Але його власнi творчi iнтереси потребували iншої тематики та iншого iдейного спрямування.
В спогадах про зустрiчi з М.Лукашем кiнця 60-х — початку 70-х рр. Валерiй Шевчук переконливо доводить, що молодий письменник пробував себе в прозi. Ось це мемуарне свiдчення: "...До нього потрапила моя повiсть "Iлля Турчиновський", яку я написав 1968 року, i вона певний час ходила по руках. I от одного разу вiн прийшов до мене додому, принiсши машинописа тiєї повiстi. Ми поговорили про те i се, вiн стримано твiр похвалив, глянув на мене коротко i сказав:
— Хочу тобi признатися в однiй речi, — сказав якось знiяковiло. — Колись пiсля вiйни я написав подiбну повiсть, але спалив.
— Але як це могло статися? — вигукнув я зчудовано.
-Дурний був! Тепер уже бачу: був дурний! — сказав вiн i опустив голову.
Цей епiзод був настiльки разючий, що й досi його яскраво пам'ятаю. Мав тодi невiджалований жаль, i досi його маю, бо в тому далекому вогнi згорiв можливо безпорiвняний прозаїк Микола Лукаш, адже признався тодi ж таки, що бiльше прози не писав" [34].
Але повернімося знову до 50-х. Тодi ж Микола Лукаш стрiмко увiйшов до українського мовознавства, виступив 1954 р. iз рецензiями на найвагомiшi академiчнi лексикографiчнi працi [35]. Iсторiограф вiтчизняної лексикографiї П.Й.Горецький поставив їх поруч iз працями академiка В.В.Виноградова [36], неодноразово високо вiдгукувався про участь Лукаша в обговореннi й рецензуваннi лексикографiчних дослiджень Максим Рильський [37].
Видавництво "Молодь" звернулося з пропозицiєю перекласти з iспанської вiршi для книги Мiгеля де Сервантеса Сааведри "Дон Кiхот Ламанчський", яка в перекладi з росiйської В.Козаченка i є.Кротевича з'явилася друком 1955 р. [38]. Одночасно молодий перекладач дебютував як дитячий письменник, переклав з iталiйської книжку Джаннi Родарi "Малим i старим про Iталiю i Рим" [39], а з сербо-хорватської казку Володимира Филиповича "Зайчик-Рябчик" [40]. Журнальними публiкацiями заявив першi переклади Роберта Бернса (з англiйської? з шотландської?), сатиричної публiцистики Гайнрiха Гайне [41]. Низку перекладiв включено до "Вибраних творiв" Г.Гайне [42]. А ще ж "Мадам Боварi" Гюстава Флобера [43], переклади з Адама Мiцкевича для двохтомника "Вибаних творiв" [44].
Та найвищою втiхою стало побачити в розкiшному виданнi омрiяного i вистражданого повного "Фауста". Вiд задуму до втiлення минуло майже два десятилiття [45]. Перекладач "архiтвору" Й.В.Гете Микола Лукаш вiдразу увiйшов до елiтарного кола українських лiтераторiв як дiяч нацiонального вимiру.
Генiальнiсть Лукаша виявлялася ще й у тому, що всi переклади здiйснювалися ним без звичних навiть для "метрiв" українського художнього перекладу пiдрядникiв — безпосередньо з оригiналів творiв. На початку 1956 р. ще недавно нiкому не вiдомого харкiвського перекладача було запрошено зробити спiвдоповiдь про стан перекладiв iз захiдноєвропейських лiтератур на республiканськiй нарадi перекладачiв [46]. Незабаром Миколу Лукаша прийняли до Спiлки письменникiв України за рекомендацiями М.Рильського, Л.Первомайського, М.Пригари, М.Терещенка [47]. Вiн набув статусу визнаного лiтератора, назабаром (1958 р.) змiг переселитися до Києва.
Лiтературне i культурне життя столицi України кiнця 50-х — половини 60-х рр. неможливо уявити без Миколи Лукаша. Роки суспiльної "вiдлиги" сповна використанi ним для розвитку рiдної мови, утвердження повноцiнностi українського слова в контекстi всесвiтньому. I це має стати предметом нових культурологiчних дослiджень.
Література
1. Лукаш М.О. Автобiографiя. 13.03.1956 р. // Центральний державний архiв-музей лiтератури та мистецтва України (ЦДАМЛМУ). — Ф.590, оп.2. — Спр.561. — Арк. 4.
2. Лукаш М.О. Автобiографiя. 10.11.1986 р. // ЦДАМЛМУ. — Ф.590, оп.2. — Спр. 561. — Арк.22.
3. Там же. — Арк. 22-22 зв.
4. Сереженко М.Г. ЛIАСМО // Архiв сiм'ї М.Г.Сереженка в м.Кролевець. — Арк. 2, 7-8.
5. Сереженко М.Г. ЛIАСМО // Архiв сiм'ї М.Г.Сереженка в м.Кролевець. — Арк. 12.
6. Рильський, Максим. В сто сот очей дивись, народе! // Колгоспне село. — Кролевець, 1937. — N 97. — 18 червня. — С.1.
7. Лукаш М.О. Автобiографiя. 10.11.1986 р. // ЦДАМЛМУ. — Ф.590, оп.2. — Спр. 561. — Арк. 22-22 зв.
8. Черняков Б. Новi знахiдки рукописної Лукашiани // Лiтературна Україна. — К., 2000. — N 33. — 16 грудня. — С.8.
9. Сергiйчук В. В УПА — вся Україна // Вiйсько України. — К., 1993. — N 6. — С.78-80. В облiкових картках на 1305 осiб близько 30 — на вихiдцiв з Кролевеччини.
10. Сереженко М.Г. Лукаш Микола Олексiйович. 1988 // Архiв сiм'ї М.Г.Сереженка в м.Кролевець. — Рукопис. — С.39; Сереженко М.Г. Дон Кiхот // Там же. — С.10-11.
11. Данi мобiлiзацiйних спискiв Кролевецького райвiйськкомату повiдомив учитель-краєзнавець Ф.С.Яковенко у серпнi 2000 р. М.О.Лукаш значиться за ними студентом сiльськогосподарського iнституту. Дiяльнiсть Лукаша за два з половиною мiсяцi з моменту звiльнення мiста до мобiлiзацiї потребує додаткового уточнення.
12. Кравченко Г.О. Про М.О.Лукаша: Спогади сестри / Запис Б.I.Чернякова. Серпень 2000 // Архiв автора.
13. Сереженко М.Г. Дон Кiхот // Архiв сiм'ї М.Г.Сереженка в м.Кролевець. — Рукопис. — С.25.
14. Кравченко Г.О. Про М.О.Лукаша: Спогади сестри / Запис Б.I.Чернякова. Серпень 2000 р. // Архiв автора.
15. Лукаш М.О. Анкета. 13.03.1956 р. // ЦДАМЛМУ. — Ф.590, оп.2. — Спр. 561. — Арк. 2 зв.
16. Повiдомлення В.I.Сухомлина (н. 1918) — друга дитинства i юностi М.О.Лукаша, члена ЛIАСМО, кролевецького поета i журналiста; квiтень 2000 р.
17. Повiдомлення доктора фiлологiчних наук професора М.Д.Феллера, який 1952 р. другокурсником УПI слухав цей лекцiйний курс М.О.Лукаша. Лектор був представлений студентам директором iнституту В.Г.Шпицею як "вiдомий перекладач".
18. Костюк, Григорiй. Василь Мисик // Костюк Г. Зустрiчi i прощання: Спогади. — Едмонтон: Канадський iн-т укр. студiй Альбертського ун-ту, 1987. — Кн.1. — С.333.