Або І. Франко має рацію, що творчість Лесі Українки "чоловіча", тобто втілює в собі прикмети, які вважаються важливими згідно з патріархальними нормами, або він помиляється, — в такому разі винен у неправильному прочитанні Лесі Українки. Оцінка І. Франка творчості авторки як "чоловічої", хоч і має на меті зробити комплімент письменниці, однак є невлучно спрямованою. Ця характеристика вкорінена у припущенні, що найвища похвала, якої може досягнути творчість жінки, — це бути оціненою за чоловічими нормами.
Зауваження І. Франка ілюструє саму суть проблеми, зарепрезентовану критиками у підході до оцінки творчості Лесі Українки: в пошуку елементів, які традиційно вважаються важливими у патріархальній літературній системі, вони не усвідомили іншого, цілком відмінного, світорозуміння.
Підсумовуючи, зазначимо: жіночій рух, долаючи на своєму шляху перешкоди, у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття пройшов складний шлях становлення. Його здобутками стали створення системи освіти, відвоювання громадянських та політичних прав, широка благодійницька та соціальна праця. Гуманістичний характер діяльності жіноцтва сприяв підняттю культурного рівня суспільств різних країн. Розпочате вироблення ідеологічних засад фемінізму завершилося формуванням його філософської доктрини лише за міжвоєнних років ХХ століття. Проте, сам феміністський рух поступово переріс у потужний фактор суспільного поступу, істотно впливаючи на соціально-культурні та суспільно-політичні процеси суспільства.
Українська інтелектуальна традиція асимілювала західноєвропейський фемінізм, сприйнявши в ньому не тільки ідею боротьби статей за рівноправність, але й соціально-культурні механізми, що сприяли гуманізації суспільства. Водночас самобутність прояву фемінізму на західноукраїнських землях підтверджена історичними традиціями українського народу та загальними процесами національного відродження.
Українська феміністична ідея кінця XIX – початку ХХ століть зросла на національній основі. Піднесення духовної та суспільної активності жіноцтва підготувало майбутній державотворчий потенціал, який повною мірою реалізувався в добу національно-визвольної боротьби українського народу за свою державність.
Поява в контексті української літератури зламу віків фемінного та феміністичного аспектів сприяла модернізації української культури, її руху до європейських культурних широт. Леся Українка та Ольга Кобилянська як представники нової генерації, зробили спробу зруйнувати панівну ідеологію в сфері культури. Завдячуючи їхній діяльності, в українську літературу проникали такі форми й структури європейського творчого досвіду, як інтелектуальна, індивідуальна і культурна рефлексії, міфологічні форми неофольклоризму, символізм та елементи психоаналізу, — ті елементи, які згодом дозволять молодшим письменникам модернізувати, осучаснити українську літературу у 10-20-х роках ХХ століття.
* Жіноча праця у сфері промислового виробництва, незалежно від її роду, користувалася великим попитом через мізерну оплату, в той самий час, коли за ту саму роботу чоловік мав би отримувати платню в кілька разів більшу, — і звідси – відповідне зацікавлення власників виробництва у дешевій робочій силі.
** Це стосується, безперечно, соціального зрізу проблеми. Однак саме цей напрямок за причини подальшої демократизації європейської культури матиме величезний вплив на розвиток фемінізму як філософсько-культурологічного напрямку серед інших філософських течій, а не, скажімо, книга Маргарити Наварської "Благородство та переваги жінок й недосконалість чоловіків", що була написана у XV столітті.
1.Грушевський М. "Царівна" /АИВ. – 1898. — Т.1.-Кн.3; 2. Драй-Хмара М. Леся Українка: Життя і творчість// Драй-Хмара М. З літературно-наукової спадщини. — Нью-Йорк: Наукове товариство ім.Т.Шевченка, 1979; 3. Кобилянська О. Твори в 5 т. — К., 1995 — Т.5; 4. Коллонтай А.М. Введение к книге "Социальные основы женского вопроса" (1908)// Коллонтай А.М. Избранные труды и речи. – М., 1972; 5. Мольтманн-Вендель Э. И сотворил Бог мужчину и женщину: Феминистская идеология и человеческая идентичность// Вопр. философии. – 1991. — № 3; 6. Некрасова Е.Н. Философия пола// Философия: Учебник. – М.: Русское слово, 1996; 7. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. — К., 1999; 8. Савчук Б. Жіноцтво в суспільному житті Західної України (остання третина ХIХ ст. – 1939 р.) – Івано-Франківськ, 1999; 9. Українка Л. Твори у 5 т. — К., 1956. — Т.5; 10.Феминизм// Современный философский словарь. – М. – Бишкек – Екатеринбург, 1996.; 11.Франко І. Леся Українка// Франко І. Зібрання творів у 50 т. — К., 1980. — Т.31; 12. Юк З.М. Труд женщины и семья. – Минск, 1975; 13.Koscharsky H. Mashed Feminist in Ukrainian Literature// Journal of Ukrainian Studies 20, nos. 1-2 (Summer Winter 1995).