Саме вони є способом самовираження малоосвічених людей, що не володіють російською мовою, а на слух ловлять нове слово і вживають його у власній інтерпретації: "Немає настоящого сознанія! – певно добавляє якийсь-небудь Семен", "Великій рускій поет", "Здається, той самий край, п’ятдесять, а яка разніца", "А все-таки, як ви думаєте нащот того?", "На все потрібні средства", "Шкоди ті сльоти "дівствітільно" наробили" "О! О! Самашедший", "А скажітє, пожалства" та ін.
Серед просторічної лексики персонажів "Волині" потрібно виділити просторічно-лайливу лексику – прокльони. Зазвичай вони мають негативне забарвлення і використовувалися в певних афективних ситуаціях: "Бодай його кольки скололи" (якийсь селянин, коли йому набридло чекати звістки про продаж землі); "Щоб тебе з такою правдою та чорти в пеклі привітали", "А куди ти біжиш, щоб тобі повилазило?! А здохла б ти!" (Володько до корови), "А руки б тобі відняло! Заціпнув би ти!… Дубище западенний, щоб тебе лихе повітря забрало" (Настя до Матвія, коли він бив Володька), "Ну, щоб йому праве око, капосному, вилізло!.." (Володько про цвіркуна) та ін.
Отже, просторічна лексика в мові роману Уласа Самчука використовується як у мові автора, так і в мові персонажів. У цьому творі ми виділили такі типи просторіччя: форми, неправильні з погляду існуючої літературної норми; лексика із зниженим експресивним забарвленням; вирази, якими батьки звертаються до дітей; слова із суфіксами згрубілості; росіянізми; просторічно-лайлива лексика.
Література
1. Бесача Р. Просторіччя як нестандартизовані елементи в українській літературній мові // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. – Тернопіль: Збруч, 1999. – С. 164-169.
2. Ганич Д.І. Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Вища шк., 1985. – 360с.
3. Гладіна Г. Основи аналізу ненормативних лексем (на матеріалі новел Григорія Косинки) // Укр. мова і літ. – 1999. – Ч. 41(153). – С.11.
4. Ефимов А.И. Стилистика русского языка. – М.: Просвещение,1969. – 261с.
5. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. – К.: Вища шк., 1972. – Ч. I. – 402с.
6. Коваль А.П. Культура української мови. – К.: Наук. думка, 1964. – 192с.
7. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – К.: Вища шк., 1987. – 349с.
8. Кодухов В. И. Общее языкознание. – М.: Высш. шк., 1974. – 303с.
9. Кожина М. Стилистика русского языка. – М.: Просвещение, 1983. – 222с.
10. Медвідь О. Просторіччя як категорія мовознавства і перекладознавства // Мовознавство: тези та повідомлення Ш Міжнародного конгресу україністів. – Х.: Око, 1996. – С. 328-334.
11. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови. – К.: Либідь, 1993. – 247с.
12. Русанівський В.М. Сила і краса (Особливості мови творів В.Винниченка) // Укр. мова і літ. в шк.. – 1992. – №2. – С. 41-46.
13. Самчук У. О. Волинь: Роман у трьох частинах. – Т.1. – К.: Дніпро,1993.–547с.
14. Самчук У. О. Волинь: Роман у трьох частинах. – Т.2. – К.: Дніпро,1993.– 334с.
15. Сучасна українська літературна мова. Стилістика / За ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – 587с.
16. Томашевский Б.В. Стилистика. – Л.: Изд ЛГУ, 1983. – 228с.
17. Чабаненко В.А. Основи мовної експресії. – К.: Вища шк., 1984. – 167с.