10. Франко І. Зібрання творів у 50 томах. — Київ,1982.
11. Українка Леся Твори у 10 томах. — Київ, 1965.
12. Коцюбинський М. Твори у 6 томах . — Київ, 1961.
13. Рильський М. Про поезію П. Карманського .— Київ, 1986.
14. Кобринська Н. Твори. — Київ, 1980.