Це — столітній чумак, що багато бачив у житті. Свого часу він козакував, гайдамачив, брав участь у заснуванні Задунайської Січі, у російсько-ту-рецькій війні тощо. Найбільше місця у своїх спогадах Чуприна відводить гайдамаччині, за якої він був осаву-лою самого Залізняка. Волелюбного й мужнього козака високо цінували побратими, доручали йому найвідпо-відальніші завдання, з якими Іван справлявся з честю.
Змальовуючи стосунки Чуприни з Ганнусею, Мора-чевський створює прекрасний образ незрадливого ко-хання, яке обоє пронесли через усе життя. Колись Ган-нуся разом зі своїм батьком врятували Іванові життя, потім молодята одружилися. Після довгих і небезпеч-них поневірянь Іван не застав живою своєї коханої — її вбили поляки. Лише на цвинтарі, біля могили, Ганнуся ввижається Чуприні в Образі "янгола Божого" і звер-тається до коханого із заповітом жити "на сім світі" будь-що. Цей заповіт і тримає його в житті.
У теперішньому (поемному) часі Чуприна — авто-ритетна й шанована громадою людина. І для старого самотнього чумака сільська громада — теж "кревний рід". З образом Чуприни асоціюється й величний образ України, що є одним з центральних у поемі. Україна — це передовсім Вітчизна-мати, що має славне минуле, пам'ятати і свято шанувати яке закликає автор. Перед читачем постають, ніби вихоплені поетом з полум'я довготривалих національно-визвольних змагань, Нали-вайко і Трясило, Остряниця і Хмельницький. Звертаю-чись до ворогів
України, поет пристрасно вигукує:
О, чому вас грім небесний
Не спалив поганих,
Як ви мучили на світі
Наших предків славних!.. Характерно, що, використовуючи художній досвід романтичної поетики й стилістики, Морачевський вод-ночас реалістично відтворює в описах побуту, природи національний колорит. Взагалі органічне поєднання ро-мантичних і реалістичних прийомів художнього моде-лювання дійсності визначає стильову домінанту твору.
Жанрова своєрідність поеми не лише в її історизмі, а й у драматургічній формі викладу значної частини сю-жету. Характери не подаються в авторському повістуванні, а розкриваються в діях і діалогах. Прикладом може бути сцена весілля Івана й Ганнусі (розділ "Весілля пе-ред Маковеєм") та багато інших "драматизованих" сцен. Поема Морачевського має й риси, які дають підста-ви заперечувати жанрове визначення її як історичної, — зауважує М.Бондар. — Це, по-перше, провідна сю-жетна лінія, пов'язана з заголовком твору... По-друге, можливе прочитання поеми як повістування насампе-ред про життєві пригоди самого Чуприни, якому випа-ло бути включеним у важливі історичні перипетії. Третє — основним часовим моментом поеми може бути су-часність — пора написання твору, в яку головний герой доносить пам'ять про пережите. Ця приналежність по-еми до сучасності, пов'язаної з минулим в образі живо-го свідка, поглиблюючи епічність бачення й посилюючи відчуття істинності оповідуваного, має ще й той смисл, що історія, зокрема Коліївщина, постає як іще жива емо-ційно-пам'ятна для автора подія 6.
Хоч, може, Морачевському не все творчо вдалося, проте він наполегливо прагнув заповнювати ті лакуни, які не давали змоги українській культурі й освіті розви-ватися на повну силу. Так, розуміючи необхідність збе-регти українську мову, він на початку 50-х рр. починає поглиблено її вивчати і навіть складає Словник україн-ської мови, за основу якого бере народне мовлення українців Полтавщини, а значення питомих українсь-ких лексем пояснює "виразами зі стародавніх і нових пам'яток народної поезії, із творів Котляревського, Гу-лака-Артемовського і із живого мовлення"7. Морачевсь-кий подавав рукопис Словника на науковий розгляд у відділення російської мови і словесності імператорської Академії наук, що зафіксовано в академічному звіті за 1853 рік. Доля Словника невідома, проте праця його упорядника не пропала даремно, а стала доброю осно-вою в його наступній перекладацькій діяльності.
Власне тоді ж Морачевський зайнявся перекладами біблійних книг українською мовою. На цій ниві він був одним з перших, якщо взагалі не найпершим у донесенні Божого слова до українців, предтечею аналогічної діяль-ності Куліша та Нечуя-Левицького. Кониський згадував, що ще в час його навчання в Ніжині він часто відвідував Мора-чевського вдома і постійно заставав його над вивченням старослов'янського й латинського текстів Біблії.
Володимир Науменко уважно простежив цю сторону літературної діяльності Морачевського і засвідчив: уже в 1860 р. поет повністю переклав Євангеліє від Матвія й Іоанна і в першому варіанті Євангеліє від Луки. Перекла-дач клопотався про видання цих рукописів перед висо-кими церковними владиками, аргументуючи необхідність донесення Божого слова дванадцятьом мільйонам пра-вославних українців, які розмовляють рідною мовою і майже не розуміють старослов'янської. 16 У листі до мит-рополита Санкт-Петербурзького і Новгородського Ісідорa 28 вересня 1860 року Морачевський писав, що високі божественні істини в його перекладі, "з усією,простотою, ясністю Євангельського вчення виражені природною, цілком зрозумілою кожному мовою" 8 і додавав, що, пе-рекладаючи Євангелія, зіставляв старослов'янський текст з російським, латинським, німецьким, французьким і польським. Однак митрополит не дав дозволу на друку-вання перекладу українською мовою.
І все ж Морачевський не здався, а продовжував і далі працювати над перекладом Святого Письма, зок-рема почав інтерпретувати українською й Діяння Апос-тольські, вважаючи свою діяльність на цій ниві корис-ною й богоугодною. З гіркотою він зазначав, що ця ко-пітка праця нагадуватиме хоч рідним дітям про нього, буде знаком його благословіння. Насправді ж перекла-дач настирливо продовжував пробивати глуху стіну імперської недоброзичливості через розгляд своїх пе-рекладів в Академії наук. Зазначимо, що славетний філо-лог-академік І.Срезнєвський прихильно поставився до праці Морачевського, а відділення російської мови і сло-весності 8 лютого 1862 р. доручило йому й іншим відо-мим мовознавцям, знавцям української мови О.Мики-тенку та О.Востокову скласти обгрунтовану записку про переклади Євангелій. І така записка була складена, а в ній високо оцінено працю Морачевського не тільки в аспекті релігійної моральності, а й з погляду філологіч-ного. Академічне відділення ухвалило просити дозволу Синоду на друкування перекладів Євангелій. Однак цер-ковники, захищаючи імперію, відмовили навіть ученим.
Та Морачевський до останніх днів не полишав цієї праці. Вийшовши у відставку 1859 р., він останні двадцять років проживав з родиною (мав трьох синів і двох до-чок) у селі Шнаківці Ніжинського повіту. Вважав себе щас-ливим, бо досягнув, за його визнанням, усього, чого прагнув. У 60-х роках він здійснив інтерпретацію укра-їнською Апокаліпсиса та Псалтиря, а також написав рідною мовою курс "Священної історії" для початкових шкіл і народного читання. Доля цих рукописів невідома. Тільки на початку ХХ століття (1905 р.) вийшли у світ Євангелія в перекладі Морачевського, який свого часу імператорсь-кою Академією наук вважався найкращим з-поміж пе-рекладів цього тексту слов'янськими мовами.
Помер Морачевський 29 (17 за ст. ст.) квітня 1879 р. в селі Шнаківці поблизу Ніжина, де й похований на цвин-тарі біля сільської церкви.
Сталося так, що з часом ім'я педагога й письменни-ка забулося, до його літературної творчості дослідники зверталися зрідка і навіть у восьмитомній академічній історії українського письменства про Пилипа Морачевсь-кого згадувалося тільки принагідно. Звичайно, спадщи-на письменника нерівна в художньому відношенні, яки-мись особливими новаціями і відкриттями не позначе-на, однак і другорядні чи навіть третьорядні літературні явища дають змогу глибше зрозуміти тенденції розвит-ку мистецького процесу. Щодо творчого доробку Мо-рачевського, то він засвідчує взаємозв'язок традицій і новаторства в розвитку українського художнього сло-ва, поєднання різних прийомів моделювання дійсності — від класицистичного, бурлескного до сентиментально-преромантичного, романтичного і навіть реалістич-ного, що характеризує ті етапи еволюції, які пройшла наша література всередині ХІХ ст.
Показовим у плані національного самоусвідомлен-ня творчими особистостями своєї ментальності є звер-нення Морачевського в гнітючі 40-ві роки до українсь-кого слова, прагнення під впливом творчості Шевченка змоделювати одну з найважливіших сторінок національ-ного визвольного руху в багатопроблемній епопеї "Чу-маки..." Без сумніву, колоніальний гніт імперії, система-тична денаціоналізація народу викликали в нього внутрішній, може, часом інтуїтивний протест проти шовіністичної імперської політики. Прагнення зберегти рідне слово, використати його з просвітительською ме-тою зумовило й подвижницьку працю Морачевського на ниві перекладу християнських книг. Усе це заслуго-вує на вдячність і повагу нащадків, на те, щоб у розбу-дові української державності ми пам'ятали всіх, хто не давав загаснути вогнику нашої національної свідомості.
Література
1 Див.: Шевелів Б. "Чумаки" Филимона Галузенка й справжній автор цієї поеми // За сто літ: Матеріали з гро-мадського і літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття / За ред. акад. М.Грушевського. — К. — Х.: Державне вид-во України, 1930. — Кн. 6. — С. 31-35.
2 Див.: Науменко В. Ф.С. Морачевский й его литературная деятельность // Киевская старина. — 1902. — № 11. — С. 176.
3 Там само. — С. 180-185.
4 Науменко й-Ф.С. Морачевский й его литературная де-ятельность // Киевская старина. — 1902. — № 12. — С. 461.
5 Шевелів Б. Цит.гіраця. — С. 22.
6 Історія української літератури ХІХ ст.: У 3 кн./ За ред. М.Т.Яценка: — К.: Либідь, .1996. — Кн. 2. — С. 60.
7 Гимназия высших наук и Лицей князя Безбородько. — 2-е изд., испр. и доп. — СПб, 1881. — С. 291.
8 Цит. за: Науменко В. Ф.С. Морачевский й его литера-турная деятельность // Киевская старина. — 1902. — № 12. — С. 468. 17